ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" липня 2013 р. Справа № 809/2010/13-а
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах Держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина" про стягнення коштів у сумі 18552,29 грн., -
ВСТАНОВИВ:
03.07.2013 року заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах Держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина" (далі - відповідач) про стягнення коштів у сумі 18552,29 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог статей 19, 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' не виконав нормативу по працевлаштуванню 1 інваліда. та в строк до 16 квітня 2013 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві, всього на загальну суму 18526,32 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення сплати вказаної санкції в розмірі 25,97 грн. Загальна сума адміністративно-господарських санкцій складає 18552,29 грн.
Заступник прокурора в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причину неявки суду не повідомив (а.с. 23).
Представник Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав письмове клопотання від 29.07.2013 року про розгляд справи за відсутності представника. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначивши про те, що борг відповідачем не сплачений. Також до вказаного клопотання долучено довідку Івано-Франківського міського центру зайнятості № 2289-05/10-13 від 26.07.2013 року.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причину неявки суду не повідомила (а.с. 25). Своїм правом на подання письмового заперечення проти поданого до нього позову відповідач не скористався.
За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю. За період 2012 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складала 19 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника 18526,00 грн. За вказаний період відповідачем, в розумінні вимог частини 1 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) ''Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів'', затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 42 від 10.02.2007 року та Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України за № 286 від 28.09.2005 року, працевлаштування інвалідів в необхідному обсязі не забезпечено.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами визначені Законом України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні''.
Відповідно до частини першої статті 17 вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.
Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Частина 3 статті 18 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частинами 1-3 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 коментованого Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Частиною 9 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' встановлено обов'язок роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Постановою Кабінету Міністрів України за № 70 від 31.01.2007 року ''Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю. Згідно вказаного Порядку роботодавці реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців. Для реєстрації пунктом 3 вказаного Порядку встановлено обов'язок роботодавців подати (надіслати рекомендованим листом) відділенню Фонду відповідну заяву за формою, що затверджується Мінпраці, та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця.
Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31.01.2007 року також затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно вказаного Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 42 від 10.02.2007 року.
Як з'ясовано судом, відповідач 20.02.2013 року подав позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, в якому самостійно вказав середньооблікову чисельність штатних працівників в кількості 19 осіб, з них 0 штатний працівник, якому встановлена інвалідність (а.с. 8).
Таким чином, з урахуванням вимог частини 1 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідача складає один штатний працівник.
Частиною 1 статті 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' передбачена відповідальність роботодавців за нездійснення працевлаштування інвалідів. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно вимог частини 4 статті 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Частиною 2 статті 20 вказаного Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
За період з 16.04.2013 року по 22.04.2013 року позивач, виходячи із суми адміністративно-господарської санкції (18526,00 грн.), нарахував відповідачу пеню в розмірі 25,97 грн. (а.с. 9).
Згідно підпунктів 3.2.1., 3.2.5. пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.
Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.
Відповідачем не подано суду будь-яких доказів наявної інвалідності працівників із числа штату підприємства в звітному періоді в кількості одного чоловіка та повідомлення служби зайнятості про вакантні робочі місця для інвалідів. Навпаки, як вбачається з довідки Івано-Франківського міського центру зайнятості № 2289-05/10-13 від 26.07.2013 року, відповідач не подав вказаному центру зайнятості інформації про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Також відповідачем не подано суду доказів сплати нарахованих йому адміністративного-господарських санкцій.
За змістом частини 5 і 9 статті 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' визначено можливість стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції у судовому порядку. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання, що створення робочих місць для інвалідів супроводжується обов'язком роботодавця вжити всіх вище перерахованих заходів. Оскільки відповідач впродовж 2012 року не мав в своєму штаті жодного працівника, якому в установленому законом порядку встановлена інвалідність, службі зайнятості не повідомляв про вакантні робочі місця для інвалідів, доказів протилежного суду не подав, то суд приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 18526,32 грн. та пені в розмірі 25,97 грн. згідно зі статтею 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' та, відповідно, про задоволення позову заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах Держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина" (76018, (м.Івано-Франківськ, вул. Крайківського, 1, ідентифікаційний код 33163059) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (76007, м.Івано-Франківськ, вул. Гуцульська, 9, ідентифікаційний код 13662300) адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 18552 (вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) гривні 29 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова складена в повному обсязі 29.07.2013 року.