АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1958/11

Номер провадження 22-ц/786/2258/2013 Головуючий у 1-й інстанції Кононенко С.Д.

Доповідач Бутенко С. Б.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді Бутенко С.Б.

Суддів: Дорош А.І., Обідіної О.І.

при секретарі Герасименко Т.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, до якої приєдналась ОСОБА_2, та апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спадкового майна та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання права власності в порядку спадкування.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спадкового майна та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1991 року по 4 грудня 2007 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 наступне майно:

- 3/20 частини квартири АДРЕСА_1;

- грошові кошти, які знаходяться на рахунках у ПАТ «Полтава-Банк» на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у національній валюті:

- на картковому рахунку НОМЕР_6; на поточному рахунку НОМЕР_7; на депозитному рахунку НОМЕР_8; на рахунку НОМЕР_9;

- у доларах США на картковому рахунку НОМЕР_10;

- 13/40 частини квартири АДРЕСА_2;

- житловий будинок з прилеглими спорудами та ділянкою за адресою: АДРЕСА_10;

- нежитлові приміщення по АДРЕСА_11;

- автомобіль «LEXUS RX 400Н» державний номерний знак НОМЕР_5;

- автомобіль «Mersedes-Viano» державний номерний знак НОМЕР_3.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 18 квітня 2011 року та посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_12, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 18 квітня 2011 року та посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом право власності на наступне майно:

- 3/53 частини квартири АДРЕСА_1;

- 3/4 частини грошових коштів із нарахованими відсотками, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_6 у ПАТ «Полтава-Банк», в розмірі 31024 грн. 05 коп., що складає 23268 грн. 37 коп.

- 3/8 частин грошових коштів із нарахованими відсотками, які знаходяться на наступних рахунках у ПАТ «Полтава-Банк»:

- № НОМЕР_7 в розмірі 17 грн. 36 коп., що складає 6 грн. 51 коп.;

- № НОМЕР_8 в розмірі 263120 грн., що складає 98670 грн.;

- № НОМЕР_9 в розмірі 20874 грн. 03 коп., що складає 7827 грн. 86 коп.;

- № НОМЕР_10 в розмірі 60113,91 доларів США, що складає 2291,71 доларів США.

- 1/4 частину квартири АДРЕСА_2;

- 3/8 частини житлового будинку з прилеглими спорудами та ділянкою за адресою: АДРЕСА_10;

- 3/8 частини нежитлових приміщень по АДРЕСА_11.

Поділено автотранспортні засоби, що є спільною сумісною власністю подружжя наступним чином:

Визнано за ОСОБА_4, в порядку спадкування за заповітом право власності на автомобіль «Mersedes-Benz C 500» державний номерний знак НОМЕР_4, вартістю 550902 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «LEXUS RX 400Н» державний номерний знак НОМЕР_5, вартість якого складає 241215 грн. та автомобіль «Mersedes-Viano» державний номерний знак НОМЕР_3, вартість якого складає199913 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в розмірі різниці вартості належних ОСОБА_4 3/8 часток у праві власності на автомобілі «LEXUS RX 400Н» державний номерний знак НОМЕР_5 та «Mersedes-Viano» державний номерний знак НОМЕР_3 та вартістю належної ОСОБА_1 1/4 частки в праві власності на автомобіль «Mersedes-Benz C 500» державний номерний знак НОМЕР_4 в розмірі 27697 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, його оскаржила ОСОБА_1, яка посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, а ОСОБА_4 відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог повністю.

Зокрема, посилається на те, що суд не об'єктивно оцінив докази по справі, давши перевагу доказам з боку відповідача - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4, безпідставно, в порушення норм матеріального права встановив факт проживання однією сім'єю до реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_5 та включив до складу спадщини майно, що було набуте ОСОБА_1 до шлюбу та за власні кошти, і не належить до складу спільного майна подружжя.

В межах доводів апеляційної скарги в частині рішення суду про визнання незаконними договорів дарування нерухомого майна, до апеляційної скарги ОСОБА_1 приєдналась третя особа по справі - ОСОБА_2

Третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського округу ОСОБА_3 також оскаржила дане судове рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування квартири АДРЕСА_1 та житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_12, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що були посвідчені апелянтом.

У апеляційній скарзі третя особа порушує питання про скасування рішення суду в цій частині, мотивуючи свою вимогу порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить відмовити ОСОБА_4 у задоволенні даних позовних вимог за їх безпідставністю.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 з 04 грудня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, внаслідок чого відкрилася спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

В порядку, встановленому ст.ст. 1268-1270 ЦК України, спадщину прийняли дочка спадкодавця - ОСОБА_4 та його непрацездатна за віком вдова - ОСОБА_1.

28 червня 1991 року ОСОБА_5 особисто розпорядився на випадок своєї смерті, склавши нотаріально посвідчений заповіт, за яким все належне йому на день смерті майно заповів дочці ОСОБА_4.

26 січня 2010 року ОСОБА_5 склав новий заповіт, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, заповівши ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_5.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не дав належної оцінки правовим наслідкам вчинення спадкодавцем нового заповіту та дійшов помилкових висновків щодо складу спадщини та її поділу між спадкоємцями.

Місцевий суд не взяв до уваги, що відповідно до ст.ст. 1233-1236, 1254 ЦК України право на заповіт є невід'ємним особистим правом заповідача, який може зробити розпорядження як щодо усієї спадщини, так і її частини та у будь-який час змінити свою волю, склавши новий заповіт. Кожний новий заповіт скасовує попередній повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить, і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків встановлених ст.ст. 225, 231 цього Кодексу.

Оскільки останній заповіт від 26 січня 2010 року стосується лише права заповідача на квартиру АДРЕСА_5 і в частині обсягу спадщини суперечить попередньому розпорядженню заповідача та скасовує в цій частині заповіт від 28 червня 1991 року, частина спадщини, яка не охоплена заповітом, має спадкуватися спадкоємцями за законом на загальних підставах (ст. 1245 ЦК України). До числа цих спадкоємців у першу чергу входять дочка спадкодавця - ОСОБА_4 та його вдова - ОСОБА_1, частки кожної із яких у спадщині є рівними (ст.ст. 1261, 1267 ЦК України).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо визнання за нею права на спадщину за законом та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, зазначені обставини не врахував, не застосував закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 в частині встановлення факту проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу за період з 1991 року по 4 грудня 2007 року, суд першої інстанції не вказав на підставі якого закону ухвалено рішення в цій частині, з огляду на те, що на час виникнення спірних правовідносин діяли норми Кодексу про шлюб та сім`ю України та Закону України «Про власність», відповідно до яких сам по собі факт спільного проживання осіб однією сім'єю без реєстрації шлюбу не породжував ніяких прав та обов'язків сторін. Встановлення такого факту рішенням суду набуло юридичного значення за Сімейним кодексом, який вступив у дію з 1 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.

Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Поняття сім`ї сформульовано у ст. 3 СК України, згідно ч. 2 якої сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Отже, відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування по справі є факт спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 однією сім'єю без шлюбу в період, протягом якого придбано спірне майно.

В порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України суд першої інстанції не дав оцінку належності, допустимості та достатності досліджених доказів, та дійшов помилкових висновків щодо доведеності такого факту та набуття спадкодавцем права на майно, придбане ОСОБА_1 до шлюбу з ОСОБА_5 та за її особисті кошти.

Показання свідків, на які послався суд в обґрунтування рішення, факту створення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 сім`ї без реєстрації шлюбу у період, що має значення для справи, не доводять.

Не є належним та допустимим доказом по справі в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, ст. 3 СК України також видання у 2004 році під псевдонімом ОСОБА_1 книги «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що в період з 2002 по 2007 рік ОСОБА_5 перебував на посаді народного депутата України, в зв'язку з чим постійно проживав у м. Києві (т. 2 а.с. 160-161), доказів спільного проживання з ним ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а положення ч. 2 ст. 3 СК України, згідно з яким подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів.

Колегія суддів вважає, що у зв'язку з безпідставністю та недоведеністю заявлених позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 3/20 частин квартири АДРЕСА_1, 13/40 частин квартири АДРЕСА_2 житлового будинку з прилеглими спорудами та ділянкою за адресою: АДРЕСА_10, автомобілів «LEXUS RX 400Н» державний номерний знак НОМЕР_5 та «Mersedes-Viano» державний номерний знак НОМЕР_3, зустрічний позов ОСОБА_4 в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, квартиру АДРЕСА_1 було придбано ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15 вересня 1994 року.

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 22 квітня 1997 року ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_9.

На підставі рішення виконкому Октябрської районної ради від 02.20.1999 р. № 40 надано дозвіл ОСОБА_1 на реконструкцію зазначених квартир з добудовою веранди та об'єднання їх в одну квартиру, а рішенням виконкому від 02.03.1999 р. № 78 затверджено акт приймальної комісії про введення в експлуатацію від 25.02.1999 р. та оформлено право власності на АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 162-165).

19 березня 1999 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

За рішенням виконкому Октябрської районної ради від 08.07.2008 р. № 307 надано дозвіл на перепланування вказаної квартири, за наслідками якого на підставі рішення виконкому Октябрської районної у м. Полтаві ради від 10.03.2009 р. № 116 ОСОБА_1 видано нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18.03.2009 р.

Квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення від 26.07.2005 р., придбана згідно договору про фінансування будівництва квартири та сплату внеску у рахунок погашення вартості квартири від 26 грудня 2003 року та акту прийому-передачі від 05 травня 2005 року (т. 2 а.с. 185-188).

Житловий будинок з прилеглими спорудами та земельною ділянкою по АДРЕСА_12 набуто ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09 червня 2004 року, зареєстровано в БТІ 14.06.2004 р. (т. 2 а.с. 175-176).

Автомобіль LEXUS RX 400Н д.н.з НОМЕР_5 придбано ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 281/06-06 від 06 липня 2006 року.

Автомобіль Mersedes-Viano д.н.з. НОМЕР_3 придбано ОСОБА_1 на підставі біржової угоди ТЗ107/535, виданої Центральною товарною біржею 01.10.2009 р., за рахунок коштів, що належали їй особисто та зберігалися у ПАТ «Полтава-Банк» на депозитному рахунку № НОМЕР_11 в розмірі 217263,36 грн. та 41598,71 грн. процентів, який було закрито 30.09.2009 р., що доводиться відповідними письмовими доказами по справі.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено 04 грудня 2007 року, отже, за правилами п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 57 СК України вищевказане майно є особистою приватною власністю ОСОБА_1, яка вправі самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

Ухвалюючи рішення про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зазначеного майна, за відсутності належних та допустимих доказів власної участі останнього у його набутті або укладення між ними письмової угоди про створення спільної сумісної власності, суд першої інстанції безпідставно змінив правовий статус вказаного майна та включив його до спадкової маси.

Судом не зазначено на підставі якої правової норми визнано право спільної сумісної власності на частку нерухомого майна, що належить ОСОБА_1

Визнаючи спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 3/20 частин квартири АДРЕСА_1 та 13/40 частин квартири АДРЕСА_2, суд першої інстанції виходив з того, що перепланування та ремонт, вартість яких за висновком судового експерта складає 3/20 частки в першій квартирі, було здійснено за їх спільні кошти, а внесок за другу квартиру, що за висновком судового експерта дорівнює 27/40 частин, здійснено під час шлюбу.

Проте, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 62 СК України майно, що належало дружини, чоловікові, може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо за час шлюбу воно істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

У разі, якщо буде встановлено, що внесок другого з подружжя був незначним, той з подружжя, хто поніс відповідні затрати на ремонт, переобладнання речі, має право на їх відшкодування.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 73-12 від 31.07.2012 р. ринкова вартість перепланування та ремонтних робіт склала 152073 грн., що становить 3/20 частин, проте даний висновок за його змістом не є належним доказом по справі, оскільки не містить даних про обсяг та вартість виконаних ремонтних робіт, а носить узагальнений характер та ґрунтується на дослідженні площі квартири, аналогічній площі квартири № 1 (т. 4 а.с. 3-14), тому не може бути прийнятий судом до уваги.

Внески у рахунок погашення вартості квартири АДРЕСА_2 за взятими нею особисто зобов'язаннями по договору про фінансування будівництва квартири від 26 грудня 2003 року було здійснено ОСОБА_1 30 грудня 2003 року та 30 грудня 2004 року - до укладення шлюбу з ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 185-188).

Згідно договору підряду від 03 вересня 2004 року, укладеного ОСОБА_1 з ВАТ «Полтавтрансбуд», акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2004 року та договору позики від 20.07.2004 р., укладеного в простій письмовій формі, дійсність якого ніким по справі не заперечується, реконструкцію садиби було здійснено за рахунок запозичених ОСОБА_1 коштів до укладення шлюбу з ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 175-182).

За відсутності доказів, що доводять істотне збільшення у вартості вказаного нерухомого майна за час шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_5 внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, суд першої інстанції не мав ані фактичних, ані правових підстав для визнання даного майна об'єктом права спільної сумісної власності.

Натомість, право ОСОБА_5 на нежитлові приміщення загальною площею 153,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_11, що було набуте спадкодавцем за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року, право на автомобіль «Mersedes-Benz C 500» державний номерний знак НОМЕР_4, придбаний ним на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 01 квітня 2008 року та право на грошові кошти на рахунках, відкритих у ПАТ «Полтава-банк» на ім'я ОСОБА_5, із залишками коштів на час відкриття спадщини: у національній валюті - 31024 грн. 05 коп. на картковому рахунку № НОМЕР_6, 17 грн. 36 коп. - на поточному рахунку № НОМЕР_7, 263 120 грн. - на поточному рахунку № НОМЕР_8 та 20874 грн. 30 коп. - на поточному рахунку № НОМЕР_9, а всього загальною сумою 315 035 грн. 71 коп., та в іноземній валюті - 60113,91 дол. США на картковому рахунку № НОМЕР_10, у відповідності до ст.ст. 60, 61, 70 СК України, ст.ст. 1261, 1267, 1226 ЦК України, як майно, придбане спадкодавцем під час шлюбу з ОСОБА_1, належать до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, 1/2 частка в якому, що не охоплена заповітом, успадковується спадкоємцями за законом на загальних підставах.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1, як подружжя, яка його пережила, має право власності на 1/2 частку нежитлових приміщень по АДРЕСА_11, автомобілю «Mersedes-Benz C 500» державний номерний знак НОМЕР_4, та грошових коштів на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_5, інша 1/2 частка в праві власності на дане майно, що належить спадкодавцеві, підлягає поділу між спадкоємцями за законом першої черги - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у рівних частках - по 1/4 кожній.

Судова колегія не приймає до уваги доводи ОСОБА_4, що автомобіль «Mersedes-Benz C 500» державний номерний знак НОМЕР_4 є її подарунком батькові на ювілей, оскільки до таких правочинів законом пред'являється вимога щодо обов'язкової письмової форми, а відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути доведені певними засобами доказування, іншими засобами доказування не доводяться.

Вирішуючи питання щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними договорів дарування квартири АДРЕСА_1 та житлового будинку з господарським будівлями за адресою АДРЕСА_12, укладених 18 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що їх посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Пославшись як на підстави недійсності вказаних договорів на ч. 2 ст. 203 ЦК України, суд не навів у рішенні обставини та докази, які свідчать про відсутності у ОСОБА_1 необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Згідно ст.ст. 30-41 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом, що по справі не встановлено і суду не доведено.

Ухвалюючи рішення, в частині визнання укладених ОСОБА_1 правочинів з мотивів відсутності у неї необхідного обсягу цивільної дієздатності, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та дійшов висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Зважаючи на належність ОСОБА_1, як єдиному власникові, права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, непорушності права власності та свободи договору (ст.ст. 316-321, 627, 6 ЦК України), колегія суддів не вбачає підстав для визнання оспорюємих правочинів недійсними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, апеляційний суд вправі скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Отже, з огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частку в праві спільної власності подружжя та 1/4 частку в порядку спадкування за законом на майно, що було набуте ОСОБА_5 під час шлюбу з нею, та розподіл спадкового майна між спадкоємцями. В цій частині підлягають до часткового задоволення і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4

В частині встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу з 1991 року по 4 грудня 2007 року, визнання об'єктом спільної сумісної власності майна, що є особистою приватною власністю ОСОБА_1, визнання недійсними договорів дарування, визнання за ОСОБА_4 права власності на майно в порядку спадкування за заповітом та порядку розподілу спадкового майна, зустрічний позов є необґрунтованим і до задоволення не підлягає.

Здійснюючи поділ спадкового майна за правилами ст. 365 ЦК України, враховуючи частку кожного із спадкоємців у праві на спадщину за законом, неподільність майна, що підлягає спадкуванню, та неможливість спільного володіння і користування сторонами даним майном, зважаючи на попереднє внесення позивачем відповідних коштів на депозитний рахунок суду, колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та виділити їй в натурі нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_11 загальною площею 153,2 кв.м. вартістю 1 198 100 грн. та автомобіль «Мерседес-Бенц», 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 вартістю 550 902,08 грн. з присудженням ОСОБА_4 компенсації, що відповідає вартості її 1/4 частки в даному майні - 299 525 грн. та 137 725,50 грн. відповідно.

Грошові кошти на рахунках у ПАТ «Полтава-Банк» розподіляються між спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.

Правових підстав для зарахування грошових коштів, що належать ОСОБА_1 в спадщині, в рахунок присудженої ОСОБА_4 грошової компенсації колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим дані позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Колегія суддів також не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, ст.ст. 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, до якої приєдналась ОСОБА_2, та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2013 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку майна подружжя та 1/4 частку в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_5, а всього на 3/4 частки наступного майна:

- нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_11 загальною площею 153,2 кв.м.;

- автомобілю «Mersedes-Benz C 500» державний номерний знак НОМЕР_4;

- грошових коштів, які знаходяться на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_5 в ПАТ «Полтава-банк»:

картковому рахунку № НОМЕР_6 в сумі 31024 грн. 05 коп., що становить 23268 грн. 04 коп.;

поточному рахунку № НОМЕР_8 в сумі 263120 грн., що становить 197340 грн.;

поточному рахунку № НОМЕР_9 в сумі 20874 грн. 30 коп., що становить 15655 грн. 73 коп.;

поточному рахунку № НОМЕР_7 в сумі 17 грн. 36 коп., що становить 13 грн. 03 коп.;

картковому рахунку № НОМЕР_10 в сумі 60113,91 дол. США, що становить 45085,43 дол. США.

Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_5 на 1/4 частку наступного майна:

- нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_11 загальною площею 153,2 кв.м.;

- автомобілю «Mersedes-Benz C 500» державний номерний знак НОМЕР_4;

- грошових коштів, які знаходяться на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_5 в ПАТ «Полтава-банк»:

картковому рахунку № НОМЕР_6 в сумі 31024 грн. 05 коп., що становить 7756 грн. 01 коп.;

поточному рахунку № НОМЕР_8 в сумі 263120 грн., що становить 65780 грн.;

поточному рахунку № НОМЕР_9 в сумі 20874 грн. 30 коп., що становить 5218 грн. 57 коп.;

поточному рахунку № НОМЕР_7 в сумі 17 грн. 36 коп., що становить 4 грн. 34 коп.;

картковому рахунку № НОМЕР_10 в сумі 60113,91 дол. США, що становить 15028,48 дол. США.

В порядку розподілу майна остаточно визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_11 загальною площею 153,2 кв.м. та автомобіль «Mersedes-Benz C 500» державний номерний знак НОМЕР_4, стягнувши одночасно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію належної їй 1/4 частки в даному майні в розмірі 299525 грн. та 172725 грн. 50 коп. відповідно.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно.