СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2013 року Справа № 901/1586/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача, ОСОБА_2, довіреність № 693 від 19.12.12, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
відповідач, не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_4;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гризодубова А.М.) від 06 червня 2013 року у справі № 901/1586/13
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,97345)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2,98179)
про стягнення 139732,06 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2013 року по справі №901/1586/13 в позові відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
23 липня 2013 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, яким просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення - без змін.
У судовому засіданні 24 липня 2013 року представник позивача підтримав свої доводи та заперечення у повному обсязі, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 09 липня 2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець) укладений договір про надання послуг ( а.с. 14).
Оскільки у відзиві на позовну заяву відповідачем ставиться питання щодо порушення норм процесуального закону при прийнятті позовної заяви до розгляду та про наявність підстав для припинення провадження у справі, суд першої інстанції правомірно надав оцінку вказаним доводам відповідача перед оцінкою безпосередньо позовних вимог.
У відзивах на позовну заяву відповідач зазначає, що не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання та не отримував копію позовної заяви.
Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Приписи статті 54 Господарського процесуального кодексу України твердять, що позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
При прийнятті до розгляду позовної заяви, судом було досліджено, що найменування відповідача та його адреса зазначені у позовній заяві, а відповідно до опису вкладення копія позовної заяви з додатками на адресу відповідача, зазначену в позові, направлена 15.05.2013 року ( а.с. 4).
Твердження відповідача про відсутність так названого правильного адресу проживання у позовній заяві, як про підставу повернення позову, є нормативно необґрунтованими, оскільки при прийнятті позовної заяви до розгляду, процесуальний закон не зобов'язує суд встановлювати точне найменування відповідача та його адресу, а статті Господарського процесуального кодексу України не зобов'язують позивача додавати документи на підтвердження цих відомостей стосовно відповідача.
Зазначені дії провадяться судом вже після порушення провадження у справі з метою недопущення порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, що й було зроблено судом в ухвалі про порушення провадження у справі від 18.05.2013 року, якою позивача було зобов'язано надати витяг з ЄДРЮОФОП України на відповідача ( а.с. 1).
Крім того, в матеріалах справи міститься картка поштового повідомлення із підписом уповноваженої довіреністю відповідача особи про отримання ухвали суду (а.с.19).
Також відповідач надіслав відзив, який також підтверджує обізнаність про час та місце розгляду справи.
Судова колегія встановила, що судом першої інстанції виконані всі, передбачені нормами діючого законодавства, обов'язки щодо розгляду відповідності поданого позову вимогам закону та щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Відповідно до вимог статті 59 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити найменування позивача і номер справи; мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).
Норми закону не наділяють відповідача повноваженнями щодо надання правової оцінки судовим актам та діям суду у відзиві на позов. Отже твердження відповідача щодо порушення судом норм процесуального права не є запереченнями на позов в розумінні діючого законодавства взагалі.
Крім того, відповідач наголошує на порушенні судом норм матеріального права, не зазначаючи при цьому, в чому таке порушення виразилось та не розрізнюючи поняття матеріального та процесуального права.
За таких обставин, вищенаведені доводи судом першої інстанції правомірно відхилені з огляду на їх необґрунтованість, безпідставність та невідповідність нормам процесуального права.
Стосовно посилань відповідача на наявність обставин для припинення провадження у справі, суд першої інстанції правомірно встановив таке:
Пункт 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України твердить, що суд припиняє провадження по справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 5002-12/573-2011 відмовлено у задоволенні позову Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, про стягнення 206 852, 00 грн.
Відповідач невірно вважає, що цей спір є спором між тими ж сторонами про той же предмет з тих же підстав, оскільки підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. З наведеної справи вбачається, що підставою позову в ній виступали нанесені відповідачем позивачеві збитків, тоді як в рамках справи, що розглядається, необґрунтовано отримані грошові кошти, які позивач має намір стягнути в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
Таким чином твердження відповідача щодо наявності підстав припинити провадження у справі є неправомірними.
Так, позивач вважає, що в рамках чинного договору ним були передані відповідачеві грошові кошти загальною сумою 139 732, 06 грн.
Під час розгляду господарської справи № 5002-12/573-2011 судом встановлено, що умови наданого договору про надання послуг від 09 липня 2010 р. свідчать про те, що його вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та водночас він є таким, що порушує публічний порядок, адже згідно ст. 30-1 закону України „Про планування і забудову територій", якій діяв станом на дату позначену у договорі, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є підстави вважати позначений правочин нікчемним.
Вказані факти мають приюдиційне значення в розумінні вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України, отже не потребують додаткового доказування.
Так, відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 2 пункту 2 статті 55 Господарського кодексу України твердить, що суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги перерахуванням в рамках господарського договору грошових коштів, які внаслідок установлення факту нікчемності останнього, мають бути повернуті позивачеві в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
Проте, судом першої інстанції правомірно зазначено, що умовою для застосування наслідків, передбачених статтею 1212 Цивільного кодексу України під час господарського судочинства, є доведення позивачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України того факту, що грошові кошти перераховані саме в рамках господарських правовідносин.
У відповідності до приписів статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Пунктом 2 коментованої статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Проте написи на зворотному боці договору про отримання грошових коштів жодної ідентифікації стосовно підстави їх отримання не містять. Більш того, в цих написах навіть не зазначено, хто саме передав грошові кошти.
Підсумовуючи викладене, суд позбавлений можливості взагалі ідентифікувати надані позивачем розписки як первинні бухгалтерські документи складені в межах певної господарської операції, у в зв'язку із чим суд дійшов висновку, що твердження позивача щодо наявності в нього права повернути грошові кошти передані в рамках нікчемного договору не підтверджуються наданими позивачем доказами, оскільки відносини сторін щодо передачі коштів під розписку неможливо віднести до господарських, а будь-яких інших документів на підтвердження виконання договору позивачем, останній суду не надав.
В пункті 3.12 постанови пленуму № 18 від 23.12.2011 року Вищий господарський суд України зазначив, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Суд позбавлений права самостійно змінити підстави позову.
В рамках даної справи позивачем в якості підстави позову обрано наявність між сторонами господарських правовідносин, в рамках яких були перераховані грошові кошти. Проте дані доводи не знайшли свого відображення в документальних доказах, наявних в матеріалах справи.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про незадоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2013 року у справі № 901/1586/13 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді В.Є. Дмитрієв
С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,97345)
2. Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_2,98179)