ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
12 липня 2013 року № 826/9532/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю. за участю секретаря Непомнящій А.О., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві
про скасування арешту транспортного засобу
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві скасувати арешти в УДАЇ ГУ МВС України в м. Києві на автомобіль HONDA CIVIC, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, які значаться в базі даних ДАІ та накладені: постановою ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві № 715/5 від 09 вересня 2002 року «Про арешт заборону на відчуження» (державний виконавець Крупнова Л. В.); постановою ДВС Подільського району в м. Києві № 254 від 08 травня 2008 року «Про арешт, заборону на відчуження» (державний виконавець Костюк); постановою ДВС Подільського району в м. Києві № 295/10 від 08 травня 2008 року «Про арешт, заборону на відчуження» (державний виконавець Костюк); постановою ДВС Подільського району в м. Києві № В/8 від 13 березня 2006 року «Про оголошення розшуку майна та затримання на штраф майдан» (старший державний виконавець Плюта І. М.).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 40381889 від 10 квітня 2013 року згідно якого відсутні будь-які обтяження (арешти) на автомобіль HONDA CIVIC, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3.
Представник відповідача у судове засідання 02 липня 2013 року не з'явився, заперечень проти позову не надав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи неявку представника відповідача, суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Як стверджує позивач, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу він є власником автомобіля HONDA CIVIC, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3.
Згідно акту № 6871-1 від 16 листопада 2011 року, вищезазначений автомобіль затримано співробітниками ДАІ та відправлено на штрафмайдан на виконання постанови ВДВС у Подільському районі м. Києва.
Згідно витягів із бази даних ДАЇ на вищезазначений автомобіль постановою ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві № 715/5 від 09 вересня 2002 року «Про арешт заборону на відчуження» (державний виконавець Крупнова Л. В.); постановою ДВС Подільського району в м. Києві № 254 від 08 травня 2008 року «Про арешт, заборону на відчуження» (державний виконавець Костюк); постановою ДВС Подільського району в м. Києві № 295/10 від 08 травня 2008 року «Про арешт, заборону на відчуження» (державний виконавець Костюк); постановою ДВС Подільського району в м. Києві № В/8 від 13 березня 2006 року «Про оголошення розшуку майна та затримання на штраф майдан» (старший державний виконавець Плюта І. М.) накладено арешт та заборонено його відчуження.
Листом Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 07 червня 2013 року № в/20 позивача повідомлено, що видати копії вищезазначених постанов не вбачається можливим, оскільки виконавчі провадження за період з 2002 року по 2009 рік знищено. Тому, з питань зняття арешту позивачу запропоновано звернутись до суду.
Враховуючи зазначене, посилаючись на Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 40381889 від 10 квітня 2013 року згідно якого відсутні будь-які обтяження (арешти) на автомобіль HONDA CIVIC, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до статті 60 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-IV «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон № 606-IV) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Виходячи зі змісту наведеної норми Закону, право на звернення до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту належить особі, яка вважає себе власником спірного майна.
Наведене свідчить про те, що, розглядаючи такий позов, суд повинен повно та всебічно встановити обставини, на які посилається позивач, щодо виникнення права власності на спірне майно, і ці обставини позивач повинен довести належними та допустимими доказами відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майно за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо ж договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації особами.
Згідно зі статтею 34 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі по тексту - Закон № 3353-XII) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.
Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. N 1371).
Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").
З аналізу вищезазначеного вбачається, що метою державної реєстрації (перереєстрація) транспортних засобів, за наслідком якої власники автомобілів отримують свідоцтва про реєстрацію права власності на транспортний засіб, затвердженого Кабінетом Міністрів України зразку, є контроль органами ДАІ МВС за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та запобігання протиправним діям щодо них.
Водночас, пунктом 8 Порядку зазначено, що документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою:
довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;
договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби;
копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;
довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;
акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;
митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;
договір фінансового лізингу;
акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.
На підтвердження права власності позивача на автомобіль HONDA CIVIC, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, надано суду фотокопію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, водночас, оригінал зазначеного свідоцтва для огляду не надано суду, хоча витребувано.
Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль HONDA CIVIC, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3 загублено, проте дублікат позивачем станом на момент розгляду справи у суді не отримано.
Суд наголошує, що за відсутності оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на вищезазначений автомобіль, представнику позивача запропоновано надати докази на підтвердження права власності, проте жодних доказів не надано.
Крім цього, в матеріалах справи міститься копія довіреності від 12 квітня 2008 року, згідно якої ОСОБА_1 уповноважено ОСОБА_3 представляти інтереси останнього щодо розпорядження автомобіля HONDA CIVIC, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3 з правом керування автомобілем, зняття з обліку органах Державтоінспекції чи поставлення його на облік в установлені законом строки; одержання правовстановлюючих документів чи його дублікатів, транзитних номерів; проведення технічного огляду автомобіля.
При цьому, вищезазначена довіреність видана з правом передоручення повноважень третім особам та зберігає чинність до припинення її дії шляхом скасування з дотриманням при цьому вимог цивільного законодавства.
Суду не надано доказів скасування чи припинення Довіреності від 12 квітня 2008 року, до того ж, як повідомлено суд, автомобіль затримано співробітниками ДАЇ в Одеській області та згідно акту № 6871-1 від 16 листопада 2011 року прийому затриманого транспортного засобу водієм зазначено іншу ніж позивач особу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження права власності позивача на автомобіль HONDA CIVIC, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, що не дає підстави для зняття арешту.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник