1-11/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

18 травня   2007 року                                                                                                   м.  Рівне

Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у складі:

головуючого - підполковника юстиції Антонюка О.В.,  при секретареві - Ковалевській Н.Ю.,  та судовому розпоряднику Дякон Т.О.,  за  участю  державного  обвинувача -  заступника  військового  прокурора  Рівненського гарнізону - майора юстиції Жогана А.А.,  підсудного ОСОБА_1. та його захисника -адвоката   ОСОБА_2.,    розглядаючи   кримінальну   справу   по   обвинуваченню військовослужбовця військової частини 9971 прапорщика,

ОСОБА_1 народженого  ІНФОРМАЦІЯ_1   в   с. Замлиння,  Любомльського району,  Волинської області,  українця,  громадянина України,  з середньо-спеціальною освітою,  одруженого,  маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей,  раніше несудимого,  на військовій службі за контрактом з лютого 1997 року,  за призовом Любомльського

РВК,  начальника відділення прикордонних патрулів прикордонної застави „Березово" Луцького прикордонного загону,  проживаючого за адресою: с Замлиння,  Любомльського району,  Волинської області,

у скоєнні злочину передбаченого ч.1  ст.  419 КК України,

ВСТАНОВИВ:

 Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому,  що він,  в денний час,  5 травня 2006 року,  виконуючи обов'зки старшого Прикордонного наряду «Контрольний пост» прикордонної застави «Березово»,  тобто,  являючись особою,  яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України,  в порушення статутних правил несення прикордонної служби,  передбачених  ст.  150 ч.4 (прикордонний наряд) та  ст.  ст.  359,  360 і 362,  ч.3 (прикордонна застава) Статуту державної прикордонної служби з охорони державного кордону України,  самовільно залишив місце несення служби прикордонного наряду,  затримавши громадян ОСОБА_3.,  ОСОБА_4.  та ОСОБА_5. на заставу не повідомив,  протоколи про адміністративне затримання останніх і протоколи про адміністративне правопорушення ОСОБА_4.  та ОСОБА_5 прикордонного режиму не склав.

Вищезазначені дії ОСОБА_1. органами досудового слідства були кваліфіковані за ч. 1  ст.  419 КК України.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому йому злочині визнав повністю,  і,  підтвердивши вищенаведене пояснив,  що дійсно,  5 травня 2006

року,  він з 7 до 15 години ніс службу в якості старшого прикордонного наряду „Контрольний пост" на західній околиці с Кам'яне,  Рокитнівського району,  Рівненської області. При цьому в першій половині дня ним були затримані за порушення прикордонного режиму - громадяни ОСОБА_3,  ОСОБА_4  та ОСОБА_5,  яких він знав раніше,  як жителів сусідніх селищ. При цьому про затримання правопорушників на заставу він не повідомив,  протоколи про адміністративне затримання і адміністративне правопорушення - відсутність документів,  що посвідчують особу у громадян ОСОБА_4.  та ОСОБА_5. не склав,  а піддавшись на умовляння останніх не притягувати їх до адміністративної відповідальності через важке матеріальне становище в сім'ї відпустив. Крім того,  разом з затриманими він відлучався на деякий час з місця несення служби в с Кам'яне на «Контрольний пост» де приймав рішення стосовно ОСОБА_4.  та ОСОБА_5.

У зв'язку з тим,  що покази підсудного повністю узгоджуються з доказами стосовно фактичних обставин справи,  які були зібрані в ході досудового слідства,  і які ні ким з учасників судового розгляду не оспорювались,  а також враховуючи клопотання останніх,  відповідно до ч.3  ст.  299 КПК України,  дослідження доказів в судовому засіданні було обмежено допитом підсудного,  та дослідженням документів,  які характеризують його особу.

До закінчення судового слідства захисник-адвокат заявив клопотання про звільнення підсудного ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності у відповідності до  ст.  48 КК України,  і закриття кримінальної справи відносно останнього на підставі ч.1  ст. 7 КПК України,  оскільки ОСОБА_1 вперше вчинив злочин середньої тяжкості,  в скоєному щиро покаявся,  внаслідок скоєного підсудним злочину не заподіяно будь-кому шкоди,  не настало негативних наслідків. З моменту вчинення злочину пройшов тривалий час,  більше одного року,  а тому на його думку можна рахувати,  що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене діяння втратило суспільну небезпечність,  а сам ОСОБА_1 перестав бути суспільно небезпечною особою,  оскільки вчинив протиправне діяння лише з мотивів співчуття,  щиро розкаявся у скоєному,  характеризується по службі,  як до вчинення злочину так і після,  виключно з позитивної сторони,  добрий сім'янин,  виховує двох малолітніх дітей,  тобто реально став на шлях виправлення.

Дане клопотання підтримав підсудний ОСОБА_1,  який не заперечував проти закриття кримінальної справи відносно нього з нереабілітуючих підстав.

Не заперечував проти задоволення клопотання захисника-адвоката і прокурор,  пояснивши що враховуючи обставини справи і особу підсудного вважає наявними підстави звільнення від кримінальної відповідальності передбачені  ст.  48 КК України.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи,  в ході досудового слідства зібрано достатньо доказів,  які свідчать про наявність в діях ОСОБА_1. ознак злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  419 КК України.

Згідно  ст.  12 КК України злочин,  передбачений ч.1  ст.  419 КК України - є злочином середньої тяжкості.

У відповідності до  ст.  48 КК України,  особа,  яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості,  може бути звільнено від кримінальної відповідальності,  якщо буде визнано,  що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Заслухавши думку учасників судового розгляду та прийнявши до уваги всі обставини справи,  в тому числі,  що внаслідок скоєного підсудним злочину не заподіяно будь-кому шкоди,  не настало негативних наслідків,  і з моменту вчинення злочину пройшов тривалий час,  більше одного року,  а також всі данні про особу підсудного,  а саме,  що він вперше вчинив злочин середньої тяжкості,  в скоєному щиро покаявся,  характеризується по службі,  виключно з позитивної сторони,  має на утриманні двох малолітніх дітей і непрацюючу дружину,  суд визнає,  що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки ОСОБА_1 - перестав бути суспільно небезпечною особою,  а тому вважає за можливе задовольнити клопотання захисника-адвоката   і звільнити ОСОБА_1. від кримінальної

відповідальності на підставі    ст.  48 КК України,  а кримінальну справу відносно нього закрити у відповідності до ч.1 ст. 7 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись  ст.  ст.  7,  282 КПК України,  військовий місцевий суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника-адвоката - задовольнити.

ОСОБА_1 який обвинувачується органами досудового слідства у скоєнні злочину,  передбаченого ч.1  ст.  419 КК України,  на підставі  ст.  48 того ж Кодексу звільнити від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки,  а кримінальну справу відносно останнього закрити у відповідності до ч.1  ст. 7 КПК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - відмінити.

Речові докази по даній кримінальній справі,  після набрання постановою законної сили:

- книгу прикордонної служби прикордонної застави „Березово" за перше півріччя 2006 року,  яка зберігається при справі - повернути за належністю.

Апеляція на дану постанову може бути подана до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону протягом семи діб з дня її винесення.