Судове рішення #31206430

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


м. Чернівці 23 липня 2013р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:


головуючого Станковська Г. А.

суддів Тарбинського В.Г.

Марчука В.Т.

при секретарі Гончарук А.Ю.

за участю прокурора Хомицької Т.Б.

та адвокатів ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

Засудженої ОСОБА_5


розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями старшого прокурора прокуратури Шевченківського району м. Чернівці Вудвуда А.М., адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 травня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:


Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку с. Хряцка, Герцаївського району Чернівецької області, румунку, громадянку України, з середньою освітою, удовицю, не працюючу, маючу на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше судиму - 03 вересня 2003 року Ленінським райсудом м. Чернівці за ст. 307 ч.2 КК України до 3-х років 6-ти місяців позбавлення, звільнену - 16 серпня 2004 року від відбування покарання на підставі ст. 83 КК України до досягнення дитиною 3-х річного віку, невідбута частина покарання складає 1 рік 5 місяців 28 днів, -

засуджено:

- за ст. 307 ч.2 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 2-х років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить їй особисто, за виключенням житла.



Справа №11/794/276/2013 р. Головуючий в І інстанції: Гончарова І.М.

Категорія ст. 307 ч.2 КК України Доповідач: Станковська Г.А.



На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду м. Чернівці від 03 вересня 2003 року і остаточне покарання ОСОБА_5 визначено у вигляді 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить їй особисто, за виключенням житла.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишено попередню - утримання під вартою.

Строк відбуття покарання обраховано з 04 квітня 2012 року. Зараховано в строк відбуття покарання час перебування її під вартою в Італії з 25 травня 2011 року по 10 червня 2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_5 судові витрати.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 придбала при невстановлених слідством обставинах та часу наркотичний засіб - екстракційний опій, який незаконно зберігала до 18 жовтня 2005 року по місцю свого спільного проживання з ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1, з метою подальшого незаконного його збуту для отримання наживи.

18 жовтня 2005 року приблизно о 19 год. ОСОБА_5, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, в ході проведення оперативної закупівлі працівниками міліції, за 150 грн. збула «покупцю» ОСОБА_8 два шприца ємністю по 5 мл. кожний, в яких знаходилась речовина темного кольору, яка згідно висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області №2140-Х від 02.11.2005 року містить наркотично активні алкалоїди опію-морфін та кодеїн і є наркотичним засобом - концентратом з макової соломи (екстракційним опієм), яка згідно «переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №770 - від 06 травня 2000 року, відноситься до наркотичних засобів (таб. 1, список №1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено»), загальна вага наркотичного засобу в перерахунку на суху речовину згідно довідки експерта №3494-Х від 20.10.2005 року становить 0,2 гр., згідно висновку експерта №2140-Х від 02.11.2005 року становить 0,16 грама.

Крім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 незаконно з метою збуту повторно придбала при невстановлених слідством обставинах та часі наркотичний засіб - екстракційний опій, який незаконно зберігала до 19 листопада 2005 року по місцю свого спільного з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, з метою подальшого незаконного його збуту для отримання наживи.

19 листопада 2005 року приблизно о 15 год. 40 хв. ОСОБА_5, знаходячись за адресою АДРЕСА_1, в ході проведення оперативної закупівлі працівниками міліції, за 150 грн. повторно збула «покупцю» ОСОБА_8 одноразовий шприц ємністю 20 мл, в середині якого знаходилась речовина темного кольору ємністю 10 мл, яка згідно висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області №2291-Х від 21.11.2005 року містить наркотично активні алкалоїди опію-морфін та кодеїн і є наркотичним засобом - концентратом з макової соломи (екстракційним опієм), який згідно «переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №770 - від 06 травня 2000 року, відноситься до наркотичних засобів (таб. 1, список №1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено»), вага наркотичного засобу в перерахунку на суху речовину складає 0,2 гр..

Після вчинення вищевказаного збуту наркотичного засобу, 19 листопада 2005 року в період часу з 19 год. 15 хв. до 20 год. 45 хв. співробітниками ОВС за участю понятих було проведено санкціонований обшук за адресою АДРЕСА_1, де ОСОБА_5 проживала спільно з ОСОБА_7. В ході обшуку співробітниками ОВС у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено гроші в сумі 150 грн., що були задіяні для проведення оперативної закупівлі та отримані нею від незаконного збуту наркотичного засобу екстракційного опію «покупцю» ОСОБА_8.

На вказаний вирок подано апеляційні скарги старшим прокурором прокуратури Шевченківського району м. Чернівці Вудвудом А.М., адвокатами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та самою засудженою ОСОБА_5.

Прокурор в своїй апеляції, вважає вирок суду І інстанції таким, що не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню. Посилається на те, що суд при призначенні покарання ОСОБА_5 допустив неправильне застосування кримінального закону та безпідставно застосував вимоги ст. 69 КК України та обрав надто м'яку міру покарання, яка не відповідає тяжкості скоєних злочинів та особі винної.

Просить скасувати вирок районного суду у зв'язку із м'якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 більш суворе покарання.

Адвокати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 вважають, що навіть при доведеності вини ОСОБА_5 за вироком суду І інстанції, вона все одно повинна бути звільнена від відбуття покарання, у зв'язку із врахуванням строку перебування під вартою на досудовому та судовому слідстві.

Крім того, посилаються на те, що по справі грубо порушено вимоги кримінально-процесуального закону, частина з яких є істотними порушеннями, у зв'язку із чим вирок районного суду підлягає скасуванню.

Просять вирок суду І інстанції скасувати, як незаконний та необґрунтований, що ґрунтується на сфальсифікованих доказах, а справу провадженням закрити за недоведеністю вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України. В разі незадоволення апеляційних вимог захисту, щодо фактичного строку перебування ОСОБА_5 під вартою, обрати їй меншу міру покарання, ніж визначив суд та звільнити від подальшого відбування покарання.

ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає вирок незаконним та необґрунтованим.

Просить скасувати вирок районного суду та закрити кримінальну справу щодо неї, у заявку із не доведеністю її вини та відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України, повернути гроші, які були у неї вилучені в аеропорту «Бориспіль» коли її екстрадировали. Вказані гроші були надані батьком її малолітньої доньки для утримання дитини на території України.

Заслухавши доповідь судді, яка виклала суть вироку та доводи апеляційних скарг, думку прокурора, який просив вирок районного суду скасувати та постановити новий, а апеляційні скарги інших учасників залишити без задоволення, міркування адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та самої ОСОБА_5, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, вирок районного суду скасувати, а кримінальну справу закрити за недоведеністю вини останньої у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України, провівши по справі часткове судове слідство і перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляції адвокатів та засудженої ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчинені злочину, за який її засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими, а вирок суду, щодо ОСОБА_5 постановлений відповідно до вимог ст.ст. 323,324 КПК України (1960 р.) із викладенням обвинувачення визнаного судом доведеним, де вказано час, місце, спосіб та мотив вчинення злочину покладеного їй у провину.

Твердження засудженої про її невинуватість у вчиненні інкримінованих їй злочинах та про фальсифікацію доказів у справі є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, доводи щодо своєї невинуватості засуджена висловлювала під час розгляду справи судом, однак суд визнав їх безпідставними.

Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_5 суд першої інстанції належним чином умотивував у вироку. Ці висновки підтверджені доказами, які були ретельно перевірені судом та належним чином оцінені.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наявних у справі доказів, показань свідків, які є послідовними та узгодженими між собою, перевіркою матеріалів справи колегією суддів не встановлено.

Також відсутні у матеріалах справи будь-які дані, які б підтвердили посилання засудженої щодо фальсифікації доказів у даній кримінальній справі.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів. Виходячи із встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_5 за ч.2 ст. 307 КК України кваліфіковані правильно.

Відповідно до ст. 367 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень є: однобічність або неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Твердження прокурора в апеляції про те, що суд безпідставно застосував до засудженої ОСОБА_5 положення ст. 69 КК України та призначив покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженої, є безпідставним.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Частиною 3 цієї статті передбачено, що підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються ст. 69 КК України.

Згідно з положеннями ст.69 КК України, суд, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, суд, призначаючи міру покарання ОСОБА_5 взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу винної та зарахував до пом'якшуючих покарання обставин те, що вона позитивно характеризується за місцем попереднього ув'язнення, має на утримані 2 неповнолітніх та 1 малолітню дитину і хворіє на гепатит С.

Всі ці наведені судом обставини і дали йому можливість застосувати до засудженої положення ст. 69 КК України та призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу.

Оскільки в апеляції прокурора не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначення ОСОБА_5 покарання, вона задоволенню не підлягає. При цьому колегія суддів також зважує і на відсутність обставин, які б обтяжували покарання засудженій та на те, що тяжких наслідків від вчинення ОСОБА_5 злочинів не настало.

Зважаючи на наведене та беручи до уваги конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, але нижчого від найнижчої межі, встановленою ч.2 ст. 307 КК України є справедливим, повністю відповідає вимогам ст. 65 КК України та меті, відображеній у положеннях ст. 50 цього ж Кодексу.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини колегія суддів також зважує і на те, що протягом 10 місяців ОСОБА_5 перебувала під постійним наглядом у своїй квартирі в Республіці Італія, залишати яку їй було суворо заборонено, що підтверджується наказом про домашній арешт, виданого Апеляційним судом м. Брешія Республіки Італія . Колегія суддів визнає, що міра обмеження, яку становив такий захід, є достатньою для того, щоб вважати це позбавленням свободи, про яке йдеться в статті 5 Конвенції з прав людини, оскільки, згідно з національним законодавством Італії, вона і далі вважалася особою, що перебуває в запобіжному ув'язненні в очікуванні на екстрадицію. (а.с.19-23 т.5). Обмеження свободи пересування ОСОБА_5 по суті, були такими самими, що й у в'язниці. Було змінено лише режим та умови запобіжного ув'язнення, сам характер місця ув'язнення: замість державної установи - приватне житло, але цей захід не скасовували. На відміну від домашнього арешту, тримання під вартою в пенітенціарній установі передбачає залучення особи в загальну систему, її участь у заходах і спільне використання засобів з іншими ув'язненими, а також суворий контроль з боку адміністрації над усіма основними аспектами її побуту.…

(Рішення палати у справі «Лавенц проти Латвії». 28.11.2002 та «Манчіні проти Італії» (Mancini v Italy), 44955/98, 2 серпня 2001 року).

Тому враховуючи вищевикладене та на підставі ст. 455 КПК України (1960 року) колегія судів вважає необхідним зарахувати час утримання ОСОБА_5 під домашнім арештом в Республіці Італія до відбуття покарання, задовольнивши в цій частині апеляції захисників та засудженої.

Вирішивши питання про доведеність вини та час утримання під вартою засудженої ОСОБА_5 , колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_5 в частині повернення вилучених у неї під час перетинання кордону грошей в сумі 510 євро та 35 доларів США також можливо задовольнити з огляду на наступне. На а.с.10 тома 4 вказаної кримінальної справи є акт від 03.04.2012 року, який був складений лінійним відділом міліції аеропорту «Бориспіль» про те, що громадянка ОСОБА_5 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 були передані конвойній службі міліції при УМВС України в Чернівецькій області. Під час цієї передачі у неї крім паспорту та дозволу на проживання в Італії були також вилучені: дозвіл на проживання в Італії дитини, який виданий 25.02.2011 року та гроші в сумі 510 євро та 35 доларів США.

Згідно постанови слідчих органів досудове слідство по справі було поновлено тільки 04.04.2012 року (т.4 а.с.1) і в цей же день складений протокол затримання особи - ОСОБА_5 за постановою Шевченківського районного суду від 31.05.2011 року (а.с.6-9 т.4).

10.05.2012 року ОСОБА_5 звернулася з заявою до слідчого Гарабажів М.М. про повернення вилучених в аеропорту грошей, оскільки вони необхідні на утримання та годування її малолітньої доньки ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17 т.4). Своєю постановою від 13.05.2012 року слідчий в задоволенні її клопотання відмовив і в цей же день наклав арешт на ці гроші(а.с.19, 14 т.4).

Оскільки вказані гроші не мають відношення до вчиненого ОСОБА_5 у 2005 році злочину, колегія суддів вважає, що їх слід повернути ОСОБА_10, на утриманні якого в даний час знаходиться малолітня ОСОБА_9 на підставі висновку № 1/737 від 11.04.2012 року служби у справах дітей Чернівецької міської ради.

Керуючись ст.ст.81 ч.1 п.5, 365, 366, 367, 379 КПК України (1960 року), колегія суддів судової палати у кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -


У Х В А Л И Л А:



В задоволені апеляції старшого прокурора прокуратури Шевченківського району м. Чернівці Вудвуда А.М. - відмовити.

Апеляції адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 травня 2013 року щодо ОСОБА_5, засудженої за ст. 307 ч.2 КК України - змінити.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити попередню - утримання під вартою. Зарахувати в строк відбуття покарання час утримання ОСОБА_11 під домашнім арештом в Республіці Італія з 10.06.2011 року по 04.04.2012 року включно та час її затримання і утримання в ІТТ УМВС Чернівецькій області з 20.11.2005 року по 22.11.2005 року, а загалом зарахувати час утримання під вартою 2 роки 2 місяця 2 доби.

На підставі ст. ст.81 ч.1 п.5 КПК України (1960 року), вилучені згідно акта від 03.04.2012 року гроші в сумі 510 євро та 35 доларів США, які знаходяться на зберіганні у Шевченківському РВ УМВС України в Чернівецькій області згідно квитанції № 2198 від 28.05.2012 року (а.с.16 т.2) - повернути ОСОБА_10.

В решті вирок залишити без змін.


Головуючий: Г.А. Станковська



Судді: В.Г. Тарбинський



В.Т. Марчук





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація