Справа № 2-480/13 Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.
Провадження № 22-ц/780/3178/13 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.
Категорія 40 23.07.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
22 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - судді Воробйової Н.С.
суддів : Березовенко Р.В., Таргоній Д.О.
при секретарі - Цицюрському А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Встановила :
У січні 2013 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом, в якому просив вселити його в квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що перебував у шлюбі з відповідачкою з 2003 року. Рішенням Вишгородського районного суду від 13 серпня 2012 року шлюб було розірвано.
У період шлюбу було придбано квартиру АДРЕСА_1, яку було оформлено на дружину.
06 квітня 2004 року між позивачем та відповідачкою було укладено шлюбний контракт, яким передбачено, що зазначена квартира є особистою власністю ОСОБА_3
Зазначав, що в квартирі він постійно зареєстрований, проте з квітня 2012 року відповідачка в квартиру його не впускає, у вхідних дверях замінила замки, зустрічі з ним уникає, спілкуватися з дітьми не дозволяє.
У зв»язку з протиправними діями відповідачки, він звертався до Вишгородського РУГУ Київської області; проведеною працівниками міліції перевіркою встановлено факт перешкоджання йому в користуванні житлом, чому рекомендовано звернутися до суду.
Оскільки він є членом сім»ї власника квартири, постійно там зареєстрований та іншого житла не має, просив позов задовольнити.
ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом та просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням.
Посилалася на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі з 2003 року, який було розірвано 14.08.2012 року. У вересні 2003 року вона придбала квартира, які відповідно до умов шлюбного контракту від 06.04.2004 року вважається її особистою власністю. Відповідач з часу придбання квартири вселився в неї, постійно проживав та був постійно зареєстрованим.
Внаслідок припинення сімейних відносин, чоловік добровільно залишив квартиру і з квітня 2012 року там не проживає, вселитися в квартиру не намагався.
Оскільки відповідач не проживає в квартирі без поважних причин протягом шести місяців, просила у відповідності до положень ст..71,72 ЖК України визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням в спірній квартирі.
Рішенням Вишгородського районного суду від 09 квітня 2013 року у задоволенні первісного прозову відмовлено, зустрічний позов задоволено, визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду з підстав невідповідності нормам матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
По справі встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 2003 року. Рішенням Вишгородського районного суду від 13 серпня 2012 року шлюб було розірвано.
У період шлюбу було придбано квартиру АДРЕСА_1, яку було оформлено на ОСОБА_3.(а.с.72,).
06 квітня 2004 року між позивачем та відповідачкою було укладено шлюбний контракт, яким передбачено, що зазначена квартира є особистою власністю ОСОБА_3 (а.с.71,70).
Відповідач з часу придбання квартири вселився в неї, постійно проживав та постійно там зареєстрований (а.с.55).
З матеріалі справи видно, що у квітні 2012 року ОСОБА_2 звертався до Вишгородського РВ ГУМВС із заявою щодо конфлікту, що мав місце за місцем його проживання 07.04.2012 року (а.с.96-100), у листопаді 2012 року - з заявою про те, що колишня дружина змінила у вхідних дверях квартири АДРЕСА_1 замки та не допускає його в квартиру (а.с.95).
При перевірці заяви, ОСОБА_3 повідомила, що вона дійсно замінила замки у вхідних дверях квартири, оскільки дана квартира належить їй на праві власності (а.с.95).
Задовольняючи вимоги позивачки за зустрічним позовом та відмовляючи у задоволенні основного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_2 без поважних причин у спірній квартирі не проживає більше шести місяців, залишив житло добровільно, в спірну квартиру вселятися не намагався, а тому відповідно до ст..71, 72 ЦК України втратив право на користування квартиро.
З даним висновком колегія суддів погодитися не може.
Як встановлено судом, спірна квартира була придбана сторонами в період перебування у шлюбі. ОСОБА_2 вселився в квартиру після її придбання та постійно зареєстрований в ній і на даний час.
За умовами шлюбного контракту від 06 квітня 2004 зазначена квартира є особистою власністю ОСОБА_3
Шлюб між подружжям розірвано у серпні 2012 року.
В силу ст..156 ЖК України припинення сімейних відносин членів сім»ї з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст.309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.
Вирішуючи спір по суті, суд задовольнив вимоги позивачки за зустрічним позовом та визнав відповідача таким, що втратив право на користування житловою площею, яка перебуває у власності останньої, з підстав, встановлених ст.. ст..71,72 ЖК України, застосувавши закон, що не поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами.
Крім того, по справі встановлено, що ОСОБА_2 вселився в квартиру, постійно там проживав, а після укладання подружжям у квітні 2004 року шлюбного контракту - користувався житлом як член сім»ї власника квартири, після розірвання шлюбу колишня дружина позивача замінила замки у вхідних дверях в квартирі, у зв»язку з чим, колишній чоловік у листопаді 2012 року звертався з відповідною заявою до органів внутрішніх справ.
Висновки суду про те, що не проживання позивача ОСОБА_2 у спірній квартирі не пов»язане з перешкоджанням йому у цьому відповідачкою і що він залишив житлову площу добровільно є голослівними та спростовується матеріалами справи.
Так, у зв»язку зі звернення позивача у листопаді 2012 року з заявою про перешкоджання в користуванні квартирою, в поясненнях дільничному інспектору міліції, відповідачка зазначила, що замінила замки оскільки квартира була куплена виключно за її гроші та належить їй (а.с.93).
Оскільки ОСОБА_2 заперечує, що він добровільно залишив житлову площу, а даних про те, що він понад один рік без поважних причин не проживав та не користувався квартирою матеріали справи не містять і відповідачкою такі докази суду не надано, колегія вважає, що позов останнього про вселення в квартиру знайшов своє підтвердження та підлягає до задоволення.
Рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права та обставинам справи, а тому не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню. По справі необхідно ухвалити нове рішення, яким, з урахуванням викладеного вище, слід задовольнити позовні вимоги за основним позовом та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Керуючись ст..ст.307,309 ЦПК України, колегія
Вирішила :
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду від 08 квітня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позовом ОСОБА_2 задовольнити. Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: