ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" липня 2013 р. Справа № 809/1992/13-а
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
представника позивача: Гріщенко Т.П.
представника відповідача: Дзундзи Т.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 4» до Відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції про зняття арешту з рахунків, -
ВСТАНОВИВ:
01.07.2013 року Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 4» звернулась до адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції про зняття арешту з рахунків з банківських рахунків позивача: № 26000113984 та № 2604419247 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в м.Києві.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року відкрито провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що на вказані рахунки державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції накладено постановою від 04.04.2013 року арешт у виконавчому провадженні по стягненню з нього на користь держави податкового боргу згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року у справі № 2а-1944/12/0970. Проте вказаний відділ державної виконавчої служби відмовився зняти арешт з вказаних рахунків, які призначені для виплати по листах непрацездатності та заробітної плати, незважаючи на те, що ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року розстрочено виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року у справі № 2а-1944/12/0970.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала повністю адміністративний позов.
Відповідач письмових заперечень суду не надав. Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив, посилаючись на те, що відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» до закінчення виконавчого провадження арешт з коштів може бути знятий лише за рішенням суду.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.07.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено наступне.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року по справі за № 2а-1944/12/0970 задоволено позов Калуської ОДПІ та стягнуто з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційної організації №4» в дохід Державного бюджету України 540533,46 грн. податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що йому належить.
02.10.2012 року уповноваженою особою Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби отримано виконавчий лист по даній справі.
13.03.2013 року Відділом державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа від 18.09.2012 року у справі № 2а-1944/12/0970.
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції від 04.04.2013 року по вищевказаному виконавчому провадженні накладено арешт на рахунки, що належать Комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційної організації №4» в межах суми 594651,82 грн., зокрема, й на рахунки № 26000113984 та № 2604419247 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в м.Києві.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року розстрочено виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року у справі за № 2а-1944/12/0970 терміном на 18 місяців із щомісячними платежами по 30030,73 грн., починаючи з моменту набрання даною ухвалою законної сили. Вказана ухвала суду не була оскаржена в апеляційному порядку, набрала законної сили і відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для виконання.
10.06.2013 року Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №4» звернулась до начальника Відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції з заявою № 281 про зняття арешту з рахунків № 26000113984 та № 2604419247, відкритих в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в м.Києві, посилаючись на набрання законної сили ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року у справі № 2а-1944/12/0970 та неможливість її виконання в зв'язку з накладеним арештом.
Листом за вих. № 10545, отриманим позивачем 27.06.2013 року, Відділ державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції повідомив Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №4» про те, що оскільки борг по виконавчому листу № 2а-1944/12/0970 не погашено в повному обсязі, тому у виконавчої служби немає підстав для звільнення арешту з рахунків, так як відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» до закінчення виконавчого провадження арешт з коштів може бути знятий лише за рішенням суду.
Як вбачається судом з копій договору № 09/16-40/19-049 про приймання системою АТ «Райффайзен Банк Аваль» платежів від клієнтів через мережу банківських терміналів самообслуговування від 18.12.2009 року та додаткової угоди № 20-49/87-0238143 до договору банківського рахунку № 20-49/87-0238143 від 21.01.2009 року щодо відкриття окремого поточного рахунку для зарахування страхових коштів від 04.02.2011 року, укладених між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та КП «'Житлово-експлуатаційна організація №4», поточний рахунок № 26000113984 відкритий для зарахування коштів у національній валюті, що надходять від фізичних осіб як оплата за квартплату та інші надані послуги, а поточний рахунок № 2604419247 - відкритий для зарахування акумульованих страхових внесків для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Як видно з виписок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у м Києві станом на 22.07.2013 року, на рахунку № 26000113984 вихідний залишок складає 150619 грн., на рахунку № 2604419247- 5569,88 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, в редакції від 08.03.2011 року, із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 606-ХІV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 17 Закону № 606, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Статтею 11 Закону передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Положеннями частин 1 та 2 ст. 57 Закону № 606-ХІV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.
Приписами частини 3 цієї статті Закону № 606-ХІV передбачено, що постановою може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
Аналогічний зміст закладений в частині шостій статті 52 Закону № 606-ХІV, згідно з якою стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Можливість розстрочення рішення суду в адміністративній справі у вищевказаному порядку та з аналогічних підстав передбачено нормою ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно даної норми, суд в разі розстрочення судового рішення постановляє ухвалу, яка згідно ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, в разі набрання нею законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
В рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії „Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України „Про виконавче провадження" від 26.06.2013 року № 5-рп/2013, в розрізі положень ст.ст. 116, 121 Господарського процесуального кодексу України та статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», конституційний суд зазначив, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження.
Таким чином, з системного аналізу вище наведених норм Закону № 606, рішення Конституційного суду України у справі № 1-7/2013, можна дійти висновку, що з моменту набрання законної сили ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року про розстрочення виконання постанови цього суду від 07.08.2012 року у справі № 2а-1944/12/0970, примусове виконання якої здійснюється Відділом державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції згідно виконавчого листа від 18.09.2012 року, відповідачем у вказаному виконавчому провадженні мала бути взята до обов'язкового виконання вказана ухвалу суду, оскільки нею змінено строки виконання постанови суду та розмір разової суми, що підлягає примусовому стягненню шляхом розстрочення виконання помісячно рівними частинами по 30030,17 грн. на 18 місяців. Таким чином, на момент звернення до відповідача листом від 10.06.2013 року № 281 про зняття арешту з рахунків № 26000113984 та № 2604419247 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в м.Києві, примусовому стягненню з відповідача у вищевказаному виконавчому провадженню згідно ухвали суду від 18.04.2013 року підлягала лише сума одноразового місячного платежу в розмірі 30030,18 грн. і у позивача не існувало обов'язку сплати боргу на виконання судового рішення, а в державної виконавчої служби права на примусове стягнення в більшому розмірі, ніж визначено ухвалою суду від 18.04.20013 року. За наведеного, арешт коштів, що перебувають на рахунку № 26000113984 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в м.Києві в більшому розмірі, ніж сума одноразового стягнення згідно ухвали суду від 18.04.2013 року, станом на час звернення позивача до відповідача є підставою для зняття такого арешту, оскільки не відповідатиме вимогам вищенаведених норм Закону № 606, та буде обмеженням права власності позивача на розпорядження своїм майном (грошовими коштами). Також слід зазначити, що як вбачається з листа відповідача від 02.07.2013 року, на виконання виконавчого листа № 2а-1944/12/0970 від 18.09.2012 року ним перераховано 30.05.2013 року - 67973,76 грн., 13.06.2013 року - 19406,48 грн., тобто стягнуто коштів в більшому розмірі, ніж визначено ухвалою суду від 13.04.2013 року помісячно в травні-червні 2012 року. Вказане, з врахуванням встановленого ухвалою суду від 18.04.2013 року способу та порядку розстрочення виконання постанови від 07.08.2012 року у справі № 2а-1944/12/0970 підтверджує, що станом на день звернення до відповідача з вимогою про зняття арешту з рахунків та до суду з даним позовом, були відсутні суми, що підлягали примусовому стягненню з позивача у вказаному виконавчому провадженні, а отже, й підстави для накладення (продовження) арешту на рахунок № 26000113984 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в м.Києві.
Окрім цього, підставою для зняття арешту з рахунку № 2604419247 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в м.Києві є те, що вказаний окремий поточний рахунок відкритий з призначенням: зарахування акумульованих страхових внесків для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, однак нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено обмеження щодо використання страхових коштів, зараховані на окремий рахунок.
Так, частиною 2 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Статтею 21 цього ж Закону визначено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Для цього страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до Закону.
Таким чином, вказаними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено заборону на стягнення страхових коштів, зарахованих на окремий рахунок, в тому числі й за виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню в порядку і у спосіб, встановленими Законом України «Про виконавче провадження», а, отже, й на вказані кошти, як наслідок, відповідно до норм ст.ст. 52, 57 вказаного Закону № 606-ХІV не може бути накладено арешт, оскільки в протилежному випадку буде порушено права громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, а також настануть негативні правові наслідки для позивача в зв'язку з невиконанням ним вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» щодо перерахування страхових коштів за їх цільовим призначенням, оскільки такий обов'язок підпадає під державний контроль уповноважених на це органів.
З системного аналізу норм ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження вбачається, що в разі незакінченого виконавчого провадження за відсутності факту накладення арешту на майно, що не належить боржнику, чи порушення порядку накладення арешту на майно, арешт з майна чи коштів може бути знятий лише за рішенням суду, на підставі якого державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини, прийняти постанову про зняття арешту з майна чи грошових коштів.
Враховуючи вищевикладені обставини, норми вищевказаних законів, а також беручи до уваги норму ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України щодо постанов, які можуть бути ухвалені адміністративним судом, суд в даній справі вважає, що адміністративний суд не наділений повноваженнями приймати рішення про зняття арешту з майна у межах виконавчого провадження, а лише може прийняти рішення про зобов'язання належного органу державної виконавчої служби зняти такий арешт, шляхом прийняття державним виконавцем такого органу відповідної постанови.
За наведеного, керуючись ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що з метою повного захисту порушених прав позивача в даній справі слід вийти за межі позовних вимог та прийняти постанову про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції зняти арешт з банківських рахунків позивача: № 26000113984 та № 2604419247, відкритих в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в м.Києві, повністю задоволивши позов Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 4».
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції зняти арешт з банківських рахунків Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 4», а саме:
рахунок № 26000113984 АТ «Райффайзен Банк Аваль» в м.Києві;
рахунок № 2604419247 АТ «Райффайзен Банк Аваль» в м.Києві.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова складена в повному обсязі 26.07.2013 року.