Єдиний унікальний номер 205/4459/13-к
У Х В А Л А
22 липня 2013 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Калініченко Г.П., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, -
ВСТАНОВИВ:
До Ленінського районного суду м. Дніпропетровська 24.05.2013 року надійшла скарга ОСОБА_1, у якій заявниця просила скасувати постанову слідчого СВ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 15.12.2012 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012030070000046, оскільки вважає, що вказану постанову було винесено безпідставно, її мотивування не відповідає фактам, а обґрунтування і мотиви для її винесення не відповідають дійсності і не були перевірені належним чином.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала вимоги, викладені нею у поданій скарзі, просила суд задовольнити її, скасувавши постанову слідчого від 15.12.2012 року про закриття кримінального провадження.
Заслухавши думку скаржниці, вивчивши матеріали скарги і кримінального провадження, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Згідно положень п.4 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
На думку слідчого судді, закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Однак слідчий суддя вважає, що слідчий, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, зробив висновки щодо обставин, що обумовлюють закриття провадження у справі, передчасно, без повної і всебічної перевірки обставин, які зазначала ОСОБА_1 Всупереч покладених на слідчого обов'язків щодо доведення обставин, які є підставою закриття кримінального провадження, слідчим не перевірено покази осіб (наприклад, пояснення директора підприємства ТОВ «Сфера Вікна Плюс», у якому працює ОСОБА_3О.) та не витребувано жодних документів на їх підтвердження (довідка про заробітну плату ОСОБА_3 тощо).
Одночасно з цим, слідчий суддя вважає помилковим посилання слідчого у своїй постанові на відсутність у діях ОСОБА_3 складу злочину як на підставу для закриття кримінального провадження.
Так, згідно з ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Аналізуючи зазначене мотивування, вбачається, що на думку слідчого, який виніс постанову про закриття кримінального провадження, визначальним моментом, який вказував би на відсутність у діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст.164 КК України, є відсутність у його діях такого елемента складу злочину, як об’єктивна сторона, що, у даному випадку, повинна втілюватися у формі злісного ухилення.
Під ухиленням від сплати аліментів розуміються дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини визначеної суми аліментів. При цьому таке ухилення може проявлятися не лише у формі прямої відмови, але й в інших діях, які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов’язку, як то приховування заробітку, зміна місця роботи чи місця проживання тощо. Про злісність ухилення можуть свідчити його тривалість, його періодичне переривання після попередження винної особи про можливість настання відповідальності, передбаченої законом, неодноразові звернення потерпілого до винної особи з цього приводу.
Дослідивши матеріали скарги і кримінального провадження, слідчий суддя встановив, що згідно з рішенням Красногвардійського суду м. Дніпропетровська від 28.09.2000 року ОСОБА_3 зобов’язаний до виплати аліментів на утримання своєї доньки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1
Однак внаслідок постійного ухилення від виплати аліментів у останнього, згідно довідки-розрахунку, виданого державним виконавцем Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5, станом на 20.11.2012 року утворилася заборгованість по аліментах у сумі 25 296, 91 гривень.
З пояснень, отриманих 19.10.2012 року дільничним інспектором міліції Ленінського РВ Дніпропетровського МУ від ОСОБА_3, вбачається, що той періодично змінює місце роботи, намагається затягнути процес перерахування аліментів, при цьому виплати по аліментах здійснює лише зрідка. На думку слідчого судді, така поведінка ОСОБА_3, а також наявність значної суми заборгованості по аліментах у останнього, вказує на наявність у його діях умислу, направленого саме на злісне ухилення від виплати аліментів на утримання своєї дочки. При цьому обставин, що вказували б на відсутність можливості сплати аліментів з об’єктивних причин, при дослідженні матеріалів кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Відтак, проаналізувавши доводи скарги, дослідивши її матеріали та матеріали кримінального провадження №12012030070000046, суд приходить до висновку, що слідчим належним чином не проведено досудове розслідування, що дає підстави зробити висновок про неповноту та однобічність перевірки обставин і фактів, які містяться у вказаному кримінальному провадженні, в зв'язку з чим оскаржувану постанову не можна вважати законною та обґрунтованою.
Згідно з п.1 ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора.
Беручи до уваги викладене вище, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови і повернення матеріалів кримінального провадження до Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області для проведення повного, всебічного і неупередженого досудового розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст.303, 306-307 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження – задовольнити.
Постанову слідчого СВ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 15.12.2012 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012030070000046 – скасувати.
Копію ухвали і матеріали кримінального провадження, розпочатого 22.11.2012 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012030070000046, в 1 (одному) тому на 57 (п’ятдесяти семи) аркушах, направити до Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області для проведення досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Г.П. Калініченко
З оригіналом згідно: Суддя - Секретар -