ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2013 р. м. Київ К/9991/66293/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

У березні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що на підставі статей 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому призначена пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю. Відповідач в порушення вимог вказаного Закону обчислював їх без урахування мінімальних пенсій за віком та прожиткового мінімуму, встановленого законами України на відповідний рік.

Просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з дати звернення з заявою про такий перерахунок.

Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 березня 2011 року позов задоволено: зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 лютого 2011 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано ат ухвалено нове, яким зобов'язано нарахувати та виплатити державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до вимог, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, з 10 вересня 2010 року по 10 березня 2011 року з урахуванням виплачених сум.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач просив скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом другої групи, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та йому призначено пенсію на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.

Розрахунок пенсії та додаткової пенсії, передбачених вказаним Законом, проводився виходячи з розміру 19,91 грн., що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» та з 01 вересня 2004 року цей розмір збільшений на 12 % відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 року № 894 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи спір районний суд виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Розмір виплачуваних позивачу пенсій підлягав приведенню у відповідність до вимог законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню з 10 вересня 2010 року та по день звернення з позовною заявою.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Частиною четвертою зазначеної статті визначено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.

Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам, вирішуючи спір суди прийшли до обґрунтованого висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

За таких обставин територіальне управління Пенсійного фонду України повинно було здійснити перерахунок та виплату позивачу державної та додаткової пенсій, виходячи із збільшеного розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» з дня встановлення прожиткового мінімуму.

Відмовляючи у перерахунку пенсії позивача суб'єкт владних повноважень порушив його права та законні інтереси.

Визначаючи дату з якої слід перерахувати пенсію, районний суд правильно виходив з вимог частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове, апеляційний суд безпідставно обмежив строк виплати пенсійного забезпечення датою звернення до суду - 10 березня 2011 року.

Пенсія є періодичним платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена у часі.

Додаткова пенсія, яка є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має невизначений у часі граничний термін виплати.

Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, у разі відсутності спору про право особи на отримання таких платежів або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Станом на дату ухвалення судового рішення судами попередніх інстанцій зазначені зміни внесені не були, а тому апеляційний суд безпідставно обмежив термін виплат.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Таким чином рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону скасоване помилково, що відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2012 року скасувати, залишивши в силі постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 березня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/