АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа №22-ц/2690/9972/13 Головуючий в 1 інстанції - Новак А.В.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Дубик Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вищеназваною позовною заявою про стягнення боргу за договором позики. Посилався на те, що 22 серпня 2005 року відповідач взяв у нього в борг кошти в сумі 70 000 доларів США, які не повернув, а тому він звернувся до нього з вимогою в серпні 2012 року про повернення боргу. Так, як кошти не повернуті позивач просив стягнути з відповідача борг станом на 19 лютого 2013 року в сумі 70 000 доларів США, що в еквіваленті складає суму 559510 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2013 року позов задоволено стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 562951 гривню.

Відповідач на вказане рішення подав апеляційну скаргу в якій посилався на порушення норм матеріального права, недоведеність тих обставин справи, які суд вважав встановленими. Апелянт зазначає , що наявна в справі розписка не підтверджує укладення сторонами договору позики, а тому у суду були відсутні підстави для стягнення суми на підставі ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України.

Крім того скарга містить доводи про порушення норм процесуального права. Суд прийняв заяву про розгляд справи у відсутності позивача від не уповноваженої особи.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримав, пояснив суду, що відповідач заперечує отримання в борг коштів від позивача. Щодо наявної в справі розписки відповідач вважає, що вона фальшива, так як суду надана тільки її ксерокопія, в якій містяться виправлення, а оригінал суду не надавався.

Представник позивача заперечував проти доводів скарги, пояснив, що оригінал розписки на огляд в суд першої інстанції не подавався. Копія розписки є належним чином завірена адвокатом позивача.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позичальникові таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частина перша статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Задовольняючи позов про стягнення боргу, суд першої інстанції вважав встановленою обставину, отримання відповідачем в борг 70 000 доларів США.

Проте дана обставина є недоведеною.

Відповідно до розписки на а. с. 4, яку позивач надав на підтвердження укладення договору позики ОСОБА_2 взяв у позивача 70 000 доларів США для спільного будівництва будинку в с. Стоянка Київської області з метою подальшої його реалізації.

Відповідно до змісту вказаної розписки відсутні дані, які б свідчили про те, що відповідач брав на себе зобов`язання повертати позивачу отримані ним кошти.

Тобто відсутні підстави вважати, що між сторонами був укладений договір позики, та була досягнута домовленість, щодо всіх істотних умов необхідних для укладення такого правочину.

Інших доказів, які б свідчили про виникнення у відповідача зобов`язань за договором позики суду надано не було.

Посилання представника позивача на те, що на підтвердження укладення договору позики може бути надана розписка не спростовує, вищенаведеного висновку про відсутність позикових зобов`язань , виходячи зі змісту наданої суду розписки.

Доводи представника позивача про те, що відповідач зобов`язаний був повернути кошти позивачу на першу вимогу, виходячи із змісту ст. 1049 ЦК України, також не можуть бути враховані, тому, що відповідно до змісту написаної відповідачем розписки, останній взагалі не брав на себе зобов`язань по поверненню зазначених в розписці коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ті обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними. Рішення суду на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення суми за договором позики, через його недоведеність.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: