Справа НОМЕР_1-52/11

Провадження НОМЕР_1/646/8/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2013 р. м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дідовця В.А.,

при секретарі - Бучакчийській К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи -Червонозаводська районна в м.Харкові рада, ВГІРФО Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про виселення, зняття з реєстрації та стягнення коштів за користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи - Харківська міська рада, Харківське міське Бюро технічної інвентаризації, опікунської ради Червонозаводського району м,Харкова, прокуратура Червонозаводського району м.Харкова про визнання сервітуту на право користування житлом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про її виселення з усіма особами, що з нею проживають з приміщення кімнати АДРЕСА_1, як безпідставно зайнятого та з кімнати АДРЕСА_2 у зв'язку з прийняттям рішення про проведення капітального ремонту будинку, також просив скасувати реєстрацію ОСОБА_2 у приміщенні кімнати АДРЕСА_2.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2001, укладеного з Українським АБК ПІБ «Промінвестбанк України» в особі ХФ «Червонозаводському відділення Промінвестбанку України в м. Харкові» є власником приміщень першого та другого поверхів будинку АДРЕСА_3. ОСОБА_2 займає кімнату АДРЕСА_2 щодо якого позивачем прийнято рішення про проведення капітального ремонту з подальшим переобладнанням будинку, а також ОСОБА_2 займає кімнату НОМЕР_1, в яку самовільно вселилась. При цьому, як зазначено позивачем, ОСОБА_2 ухилилася та не уклала у встановленому Законом порядку договір найму кімнати з позивачем та на протязі декількох років не вносить квартирної плати, що спричиняє збитки позивачу.

Під час розгляду справи ОСОБА_5 уточнив позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_2 з усіма особами, що з нею проживають з приміщення кімнати АДРЕСА_1, як безпідставно зайнятого та кімнати АДРЕСА_2 у зв'язку з прийняттям рішення про проведення капітального ремонту будинку, скасування реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3 у приміщенні кімнати АДРЕСА_2 та стягнення з відповідачів на користь позивача солідарно 25328,18 грн. заборгованості за користування приміщенням, 37556,03 грн. штрафних санкцій та 1000 грн. моральної шкоди, а всього 63884,19 грн.

Уточнену позовну заяву позивачем обґрунтовано з аналогічних підстав викладених в первісному позові. Одночасно з цим, позивачем зазначено, що ОСОБА_2 не сплачувала протягом 6 років плату за користування житловим приміщенням, чим спричинила збитки на загальну суму 62884,19 грн. Несплата зазначених коштів та відмова відповідача від виселення з займаних кімнат завдає позивачу моральної шкоди.

До початку розгляду справи по суті відповідачем по справі ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_5, треті особи Червонозаводському районна в м. Харкові рада, опікунська рада Червонозаводського району м. Харкова про встановлення сервітуту щодо користування ОСОБА_2 кімнатами в будинку АДРЕСА_3: кімнатою НОМЕР_2 житловою площею 21,5 кв.м., кімнатою НОМЕР_1 житловою площею 24,5 кв.м.

Під час розгляду справи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 уточнено позовні вимоги в частині встановлення сервітуту без визначення строку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, визнавши за ОСОБА_2 право користування кімнатою НОМЕР_2 та за ОСОБА_3, ОСОБА_4 право користування кімнатою НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 залишивши кухню, ванну кімнату, туалет, коридор в загальному використанні.

У судовому засіданні позивач та представник позивача за первісним позовом підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник проти первісного позову заперечували, зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі. ОСОБА_2 пояснила, що вона намагалася домовитися з ОСОБА_6 щодо оплати житлом, проте він категорично заперечував проти користування приміщенням тому відповідач сплачувала ОСОБА_1 кошти за користування квартирами №НОМЕР_2,НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 в сумі, яку вважала достатньою, проте через деякий час ОСОБА_1 перестав приймати від неї кошти, внаслідок чого вони поверталися назад. На підтвердження сплати за користування житлом надала суду копії квитанцій на а.с.241-242.

Представник третьої особи Харківської міської ради у судовому засіданні проти первісного позову заперечували, зустрічну позовну заяву підтримали та просили задовольнити.

Представник прокуратури Червонозаводського району м.Харкова проти задоволення позову ОСОБА_5 заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, просив суд у його задоволенні відмовити та задовольнити зустрічний позов.

Третя особа Червонозаводський РВ у м.Харкові ГУДМС України в Харківській області у судову засідання не з*явилася, направила до суду з проханням розглянути справу за відсутності їх представника, прийняти рішення згідно чинного законодавства (а.с.215).

Представники третіх осіб Харківського міського Бюро технічної інвентаризації та опікунської ради Червонозаводського району м.Харкова у судове засіданні не з*явилися.

Суд, заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_5 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав та мотивів:

Так, частиною 4 статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 47 Конституції України закріплений принцип непорушності конституційного права на житло, зокрема, ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на час перебування в трудових відносинах з управлінням механізації треста «Харківсільбуд» 10.09.1974 виконавчим комітетом Червонозаводської районної ради ОСОБА_2 видано посвідчення №115 на право зайняття службової жилої площі за адресою: АДРЕСА_3, к.23 (а.с.8), тобто ОСОБА_2, разом з і своєю сім'єю, вселилась в зазначену кімнату у відповідності до вимог встановлених ст.ст. 58, 61 ЖК УРСР.

Рішення виконавчого комітету Червонозаводської районної ради м. Харкова №208/1 від 03.06.2004 на підставі ст.125 ЖК УРСР виключено з числа службових житлових приміщень кімнату НОМЕР_2, житловою площею 21,5 кв.м. по АДРЕСА_3 з правом її приватизації (а.с.130).

ОСОБА_2, разом з дочкою ОСОБА_3 та онукою ОСОБА_4 за згодою з колишнім власником приміщення для покращення житлових умов в 1993 році вселились до кімнати НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_3, що підтверджено показаннями свідка ОСОБА_7, наданих суду та відповідно до приписів ст. 58 ЦПК України є належним доказом та має значення для вирішення зазначеної справи.

Між ОСОБА_8, як користувачем кв.№НОМЕР_2,НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_3, укладено договори: про користування електричною енергією (а.с.43,44), про надання послуг з газопостачання (а.с.45,46), про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с.47,49).

На підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2001 року, реєстраційний №6633, укладеного між Українським АБК ПІБ «Промінвестбанк України» в особі ХФ «Червонозаводському відділення Промінвестбанку України в м. Харкові» та ОСОБА_1, позивач ОСОБА_1 є власником приміщень першого та другого поверхів будинку АДРЕСА_3 (а.с.6).

Суд не бере до уваги лист ОСОБА_9 з питань переселення до кімнати НОМЕР_1 (а.с.9), оскільки вказаний документ не є належним та допустимим доказом в зазначеній справі.

Суд зауважує на тому, що ОСОБА_2 разом зі своєю сім'єю на підставах встановлених законом вселилась до кімнат №НОМЕР_2, НОМЕР_1. по АДРЕСА_3, ще до набуття ОСОБА_5 права власності на приміщення зазначеного будинку, тому не потребувало укладення договорів найму мешканцями займаних жилих приміщень, що відповідає вимогам ст. 170 ЖК УРСР.

Листами КП «Харківське міське БТІ» за №827 від 26.03.2004 р. та №5037 від 23.12.2004 р. підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_3, є житлові кімнати, в яких проживають громадяни, зокрема кімната НОМЕР_2 є жилою, в ній зареєстрована та проживає ОСОБА_2 з донькою (а.с.137, 138).

Довідкою з місця проживання та про склад сім*ї та підтверджено факт реєстрації відповідачів за первісним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.139).

Як підставу для виселення ОСОБА_2 разом з її сім'єю ОСОБА_5 позов обґрунтовано ст. 165 ЖК УРСР щодо прийняття рішення про проведення капітального ремонту будинку з подальшим його переобладнанням, у т.ч. збільшивши несучу спроможність чердачних міжповерхових перекриттів, проведення локального ремонту стін, відновлення цоколю приміщення, карнизної зони, заміна дерев'яних сходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ЖК УРСР при проведенні капітального ремонту жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, власник будинку (квартири) вправі вимагати його виселення. Власник будинку (квартири) не зобов'язаний надавати виселюваному на час ремонту інше жиле приміщення.

Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЖК УРСР після закінчення ремонту власник будинку (квартири) зобов'язаний надати наймачеві займане ним раніше або інше рівноцінне жиле приміщення в належному йому будинку (квартирі), за винятком випадків, коли відповідно до затвердженого виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів проекту переобладнання чи перепланування будинку (квартири) жиле приміщення, займане наймачем, не може бути збережено.

Питання здійснення будівельних робіт, у т.ч. реконструкції та капітального ремонту регулюється законами України «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», ДБН А.2.2.-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», затвердженими наказом Мінрегіону від 03.03.2012 № 98, що є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»

Відповідно до п. 1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Розроблення, погодження та затвердження проектної документації (ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») до 01 липня 2012 року регулювалась ДБН А.2.2.-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» затвердженими наказом Держбуду України від 20.01.2004 № 8 та з 01 липня 2012 регулюється ДБН А.2.2.-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», затвердженими наказом Мінрегіону від 03.03.2012 № 98.

Відповідно до п. 18 Порядку виконання будівельних робіт для отримання дозволу на виконання будівельних робіт замовник подає до територіального органу Держархбудінспекції відповідну заяву до якої додається: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію, проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку, копія ліцензії, яка дає право на виконання будівельних робіт, засвідчена в установленому порядку, копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд.

Відповідно до п 1.4.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 для одержання дозволу переобладнання або перепланування жилих будинків їх власник або уповноважена ним особа подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та у разі необхідності можуть подавати такі документи: копія свідоцтва на право власності; копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників на переобладнання або перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Суду під час розгляду справи позивачем не надано будь-яких дозвільних документів, необхідних для здійснення переобладнання або перепланування приміщень та проведення будівельних робіт в будинку АДРЕСА_3, внаслідок чого позивачем не доведено суду обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги в зазначеній частині.

Також, ОСОБА_5 до суду надано витяг з робітничого проекту переобладнання нежитлової будівлі під розміщення швейної студії по наданню послуг населенню по проїзду Азербайджанському у місті Харкові, виконаного та затвердженого ТОВ «Гражданбудпроект», та як зазначено позивачем, погодженого з виконавчим комітетом Червонозаводської районної ради м. Харкова.

Відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Суд критично оцінює посилання ОСОБА_5 на отримання погодження у виконавчому комітеті Червонозаводської районної ради м. Харкова на проведення переобладнання чи перепланування будинку АДРЕСА_3, оскільки за весь час слухання справи позивачем не надано суду відповідного рішення виконавчого комітету Червонозаводської районної ради м. Харкова або виконавчого комітету Харківської міської ради, щодо погодження проекту переобладнання чи перепланування будинку АДРЕСА_3.

Відповідно до вимог ст. 8 ЖК УРСР виконавчим комітетом Харківської міської ради також не приймалось рішення про переведення будинку АДРЕСА_3 або його окремих приміщень у нежилі, внаслідок чого неможливо розміщення швейної студії у вказаній будівлі, оскільки згідно приписів ст. 6 ЖК УРСР надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Позивач під час розгляду справи, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, на підставі ст. 61 ЦПК України також посилався на рішення судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 06.12.2012 по справі № 2-75/2011 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Українського акціонерного-комерційного Промислово-інвестиційного банку «Промінвестбанк України», ОСОБА_1 треті особи ПН Київського МНО ОСОБА_10, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Опікунська рада Червонозаводської районної ради в м. Харкові про визнання частково недійсним договору, реєстраційного посвідчення та переведення прав і обов'язків покупця за оскаржуваним договором (а.с.204-206).

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Зі змісту ст. 61 ЦПК України вбачається, що не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які зазначені у резолютивній частині рішення.

Відповідно до доводів позивача на його користь підлягають стягненню з відповідачів збитки в сумі 62884,19 грн., у т.ч. 25328,16 грн. заборгованості за користування приміщенням та 37556,03 грн. штрафних санкцій за несплату за користування приміщенням.

Позивачем здійснено розрахунок сум заявлених до стягнення, які не ґрунтуються на жодному нормативно-правовому акті, окрім загальної норми стягнення збитків ст. 22 ЦК України (а.с.171).

Зі змісту статті 22 ЦК України вбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитками також є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

При обчислені розміру реальних збитків, упущеної вигоди першочергове значення має визначення реальності цих втрат та доходів, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, а також передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих витрат та доходів, яких особа отримала б у випадку не посягання на її право, покладається на позивача.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

ОСОБА_5 жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок винних, протиправних дій відповідачів, наявності шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками до суду не надано.

Відповідно до приписів ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода не пов'язана з розміром відшкодування майнової шкоди.

Згідно п. 9 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Позивачем не доведено суду та не надано доказів, що підтверджують наявність душевних страждань, їх тривалість та глибину, внаслідок чого підстави для стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 1000 грн. відсутні.

Позовна вимога ОСОБА_5 про скасування реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у приміщенні кімнати НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_3 не підлягає задоволенню, оскільки позивачем у позовній заяві не наведено жодного доводу в обґрунтування зазначеної вимоги.

Одночасно з цим, суд зазначає, що під час розгляду справи не встановлено обставин визнання відповідачів такими, що втратили право користування кімнатами №НОМЕР_2, НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_3, внаслідок чого підстави для зняття відповідачів з реєстрації місця проживання на підставі Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» відсутні.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх доводів і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, з урахуванням наданих уточнень, необхідно відмовити у повному обсязі.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 разом зі своєю сім'єю на законних підставах вселилась до кімнат №НОМЕР_2, НОМЕР_1 по АДРЕСА_3, ще до набуття ОСОБА_5 права власності на приміщення зазначеного будинку та проживають в них, сплачуючи постачальникам кошти за надані житлово-комунальні послуги, внаслідок чого вказані особи є належними наймачами.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Статтею 403 ЦК України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст.404 ЦК України: право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Враховуючи, між позивачем та відповідачем існують тривалі неприязні відносини, тому вони не можуть досягти домовленості щодо користування відповідачами по первісному позову спірним житлом, а також те, що іншим чином право користування ОСОБА_2 та її сім'єю нерухомим майном та допоміжними приміщеннями не може бути задоволено є підстави для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає за потрібне стягнути з відповідача за зустрічним позовом понесені позивачем ОСОБА_2 при зверненні до суду судові витрати у загальній сумі - 16 грн. (а.с.36,37).

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.22,23,401-404 ЦК України, ст.ст.6,8,58,61,165 ЖК України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи -Червонозаводська районна в м.Харкові рада, ВГІРФО Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про виселення, зняття з реєстрації та стягнення коштів за користування житловим приміщенням - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи - Харківська міська рада, Харківське міське Бюро технічної інвентаризації, опікунської ради Червонозаводського району м,Харкова, прокуратура Червонозаводського району м.Харкова про визнання сервітуту на право користування житлом задовольнити.

Встановити сервітут без визначення строку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнати за ОСОБА_2 право користування кімнатою НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3, залишивши кухню, ванну кімнату, туалет, коридор в загальному користуванні.

Встановити сервітут без визначення строку між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, визнати за ОСОБА_3, ОСОБА_4 право користування кімнатою НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3, залишивши кухню, ванну кімнату, туалет, коридор в загальному користуванні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судові витрати у загальній сумі 16 (шістнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 липня 2013 року.

Суддя В.А. Дідовець