15.07.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797-1778/2013р. Головуючий у першій

інстанції Гаврилова О.В.

категорія 37 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Водяхіної Л.М.,

суддів - Андрейченко А.А., Клочка В.П.,

при секретарі - Пасічник Г.В.,

за участю відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 24 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та державного акту на право власності на земельну ділянку, стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину та державного акту на право власності на земельну ділянку, та стягнути грошову компенсацію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла донька позивача - ОСОБА_6. На час смерті покійній належало наступне майно: 2/3 частки квартири АДРЕСА_1; приватизована земельна ділянка на території СТ «Топольок» площею 0,0898 га; придбаний сім'єю автомобіль «Мітсубісі Лансер» 1988 року випуску. Позивачу було надано додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Спадкоємцями першої черги окрім позивача є відповідачі по справі - ОСОБА_3, та ОСОБА_4, які вже одержали свідоцтва про право на спадщину за законом та продали вищезазначену квартиру. Крім того, відповідач продав вищезазначений автомобіль. У зв'язку з чим позивачка просить визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані стосовно земельної ділянки, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, оскільки квартира реалізована відповідачами, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 100000 грн. -вартість належної їй в порядку спадкування частки квартири, оскільки автомобіль переоформлений одним з відповідачів - ОСОБА_4 на йогу дружину, просить стягнути з нього на свою користь 1/6 вартості автомобіля в сумі 3980 грн.

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 24 травня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволений частково.

Внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 березня 2009 року, виданого державним нотаріусом Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори Каленикович О.М., зареєстрованого в реєстрі за №3-880, визнавши, ОСОБА_4 є спадкоємцем 1/3 частки вказаного в цьому свідоцтві майна - земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0898 га, розташованої на території Ленінського раону м.Севастополя, у межах землекористування СТ «Топольок».

Внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 березня 2009 року, виданого державним нотаріусом Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори Каленикович О.М., зареєстрованого в реєстрі за №3-880, визнавши, що ОСОБА_3 є спадкоємцем 1/3 частки вказаного в цьому свідоцтві майна - земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0898 га, розташованої на території Ленінського раону м.Севастополя, у межах землекористування СТ «Топольок».

Визнано недійсним державний акт серії ЯИ №018952 на право власності на земельну ділянку площею 0,0898 га розташовану у межах землекористування СТ «Топольок», ділянка НОМЕР_1, кадастровий номер 8536600000:02:013:0002, виданий ОСОБА_4 Головним Управлінням Держкомзему у м.Севастополі, зареєстрований за № 011088500026 у Книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію за 1/9 частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 50000 грн.

Стягнуто З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію за 1/9 частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 50000 грн.

В іншій частині задоволення позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, та ухвалення нового, вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданого 20 червня 2008 року відділом РАЦС Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі (а.с. 92).

Позивач ОСОБА_5 є матір'ю покійної, відповідач ОСОБА_3 - її сином, а відповідач ОСОБА_4 - чоловіком на час її смерті.

З свідоцтва про право власності на житло від 05 березня 1997 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 - належала на праві спільної дольової власності ОСОБА_6, ОСОБА_4, та ОСОБА_3 (а.с. 98).

Згідно договору купівлі-продажу частки квартири від 23 листопада 1999 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_6 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, що належала першому на підставі вищезазначеного свідоцтва (а.с. 67, 97).

З Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 153138, виданого на підставі рішення Ленінської районної Ради м. Севастополя, вбачається, що на час смерті ОСОБА_6 їй належала земельна ділянка НОМЕР_1, площею 0,0898га, розташована на території м. Севастополя, Ленінського району, у межах землекористування СТ «Топольок» (а.с. 103).

З матеріалів справи видно, що 03 грудня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, в яких вказали, що на день смерті спадкодавця залишилося майно: 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, та земельна ділянка НОМЕР_1 в СТ «Топольок» (а.с. 88, 89).

24 лютого 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_10 звернулися до Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв на те ж саме спадкове майно (а.с. 90, 91).

З матеріалів справи вбачається, що 06 березня 2009 року ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 3-880, згідно якому він є спадкоємцем 1/ 2 частки вказаного в цьому свідоцтві спадкового майна - земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0898 га, розташованої на території Ленінського району у межах землекористування СТ «Топольок» (а.с. 114).

Крім того, 06 березня 2009 року ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 3-878, згідно якому він є спадкоємцем 1/ 2 частки вказаного в цьому свідоцтві спадкового майна - 2/ 3 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 115).

06 березня 2009 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 3-876, згідно якому він є спадкоємцем 1/ 2 частки вказаного в цьому свідоцтві спадкового майна - земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0898 га, розташованої на території Ленінського району у межах землекористування СТ «Топольок» (а.с. 116)., та свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 3-874, згідно якому він є спадкоємцем 1/ 2 частки вказаного в цьому свідоцтві спадкового майна - 2/ 3 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 117).

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 29 жовтня 2009 року, ОСОБА_4 продав 2/3 частки зазначеної квартири, а ОСОБА_3 продав 1/3 частки вищезазначеної квартири (а.с. 68). Продаж квартири була проведена за ціною 450000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що 21 січня 2010 року на ім'я ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом було видано державний акт серії ЯИ № 018952 на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,0898га, розташовану на території Ленінського району у межах землекористування СТ «Топольок», кадастровий номер 8536600000:02:013:0002, виданий Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі, зареєстрований за № 011088500026 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Співвласниками в державному акті вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/2 частки (а.с. 8, 9).

З рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 30 березня 2011 року вбачається, що позивачу було надано додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини в державну нотаріальну контору в три місяці з дня набуття рішенням законної сили (а.с. 5). Зазначене рішення набрало законної сили 11 квітня 2011 року.

06 травня 2011 року ОСОБА_5 звернулася до Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після доньки ОСОБА_6, в якій вказала, що на день смерті спадкодавця залишилося майно: 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка НОМЕР_1 в СТ «Топольок» (а.с. 149).

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 21 березня 2012 року ОСОБА_4 було відмовлено в позові до ОСОБА_3 про усунення від спадкування.

З матеріалів справи також видно, що рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 30 березня 2012 року ОСОБА_4 було відмовлено в позові до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування (а.с. 40-42).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 ст. 1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Частиною 3 ст. 1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1280 ЦК України якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 1300 ЦК України, на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину, у такому випадку нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину. У разі коли після спливу строку на прийняття спадщини та розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (с. 1272 ЦК), такі спадкоємці мають право вимагати передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, підстав для застосування ст. 1301 ЦК України та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину не має, а тому підлягає внесенню змін до свідоцтв про право на спадщину за законом від 06 березня 2009 року, виданих держаним нотаріусом Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, зареєстрованих в реєстрі за № 3-880 та № 876, виданих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, визначивши що вони є спадкоємцями по 1/3 частки вказаного в цих свідоцтвах майна - земельної ділянки НОМЕР_1, розташованої у Ленінському районі м.Севастополя у межах землекористування СТ «Топольок».

Суд першої інстанції також дійшов до вірного висновку про те, що оскільки на підставі зазначених свідоцтв 21 січня 2010 року на ім'я ОСОБА_4 було видано державний акт серії ЯИ № 018952 на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,0898га, розташовану: у Ленінському районі м.Севастополя у межах землекористування СТ «Топольок», кадастровий номер 8536600000:02:013:0002, виданий Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі, зареєстрований за № 011088500026 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, цей державний акт слід визнати недійсним, що узгоджується з положеннями п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України.

Висновки суду про стягнення з відповідачів на користь позивача по 50000,00грн. грошової компенсації за відчужену частку майна, яка була б успадкована позивачем (2/9:2=1/9) є обґрунтованими, оскільки спадкове майно у виді 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 було відчужене відповідачами, при цьому кожен з них продав по 1/3 частки зазначеної квартири в межах спадкового майна,

Що стосується вимоги позову про стягнення з відповідача ОСОБА_4 коштів за відчужений ним автомобіль, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_12 задоволенню не підлягають, оскільки Автомобіль «МITSUBISHI Lancer GLX I», державний номер НОМЕР_3 з 16 січня 2002 року по 14 жовтня 2010 року був зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 53). Даних про те, що покійна спадкодавиця зверталася з вимогою про визнання цього автомобіля спільною сумісною власністю подружжя матеріали справи не містять, крім того, всі три спадкоємця вказали у своїх заявах до нотаріальної контори майно, яке вони вважають спадковим. При цьому жоден з них, у тому числі й позивач по справі не внесла до складу цього майна зазначений автомобіль.

Керуючи положеннями статті 88 ЦПК України, суд першої інстанції правильно розподілив судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що 1/3 частка зазначеної квартири була придбана на ім'я спадкодавця за його особисті кошти, отримані від реалізації його квартири за договором купівлі-продажу квартири від 02 листопада 1999 року (а.с. 79), не можуть бути прийняти колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджені доказами, в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України, того, що кошти від її реалізації були витрачені саме на придбання цієї частки спадкового майна. Крім того, із заяв ОСОБА_4 про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва вбачається, що він визначив, як спадкове майно саме 2/3 частки квартири.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 24 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

Головуючий: /підпис/ Л.М.Водяхіна

Судді: /підпис/ А.А.Андрейченко

/підпис/ В.П.Клочко

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного

суду м.Севастополя Л.М.Водяхіна