2/258/11/13

2-643/11

Провадження № 2/258/11/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Кіровський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Іванова О.Г.,

при секретарі - Кіріной І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поділ сумісно нажитого майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ сумісно нажитого майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом уточненим під час розгляду справи до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поділ сумісно нажитого майна подружжя. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 16.08.2003 року по 21.07.2008р. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу вони придбали трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору купівлі - продажу від 05.10.2005 року. Право власності на дану квартиру зареєстроване за ОСОБА_3 20.10.2005 року. В теперішній час у зв'язку з тим, що згоди про поділ сумісного майна з чоловіком не досягнуто, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, де просить визнати за нею право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, відстрочити виконання рішення в цій частині до повного виконання зобов'язань сторонами за кредитним договором № 014/11-182/263 від 04.10.2005 року, а також зобов'язати її погасити 1/2 частину існуючої заборгованості за кредитним договором № 014/11-182/263 від 04.10.2005 року.

В ході розгляду справи ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ сумісно нажитого майна подружжя, в якій зазначив, що спірна квартира була придбана на кошти, отримані ним за кредитним договором № 014/11-182/263 від 04.10.2005 року, згідно якого АППБ «Аваль» надав йому кредит в розмірі 10400,00 доларів США (на момент укладення 52520,00 грн.) строком до 04.10.2015 року. Також з метою придбання спірної квартири він 04.10.2005 року за договором позики взяв у своєї матері ОСОБА_5 в борг 34000,00 грн., які зобов'язався повернути до 04.10.2011 року. А тому вважає, що спірна квартира не є спільною сумісною власністю подружжя та права на дану квартиру у ОСОБА_1 не виникло, оскільки кредит до теперішнього часу не виплачено. Просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, при цьому за відповідачкою за зустрічним позовом визнати право власності на телевізор JVC AV-21 FR3; домашній кінотеатр Samsung НТ Р10 (DVD програвач та колонки системи 5.1); диван-книжку з оббивкою сірого кольору; тумба під апаратуру сірого кольору зі скляними дверцятами та полицею; побутовий пилосос Bosch Sphera 26 1600 W; міні пилосос Bosch BKS 3002; тумбу під телевізор поліровану; диван малятко; шафу з антресоллю і двома дзеркалами чотирьох стулковими; швейну машинку в тумбі; ліжко двоспальне; трельяж з дзеркалами; пральну машину Samsung R1033 5,2 kg; мікрохвильову піч Samsung M1736NR; кухонний гарнітур: три навісних шафи, чотири підлогових шафи під єдиними стільницями, м'який куточок з оббивкою коричневого шкірозамінника, стіл обідній, дві табуретки з оббивкою з коричневого шкірозамінника; освітлювальні прилади: кухонний на дві лампи з плафонами півсферами, в залі шестиламповий, в коридорі трьохламповий, в малій спальні чотириламповий, у великій спальні дволамповий з плафонами півсферами; дві килимові доріжки коричневі з геометричним малюнком; два килима в залі коричнево-червоного кольору; килим великий зеленого кольору.

Представник позивачки за первісним позовом, ОСОБА_6, в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Зустрічний позов не визнала, пояснила що на рухоме майно зазначене у зустрічному позові позивачка не претендує. Крім того, зазначила, що на грошову компенсацію позивачка не згодна у зв'язку із тим, що при отриманні грошової компенсації за частку квартири, позивачка та її син залишаться без житла, оскільки у м. Донецьку вона не має нікого із рідних та близьких.

Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні первісний позов не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у зустрічному позові, який просив задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак надав суду свої пояснення до позовної заяви, відповідно до яких вимоги ОСОБА_7 щодо покладення на ОСОБА_7 та ОСОБА_3 виконання обов'язків по кредитному договору № 014/11-182/263 від 04.10.2005 року, просить задовольнити, встановивши при цьому обов'язок виконання всіх умов передбачених кредитних договором № 014/11- 182/263 від 04.10.2005 року, в тому числі погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату виконання, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи, а також обов'язок страхування іпотечного майна, згідно договору іпотеки №014/11-182/263 від 05.10.2005 року.

Вимоги ОСОБА_7 у відстроченні виконання рішення в частині визнання за ОСОБА_7 та ОСОБА_3 право власності по ? частики трикімнатної квартири квартира АДРЕСА_2, загальною площею 68,9 кв.м, до повного виконання обов'язків по кредитному договору, просить задовольнити, встановивши при цьому обов'язок виконання всіх умов передбачених кредитним договором № 014/11-182/263 від 04.10.2005 року, в тому числі погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату виконання, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи, а також: обов'язок страхування іпотечного майна, згідно договору іпотеки №014/11-182/263 від 05.10.2005 року, а також отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_3 письмової згоди Банку на зняття з реєстраційного обліку іпотек, іпотечного майна, а саме трикімнатної квартири квартира АДРЕСА_2.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думки сторін та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 17.10.2007 року про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 16.08.2003 року, від шлюбу вони мають дитину - сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 85-86).

З 01.01.2008 року ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 не мешкає, що вбачається з копії акту від 03.12.2010 року.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 14.12.2007 року шлюб між ними було розірвано. Рішення набуло законної сили 25.12.2007 року (а.с. 88).

Частиною другою статті 114 Кодексу передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Таким чином, шлюб між сторонами припинено 25.12.2007 року. Тобто, з цього часу шлюбні відносини між сторонами були припинені.

Факт припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами у червні 2006 року позивачка ОСОБА_1 не підтвердила у судовому засіданні, а зазначення нею у позовній заяві про стягнення аліментів про те, що «Шлюбні відносини з відповідачем припинено більше одного року назад, та з цього часу вони не ведуть спільне господарство», суд не приймає до уваги, оскільки у позовній заяві не зазначено навіть рік та місяць припинення шлюбних відносин, а також ці факти не встановлені відповідним рішенням суду про стягнення аліментів чи про розірвання шлюбу.

Інших доказів, що підтверджували б факт припинення шлюбних відносин до 25.12.2007 року сторонами не надано.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровського РУЮ у м. Донецьку Донецької області, 21.07.2008 року у Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 388.

За час подружнього життя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу від 05.10.2005 року, набули квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.10.2005 року, виданого КП БТІ м. Донецька, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с. 18-19).

Ринкова вартість зазначеної квартири, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6053/23 від 18.02.2013 року, складає 345695,00 грн.

Судом установлено, що 4 жовтня 2005 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитну угоду, згідно з якою ОСОБА_3 наданий прямий адресний кредит у розмірі 10 400 доларів США для придбання квартири (термін повернення кредиту - 10 років) (а.с. 20-21).

Крім того, 30 грудня 2005 року між Донецьким регіональним управлінням ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" і ОСОБА_3 було укладено договір про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків № 1145, відповідно до якого Донецьке регіональне управління ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" відшкодовує частину відсотків за кредитом, що надається позичальнику на придбання житла за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 56-60)

Таким чином, право власності на спірну квартиру, яка придбана подружжям за час шлюбу за кредит, оформлений на ОСОБА_3, зареєстровано в органах БТІ. У зв'язку із цим доводи відповідача про те, що дана квартира не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та право власності на квартиру виникне лише після повного погашення кредиту, не відповідає положенням ст. ст. 334, 640 ЦК України та обставинам справи.

Відповідно до вимог пп. 2, 4 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Тобто названі норми матеріального права припускають існування факту спільної сумісної власності подружжя, доки не доказано інше кимось із подружжя.

Таким чином, у результаті придбання подружжям квартири в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

При цьому юридично важливою обставиною є те, що держава відшкодовує частину відсотків за кредитом, що надається позичальнику на придбання житла на сім'ю, тобто умовою відшкодування державою частини відсотків за кредитним договором є отримання кредиту саме для забезпечення молодих сімей житлом і в даному випадку згода органу, який надав кредит, на покладання обов'язку його сплачувати й на іншого з подружжя немає значення.

У судовому засіданні, заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_3 посилався на те, що для придбання квартири він взяв у своєї матері ОСОБА_5 в борг 34000,00 грн. за договором позики від 04.10.2005 року.

Проте належних та допустимих доказів тому, що самі ці кошти були використані ОСОБА_3 в інтересах сім'ї або спірна квартира придбана за його особисті кошти, останнім, всупереч вимогам ч. 3 ст. 10 ЦПК України, суду не надано. Також, суд бере до уваги, що позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала цей факт, а ОСОБА_3 не зміг належним чином підтвердити, що зазначені кошти були взяті ним з відома ОСОБА_1 і витрачені на потреби сім'ї, а саме на купівлю спірної квартири.

Отже, підстав вважати, що вказана квартира не є спільною сумісною власністю подружжя не має. Таким чином, суд вважає, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 60, ст. 70 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловіку на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором.

Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 21.12.2007, № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Вирішуючи питання про поділ квартири, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд застосовує положення частин 4,5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

В судовому засіданні встановлено, що ні позивач, ні відповідач не згодні на грошову компенсацію своєї частки у квартирі та не внесли відповідну грошову суму на рахунок суду.

З матеріалів справи встановлено, що спірна квартира розташована на 6 поверсі дев'ятиповерхового багатоквартирного будинку.

Сторони визнають, що поділу в натурі спірна квартира не підлягає, оскільки виділити їм ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири, технічно не можливо.

Позов про встановлення порядку користування приміщеннями квартири позивачем не заявлено.

Таким чином, квартира, яка перебуває у спільній сумісній власності сторін, не може бути розподілена в натурі.

Відповідно до абзацу третього пункту 25 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" задоволення позову щодо поділу майна подружжя з присудженням другому з подружжя грошової компенсації можливе лише за умови попереднього внесення позивачем відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. При цьому, якщо поділ стосується неподільної речі, а жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, враховуючи, що спірна квартира є неподільною річчю, за відсутності згоди позивача та відповідача на присудження грошової компенсації та невнесення ними відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, суд вважає необхідним визначити ідеальні частки подружжя у квартирі по 1/2 частки за кожним та залишити спірну квартиру у спільній частковій власності позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3

Суд зазначає, що положення іпотечного договору про те, що іпотекодавець не може розпоряджатися квартирою без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку не можна поділити спірне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним. Крім того, не змінюються сторони в кредитному та іпотечному договорах, а предмет застави залишається у власності боржника.

Крім того, за час подружнього життя ними було набуто: телевізор JVC AV-21 FR3; домашній кінотеатр Samsung НТ Р10 (DVD програвач та колонки системи 5.1); диван-книжку з оббивкою сірого кольору; тумба під апаратуру сірого кольору зі скляними дверцятами та полицею; побутовий пилосос Bosch Sphera 26 1600 W; міні пилосос Bosch BKS 3002; тумбу під телевізор поліровану; диван малятко; шафу з антресоллю і двома дзеркалами чотирьох стулковими; швейну машинку в тумбі; ліжко двоспальне; трельяж з дзеркалами; пральну машину Samsung R1033 5,2 kg; мікрохвильову піч Samsung M1736NR; кухонний гарнітур: три навісних шафи, чотири підлогових шафи під єдиними стільницями, м'який куточок з оббивкою коричневого шкірозамінника, стіл обідній, дві табуретки з оббивкою з коричневого шкірозамінника; освітлювальні прилади: кухонний на дві лампи з плафонами півсферами, в залі шестиламповий, в коридорі трьохламповий, в малій спальні чотириламповий, у великій спальні дволамповий з плафонами півсферами; дві килимові доріжки коричневі з геометричним малюнком; два килима в залі коричнево-червоного кольору; килим великий зеленого кольору. Ринкова вартість зазначеного майна, згідно висновком експерта № 346/26 від 20.02.2013 року, складає 14352,10 грн.

Стосовно заявленого у зустрічному позові розподілу рухомого майна, суд зазначає, що оскільки відповідачка за зустрічним позовом (ОСОБА_1) на вказане майно не претендує (окрім нерухомого - квартири), отже права позивача за зустрічним позовом (ОСОБА_3.) на рухоме майно ніким не порушено та не оспорюються, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 3 ЦПК України відсутнє право останнього на звернення до суду. Тому, в цій частині зустрічного позову необхідно відмовити.

Судом встановлено, що 04.10.2005 року, тобто за час перебування сторін у шлюбі, ОСОБА_3 уклав з АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитний договір № 014/11-182/263, згідно якого банк надав йому кредит в розмірі 10400,00 доларів США (на момент укладення 52520,00 грн.) строком до 04.10.2015 року для придбання квартири (будинку). В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, спірну квартиру було передано АППБ «Аваль» в іпотеку.

З приводу даних обставин сторони не заперечують, як не заперечують і той факт, що кошти отримані за кредитом було витрачено на потреби сім'ї, а саме на придбання квартири.

Згідно ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Частиною 4 ст.65 СК України встановлено, що договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Таким чином, сторони у шлюбі набули не тільки майнові права, а також кредитні зобов'язання.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що при поділі майна враховується також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

З 25 грудня 2007 року, тобто з моменту фактичного припинення шлюбних відносин, позивач за зустрічним позовом самостійно сплачує тіло та проценти за кредитом.

Однак, позивач за зустрічним позовом у позовній заяві не просить суд про стягнення платежів по кредитному договору, а суд відповідно до ст. 11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених сторонами вимог.

Щодо вимоги позивачки ОСОБА_1 про зобов'язання її погасити усю існуючу заборгованість (тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами) за кредитним Договором № 014/11-182/263 від 04.10.2005р. за умовами Договору, а також відстрочити виконання рішення у частині визнання за ОСОБА_1 права спільної часткової власності на 1/2 частки трикімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, до повного виконання зобов'язань сторонами за кредитним Договором № 014/11-182/263 від 04.10.2005 р., суд вважає, що вони не основані на законі та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач.

Отже, у порядку цивільного судочинства позивач звертається до відповідача з позовом про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тому, суд вважає, що об'єднання в одній особі позивача та відповідача по одній цивільній справі є юридично неприпустимим.

По даній цивільній справі ОСОБА_1, як позивач, просить суд зобов'язати її же погасити усю існуючу заборгованість за кредитним Договором, тобто, як відповідач, виконати певні дії на користь третьої особи.

У судовому засіданні встановлено, що ніхто не перешкоджає ОСОБА_1 погасити усю існуючу заборгованість за кредитним Договором, отже її права в цій частині ніким не порушено та не оспорюються, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 3 ЦПК України відсутнє право останньої на звернення до суду. Тому, в цій частині позову необхідно відмовити.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до ст. 373 ЦПК України питання про відстрочку і розстрочку виконання рішення вирішуються після його винесення на стації виконання, а не на стадії ухвалення.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому, суд находить можливим стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 598,2 грн. (1 178,4 : 2) у якості вартості судово-будівельної технічної експертизи,яка була сплачена позивачем.

Витрати позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 у розмірі 2 122,56 гривень, у якості вартості судової товарознавчої експертизи, яка була сплачена останнім, не підлягають відшкодуванню з боку позивача за первісним позовом, оскільки у задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 65, 70, 71 СК України, ст.ст. 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поділ сумісно нажитого майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ідеальна частка кожного з них складає по 1/2 частині.

Квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, залишити у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реального поділу.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ сумісно нажитого майна подружжя - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 598,2 грн. у якості вартості судово-будівельної технічної експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: