Головуючий суду 1 інстанції - Сініцин Є.М.
Доповідач - Коновалова В.А.
Справа № 422/2143/13-ц
Провадження № 22ц/782/2438/13
РІШЕННЯ
Іменем України
22 липня 2013 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів -Темнікової В.І., Коротенко Є.В.
при секретарі: Скоробогатовій Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Перевальського районного суду Луганської області від 16 травня 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
в с т а н о в и л а:
У квітні 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, в обґрунтування якого вказала, що відповідач перебував з її донькою у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В 2006 році її донька розірвала з відповідачем шлюб та рішенням суду з відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання дитини. ІНФОРМАЦІЯ_2 донька позивачки померла внаслідок винних дій відповідача. З того часу онук проживає разом з нею та її чоловіком. Ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 21.02.2012 року затверджена мирова угода та суд визначив постійне мешкання дитини ОСОБА_4 із позивачкою та її чоловіком ОСОБА_5 В добровільному порядку відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає.
Позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 700 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 16 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволені. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 700 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні позивачка апеляційну скаргу не визнала.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 і ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно постанови Перевальського районного суду Луганської області від 04.04.2012 року відповідач винний у смерті ОСОБА_6 та звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 119 КК України на підставі Закону України «Про амністію».
Ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 21.02.2012 року затверджена мирова угода та визначено місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 із бабусею ОСОБА_3 та дідусем ОСОБА_5.
Відповідно до довідки Фащівської селищної ради № 116 від 27.03.2013 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з позивачкою і знаходиться на її утриманні.
Приймаючи до уваги наведене, керуючись ст. ст. 180-182, 184, 258 СК України, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 700 грн., оскільки відповідач має мінливий дохід.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд дійшов помилково, виходячи з наступного.
Приймаючи рішення по справі, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 179 Сімейного кодексу України у разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини. Опікун розпоряджається аліментами, які одержані для утримання малолітньої дитини. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що після смерті того з батьків, з ким проживала дитина, якщо вона не переїхала до батька (матері), який виплачував аліменти, виконання рішення суду продовжуватиметься, але вже на користь іншого родича цієї дитини це баби, діда, опікуна. У цьому разі з'являється новий власник аліментів - сама дитина, незалежно від її віку.
Якщо дитині не виповнилося чотирнадцяти років, аліментами розпоряджається баба, дід або опікун, із дотриманням норм статей 171 та 186 СК України. В силу ст. 258 Сімейного кодексу України баба і дід мають право на самозахист внуків та можуть звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх без спеціальних на те повноважень, тобто без призначення їх опікуном.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 14.09.2004 року виконкомом Фащівської селищної ради Перевальського району Луганської області на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 08.06.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Перевальського районного управління юстиції Луганської області, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 15 вересня 2006 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно і до повноліття дитини.
На підстави рішення суду, Перевальським районним судом Луганської області був виданий виконавчий лист № 2-1198, який пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби Перевальського районного управління юстиції.
Згідно довідки відділу державної виконавчої служби Перевальського РУЮ від 22.07.2010 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на 07.06.2010 року складає 3232,55 грн.
Відповідно до листа Перевальського районного суду Луганської області від 09.07.2013 року виконавчий лист у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 знаходиться на виконанні в органах державної виконавчої служби.
Ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 21.02.2012 року затверджена мирова угода та визначено місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 із бабусею ОСОБА_3 та дідусем ОСОБА_5.
Відповідно до довідки Фащівської селищної ради № 116 від 27.03.2013 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з позивачкою і знаходиться на її утриманні.
Зазначені вище обставини у їх сукупності свідчать про те, що за рішенням суду з ОСОБА_2 вже стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_6, з якою проживав син, виконання рішення суду продовжується і право на одержання аліментів має право позивачка як бабуся, з якою проживає малолітній онук.
За таких обставин у суду не було підстав для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки позивачка має право на розпорядження аліментами, які вже стягнуті рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 15 вересня 2006 року з відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що вже є рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина, тому рішення суду слід скасувати, а провадження у справі закрити є необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо, набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як вже зазначалося вище, рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 15 вересня 2006 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З даним позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина звернулася ОСОБА_3. Наведене свідчить про те, що спір виник не між тими самими сторонами, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.
Проаналізувавши обставини справи, апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає скасуванню відповідно до ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 303,308,319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Перевальського районного суду Луганської області від 16 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити за необґрунтованістю.
Рішення суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення у касаційному порядку.
Головуючий :
Судді: