29.07.2013
АРТЕМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЛУГАНСЬКА
1203/6109/2012
2/434/782/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2013 року Артемівський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого судді: Зорік М.В.,
при секретарях: Хорошій А.О., Ноцун З.Ю., Серьогіній К.В.,
Базовій О.Г., Чечельницькій К.В.,
розглянувши у відритому судовому засіданні у залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
12.07.2012р. до Артемівського районного суду м. Луганська надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, в обґрунтування якої позивач вказав, що згідно до розписок від 19.07.2008р. та 17.10.2008р. він передав відповідачці грошові кошти в сумі 6250 ЄВРО, а також 1000 доларів США та 1000 ЄВРО для укладення договору про депозитний вклад з ОСОБА_5.
В грудні 2010р. позивач дізнався про те, що ОСОБА_5 знаходиться під вартою, а відповідачка не має будь-яких договорів з вказаною особою на ім'я позивача.
У зв'язку з вказаним, позивач вважає, що відповідачка ввела його в оману та безпідставно набула його грошові кошти на загальну суму 7250 ЄВРО та 1000 доларів США.
Посилаючись на вищевказані обставини та положення ст.ст. 524, 533, 1212 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь грошовий еквівалент вищевказаних валютних коштів в національній валюті України в сумі 80975,35грн.
На думку позивача він не пропустив строк звернення до суду з вищевказаними позовними вимогами, оскільки дізнався про свої порушені права лише у 2011р. під час участі в розгляді Сєвєродонецьким міським судом цивільної справи за своїм позовом до ОСОБА_6, яка разом зі свідком ОСОБА_7 надали пояснення про те, що ОСОБА_5 знаходиться під вартою з листопада 2008р.
В судовому засіданні представник позивача заявлений ним позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі з вищенаведених підстав.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні проти заявленої до неї позову заперечувала зазначаючи про те, що між нею та позивачем відсутні правовідносини щодо позики коштів, оскільки вищевказані кошти вона отримала не для себе, а для передання ОСОБА_5.
Також відповідачка зазначила, що всього позивач через неї передав ОСОБА_5 7250 ЄВРО та 1000 доларів США, з яких йому було повернуто 4500 доларів США.
Про те, що правовідносини щодо позики грошових коштів мали місце саме між позивачем та ОСОБА_5, на думку відповідачки свідчить той факт, що розрахунки відбувались в іноземній валюті, що заборонено згідно ч. 1 ст. 524 ЦК України.
Окремо відповідачка зазначила про те, що позивач являвся учасником проекту компанії GST та був обізнаний про стан справ за своїми вкладами ще з листопада 2008р., у тому числі й про те, що ОСОБА_5 знаходиться під вартою, у зв'язку з чим заявила про пропуск позивачем строку позовної давності.
Вислухавши пояснення сторін, показання свідків та дослідивши матеріали справи у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_3, як слухачем та СПД ОСОБА_8 в особі ОСОБА_4, як організатором, було укладено договір № 0002719 без дати, про надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно умов якого організатор зобов'язався на протязі одного року організувати для слухача систему тренінгів, семінарів, конференцій, конгресів, виставок та інших заходів публічного характеру, присвячених методу ефективного ведення бізнесу, мережевого маркетингу, прямим продажам, рекламі, інвестиціям, а позивач, як слухач, зобов'язався сплатити на користь організатора 15150 грн. (а.с. 50).
09.03.2008р. між позивачем, як позикодавцем та ОСОБА_5, як позичальником було укладено договір № 10549, згідно якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_5 позику в сумі 15150грн. під 20% річних, а ОСОБА_5 зобов'язався повернути позивачу вказану суму з відсотками через 4 місяці з моменту отримання грошових коштів (а.с. 34).
09.03.2008р. між позивачем, як позикодавцем та ОСОБА_5, як позичальником було укладено договір № 10554, згідно якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_5 позику в сумі 10100грн. під 20% річних, а ОСОБА_5 зобов'язався повернути позивачу вказану суму з відсотками через 4 місяці з моменту отримання грошових коштів (а.с. 35).
Згідно наявних в матеріалах справи копій розписок, ОСОБА_3 09.03.2008р. передав відповідачці для передачі ОСОБА_5 2000 та 3000 доларів США (а.с. 32-33).
19.07.08р. позивачем було складено заяву про видачу за договором № 10549 від 09.03.08р. 6000 доларів США та за договором № 10554 від 09.03.08р. 3500 доларів США. На вказаній заяві позивач зазначив, що зазначену суму отримав та претензій не має. Також заява позивача має відмітку про видачу готівкою 4500 доларів США, реінвестовано в проект на 6 міс. під 100% - 5000 доларів США (а.с. 36).
19.07.2008р. відповідачкою було отримано від позивача 6250 ЄВРО на запропонований ОСОБА_5 проект на 6 місяців під 100% річних для передання ОСОБА_5, про що нею було складено відповідну розписку (а.с. 4, 52).
17.10.2008р. відповідачкою було отримано від позивача 1000 ЄВРО та 1000 доларів США на запропонований ОСОБА_5 проект на 6 місяців під 100% річних для передання ОСОБА_5, про що нею було складено відповідну розписку (а.с. 5, 51).
Вищевказаними матеріалами підтверджено факт отримання відповідачкою грошових коштів від позивача для передання їх ОСОБА_5.
Крім того, факт отримання грошових коштів від позивача визнає сама відповідачка.
Разом з тим під час судового розгляду було встановлено відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити те, що відповідачка передала ОСОБА_5 грошові кошти позивача.
Заперечуючи факт звернення отриманих від позивача коштів на свою користь, відповідачка в порушення вимог ст. 60 ЦПК України зазначених обставини не довела.
Надані відповідачкою копія звіту за березень 2008р., згідно до якої відповідачкою було оприбутковано від позивача 3000 доларів США (а.с. 30); відомості оперативного обліку «Договори позики» згідно якої від ОСОБА_3 05.03.08р. надійшло (було реінвестовано) 5000 доларів США, 19.07.08. - 10000 та 5000 доларів США (а.с. 31, 42-43), судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вказані матеріали не дають можливість з'ясувати від ім'я якої особи та в чиїх інтересах вони складались та жодним чином не вказують на те, що грошові кошти позивача були передані відповідачкою на користь ОСОБА_5.
Крім того вказані матеріали не відповідають загальним вимогам щодо форми та змісту первинних документів бухгалтерського обліку, які встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.4 Наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95р. «Про затвердження Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку», у зв'язку з чим не мають юридичної сили та доказового значення.
Показання допитаних під час судового розгляду справи свідків стосовно обставин позики позивачем грошових коштів та їх передання відповідачці з їх подальшим передання ОСОБА_5 є неналежними доказами які не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 218 та ст. 1047 ЦК України, рішення суду щодо факту вчинення правочину, який повинен укладатись в письмовій формі, або оспорювання окремих його частин, не може ґрунтуватись на свідченнях свідків.
Надані відповідачкою копії розписок про отримання коштів від ОСОБА_7 та договору позики ОСОБА_5 з ОСОБА_7 судом до уваги не приймаються, оскільки вказані матеріали не стосуються правовідносин між позивачем та відповідачкою та відповідно не спростовують доводів позову ОСОБА_3
З огляду на вказане суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачка без достатньої правової підстави звернула на свою користь грошові кошти позивача, які він передавав через неї для ОСОБА_5.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивач обґрунтовано звернувся до відповідачки з позовними вимогами про стягнення коштів в сумі 80975,35грн.
Разом з тим суд звертає увагу на те, що договором № 10549 від 09.03.08р. та договором № 10554 від 09.03.08р. був визначений строк позики коштів позивача - чотири місяці з моменту отримання позичальником коштів від позикодавця, а в розписках на ім'я позивача також було зазначено, що кошти позивач надає на шість місяців, у зв'язку з чим позивач щонайменше 18.04.2009р. дізнався про свої порушені права на повернення коштів та відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, мав звернутись до суду за їх захистом в строк до 19.04.2012р.
Однак, як свідчить відмітка канцелярії суду (а. с. 2), позивач звернувся з позовом про захист своїх порушених прав лише 12.07.2012р., тобто поза межами встановленого законом строку звернення до суду та не надав суду доказів поважності причин його пропуску.
Згідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З врахуванням вищевказаного та приймаючи до уваги те, що про застосування позовної давності було заявлено відповідачкою, суд визнає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у зв'язку з пропуском ним строку звернення до суду, що встановлений ст. 257 ЦК України.
Доводи позивача про те, що він не знав про порушення відповідачкою своїх майнових прав спростовуються змістом наданих позивачем копій розписок та наданих відповідачкою копій договорів позики, в яких визначені строки позики коштів позивача після спливу яких, позивач повинен був вжити заходів для відновлення своїх порушених прав.
Доводи позивача про те, що до його вимог не можуть бути застосовані строки позовної давності, оскільки згідно до п. 2 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу, судом визнається необґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 позивається не до ОСОБА_5, від якого мав намір отримати відсотки за своїм вкладом, а до ОСОБА_4, яка повинна була лише передати кошти позивача ОСОБА_5, не мала перед позивачем зобов'язань щодо виплати відсотків та не являється банком (фінансовою установою).
Доводи позивача про переривання строків позовної давності у зв'язку з його зверненням з позовними вимогами до ОСОБА_6 про стягнення коштів за аналогічними розписками судом до уваги не приймаються у зв'язку з тим, що зазначені вимоги позивача до ОСОБА_6 не пов'язані з його вимогами до ОСОБА_4, оскільки ґрунтуються на інших розписках.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів має бути відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 58-60, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, - відмовити в повному обсязі за пропуском строків позовної давності.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Артемівський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М. В. Зорік