Справа №295/408/13- ц

Категорія 56

2/295/1174/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2013 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі с/з - Севрук С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до ОСОБА_2 про стягнення сум безпідставно виплаченої пенсії, які виникли внаслідок зловживання станом підопічного, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Богунського районного суду міста Житомира з позовом про стягнення безпідставно виплаченої пенсії, в обґрунтування своїх вимог зазначив, що 15.07.2010 року ОСОБА_2 після встановлення опікунства над ОСОБА_3, звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області із заявою про виплату пенсії ОСОБА_3 на її ім'я.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України (надалі - ГУ ПФУ) та отримував пенсію за вислугою років з 20.12.1981 року до моменту своєї смерті.

15.09.2011 року, із листа Довбиського психоневрологічного інтернату від 12.09.2011 року № 198 та довідки № 320 (а.с.8) ГУ ПФУ стало відомо, що ОСОБА_3 з 09.08.2010 року до дня смерті, проживав в даному будинку - інтернаті на умовах повного державного утримання.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

В порушення вище зазначених норм, ОСОБА_2 не повідомила ГУ ПФУ про зарахування ОСОБА_3 до будинку - інтернату на умовах повного державного утримання, чим завдала державі в особі ГУ ПФУ матеріальної шкоди у вигляді безпідставно виплаченої пенсії в сумі 20 366, 48 грн..

В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити та стягнути з відповідача суму безпідставно виплаченої пенсії, надав пояснення аналогічні викладеній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, пояснивши, що дані порушення порядку виплати пенсії відбулись не з вини відповідача, а з вини установи, в якій перебував ОСОБА_3, яка й повинна була повідомити ГУ ПФУ про перебування у даному закладі її підопічного, посилаючись при цьому на положення постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 269.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримував пенсію за вислугою років з 20.12.1981 року до моменту своєї смерті, а саме 10.09.2011 року (а.с.12).

Як вбачається із довідки Довбиського психоневрологічного інтернату від 12.09.2011 року № 320 (а.с.8) ОСОБА_3 проживав в даному закладі на повному державному забезпеченні з 09.08.2010 року по день своєї смерті, а саме 10.09.2011 року.

Відповідно до рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 30.06.2010 року у справі №2-о-70/10, ОСОБА_3 визнано недієздатним, встановлено над ним опіку та визначено опікуна - ОСОБА_2 (а.с.7).

15.07.2010 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про виплату пенсії ОСОБА_3 на її ім'я як опікуна.

Згідно ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) одиноким пенсіонерам з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, які проживають у будинках-інтернатах (пансіонатах) для осіб похилого віку та інвалідів, виплачується 25 процентів призначеної пенсії, але не менше 20 процентів мінімального розміру пенсії за віком на місяць.

Таким чином, з моменту проживання особи, яка має право на пенсію як колишній військовослужбовець в будинку-інтернаті (пансіонаті) для осіб похилого віку та інвалідів, їй підлягало до виплати 25 процентів призначеної пенсії, але не менше 20 процентів мінімального розміру пенсії за віком на місяць.

Суд відхиляє доводи представника відповідача в частині того, що інші 75% повинні були сплачуватись ГУ ПФУ в Житомирській області на адресу будинку-інтернату (пансіонату) для осіб похилого віку та інвалідів, оскільки дане твердження не було підкріплено посиланням на норми законодавства, які б передбачали такий порядок перерахунку пенсії.

Судом не приймається до уваги посилання представника відповідача на постанову Кабінету Міністрів від 4 березня 2004 р. № 269 «Про затвердження Порядку перерахування Пенсійним фондом України або органами праці та соціального захисту населення коштів установам (закладам), у яких особи перебувають на повному державному утриманні, та їх використання», у зв'язку із тим, що в п.1 (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) зазначено, що Цей Порядок визначає механізм зарахування та використання коштів, що підлягають перерахуванню Пенсійним фондом або органами праці та соціального захисту населення установам (закладам), де перебувають особи на повному державному утриманні.

У той же час, обов'язок перерахування таких коштів установою Пенсійного Фонду України представником відповідача не був доведений.

Навіть більше того, якби такий обов'язок і був у позивача, то повідомити орган Пенсійного фонду про зарахування до будинку-інтернату (пансіонату) особи, яка перебуває в цій установі на повному державному утриманні і є недієздатною, був покладений на опікуна цієї особи, що повністю передбачається пунктом 2 Порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні послався на п.2, 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» де зазначається, що якщо у пенсіонера, який перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, є непрацездатні члени сім'ї, зазначені у частині четвертій статті 30 цього Закону, які перебувають на його утриманні, пенсія виплачується в такому порядку: 25 відсотків пенсії - самому пенсіонерові, а інша частина пенсії, але не більш як 50 відсотків призначеного розміру пенсії - зазначеним членам сім'ї. Частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії пенсіонеру та членам його сім'ї відповідно до частин першої і другої цієї статті, перераховується до установи (закладу), де пенсіонер перебуває на повному державному утриманні, за його особистою заявою. Зазначені кошти зараховуються на банківські рахунки цих установ (закладів) і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них пенсіонерів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Натомість суд відхиляє і ці посилання представника відповідача, оскільки така редакція ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не існувала на момент перебування ОСОБА_3 в Довбиському психоневрологічному інтернаті і отримання відповідачем по справі пенсії.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду..

Обов'язок відшкодування заподіяної пенсіонером шкоди, передбачено також і ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Як вбачається із змісту статті 1215 ЦК України, набувачем підлягають поверненню безпідставно набуті: пенсії, допомоги та інші грошові суми, надані фізичній особі як, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою за наявністю недобросовісності з боку набувача.

За даних обставин, суд вважає, що позовні вимоги э обґрунтованими, доведеними в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Відповідно вимог ст. 215 ЦПК України, суд при винесенні рішення повинен вирішити питання розподілу судових витрат по справі, згідно ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56, 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 20 366 (двадцять тисяч триста шістдесят шість) гривень 48 копійок безпідставно виплаченої пенсії за період знаходження ОСОБА_3 на повному державному утриманні з 09.08.2010 року по 10.09.2011 рік.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Кузнєцов