Справа №591/3441/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь Євгеній Васильович

Номер провадження 22-ц/788/1677/13 Суддя-доповідач - Маслов В. О.

Категорія - 53

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Дубровної В. В., Лузан Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод»,

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Сумський фарфоровий завод» на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в розмірі 3239 грн. 21 коп.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Сумський фарфоровий завод» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що місцевий суд не врахував факту знаходження відповідача в стані ліквідації, у зв'язку з чим виплата заробітної плати працівникам повинна проводитись у порядку черговості, відповідно до ч. 9 ст. 111 ЦК України. Тому просить апеляційний суд вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, яка вважала рішення місцевого суду правильним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на підставі ч.1 ст.308 ЦПК України.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивачка з 2008 року по 03 червня 2013 року працювала на ПАТ «Сумський фарфоровий завод» складальником фарфорових виробів.

Як вказано в апеляційній скарзі, 03 червня 2013 року ОСОБА_3 була звільнена з посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 42 - 44).

Внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати підприємством, у останнього перед ОСОБА_3 утворилась заборгованість у сумі 3239 грн. 21 коп., чого не заперечує сам відповідач, що підтверджується довідками бухгалтерії завода, які є на а.с. 22 - 24 та листами територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області, копії яких є на а.с. 5 - 6.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про несвоєчасну виплату зарплати працівнику ПАТ «Сумський фарфоровий завод», наявність у відповідача боргу, недотримання ним вимог трудового законодавства, оскільки позивачка довела, що на підприємстві мало місце порушення термінів виплати заробітної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість по виплаті зарплати ОСОБА_3 3239 грн. 21 коп.

Доводи апелянта про те, що товариство знаходиться в стані ліквідації, тому вимоги позивача про стягнення заробітної плати повинні провадитись у відповідності до ч. 9 ст. 111 ЦК України, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки суд своїм рішенням не встановлював порядку виплати заборгованості, а лише захистив порушене право позивача, зобов'язавши підприємство виплати вказану заборгованість.

Так само не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд не в повній мірі врахував той факт, що боржник на даний час знаходиться в процедурі ліквідації, оскільки ця обставина не звільняє відповідача від обов'язку виплати зарплати своїм працівникам.

Само по собі включення відповідачем позивачки в реєстр кредиторів і визнання ним боргу перед нею з виплати зарплати, не позбавляє останню права на звернення до суду з даним позовом і не перешкоджає суду розглянути даний спір. Дане судове рішення місцевого суду не повинно призвести до подвійного стягнення однієї і тієї суми зарплати позивачки.

За викладених обставин і фактів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, у відповідності зі ст.212 ЦПК України дав оцінку зібраним доказам і вирішив спір у відповідності з законом, тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод» відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -