УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Пістун А.О.
суддів - Мажари С.Б., Воловик Н.Ф.
при секретарі - Кузьміній Н.В.
за участю прокурора - Буйленкової І.М.
обвинуваченого - ОСОБА_1
розглянула 25 липня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження зз апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2013 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, не працюючого, раніше судимого:
- 10.06.1998 року вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу за ст.ст. 17,81 ч.З КК України ( в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі, з випробувальним терміном на 2 роки;
- 05.07.2001 року вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу за ст.ст. 19 ч.б, 141 ч.2 , 43 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років 2 місяця позбавлення волі, звільнений 21.12.2001 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 12 днів;
- 05.11.2007 року вироком Саксаганського районного суду м. Кривого рогу за ст.ст. 15 ч.З, 185 ч.З КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 15.10.2008 року умовно-достроково на 10 місяців 28 днів;
- 21.07.2010 року вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу за ст. 213 ч.І КК України до 100 годин громадських робіт;
- 13.09.2012 року вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу за ст.ст. 389, 71, 75, 76 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
- засуджено за ч.З ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст.71, 72 КК України до призначеного покарання ОСОБА_1 частково приєднано не відбуте покарання за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13.09.2012 року та остаточно до відбування призначено ОСОБА_1 за сукупністю вироків покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Питання з речовими доказами вирішене.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст. 185 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_2 в останній декаді листопада 2012 року, діючи повторно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу мету, скориставшись відсутністю контролю з боку потерпілої, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, шляхом злому запірних пристроїв дверей проник у одну із кімнат даного будинку, в якій гр. ОСОБА_3, яка зареєстрована за даною адресою, зберігала належне їй майно, звідки таємно викрав належні останній бойлер марки «Єльтронштігель», ємкістю 120 л, вартістю 1800 гривень, акваріум ємкістю 20 л, вартістю 400 гривень, унітаз з бачком керамічний, вартістю 400 гривень, ванну металеву, вартістю 800 гривень, надувний басейн діаметром 3,05 м, вартістю 700 гривень, після чого, обернувши викрадене на свою користь, з місця скоєння злочину зник, завдавши гр. ОСОБА_3 майновий збиток на загальну суму 4100 гривень.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду змінити, через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити нове рішення, яким призначити ОСОБА_1 покарання по ч.З ст.185 КК України із застосуванням ст.ст. 71, 72 КК України у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, змінивши обвинуваченому запобіжний захід на тримання під вартою в залі суду. При цьому прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово був засуджений за вчинення корисливих злочинів, вчинив тяжкий злочин у період іспитового строку, у вчиненні злочину не розкаявся, заходів до відшкодування збитків не прийняв, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на те, що крадіжки не вчиняв, оскільки зазначені у вироку речі залишилися після смерті матері йому та його сестрі ОСОБА_3, тож обвинувачений має на них такі ж права як і остання, до того ж ОСОБА_1 зареєстрований у будинку, з якого насправді виносив належні йому речі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора та призначити обвинуваченому ОСОБА_1 більш суворе покарання, відповідно до доводів апеляційної скарги; пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 котрий підтримав свою апеляційну скаргу та вказав на відсутність протиправного діяння з його боку, оскільки зазначені у вироку речі належали йому, проти доводів апеляційної скарги прокурора заперечував, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
На думку колегії суддів, посилання в апеляції обвинуваченого ОСОБА_1, на те, що його було незаконно засуджено за ст.185 ч.3 КК України, оскільки зазначеного кримінального правопорушення він не скоював, оскільки майно, яке знаходилось у будинку АДРЕСА_1 належало йому є необґрунтованими, та повністю спростовуються наявними в матеріалах провадження доказами.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що в ході всього досудового розслідування, будучи допитаним у якості підозрюваного ( а.кп.65-66 ), ОСОБА_1 повністю визнавав свою провину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.185 КК України, та давав послідовні пояснення, щодо обставин, його вчинення, зазначаючи, що в листопаді 2012 року він через вікно проник до будинку АДРЕСА_1, і через скрутне матеріальне становище вирішив викрасти і продати майно, що знаходилось в одній із кімнат зазначеного домоволодіння і належало його сестрі та її чоловікові. Зважаючи на те, що двері до кімнати, яка належала потерпілій ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було замкнено на замок та закручено шурупами, йому довелося за допомогою фомки, їх виламати. Після чого, майно яке знаходилось в даній кімнаті, а саме: залізну ванну жовтого кольору, унітаз керамічний, бойлер, надувний басейн та акваріум обвинувачений вивіз та розпорядився ним на власний розсуд.
Під час судового розгляду обвинувачений давав аналогічні пояснення, але конкретизувавши, що ванну, яку він виніс з будинку було придбано ще за життя його матері, а унітаз з бачком керамічний. був його власністю.
Крім того, потерпіла ОСОБА_3 як на досудовому розслідуванні, так і під час розгляду кримінального провадження в суді наполягала на тому, що майно, викрадене з будинку АДРЕСА_1 належало їй та її чоловікові ОСОБА_5, котре ними було придбано після смерті матері потерпілої, котра проживала разом з ними за вказаною адресою. При цьому, речі придбані не новими, а тому документів і чеків на них ОСОБА_3 не має (а.кп. 24-25).
Покази такого ж змісту надав і свідок ОСОБА_5 (а.пр.55-56).
Крім того , матеріали справи містять ряд письмових доказів , які свідчать про те , що ОСОБА_1 причетний до таємного викрадення чужого майна,серед яких: протокол прийняття заяви про вчинене кримінального правопорушення від 05.12.2012 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_3 звернулася до Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1, який таємно заволодів її майном ( а.с. 23), протокол огляду місця події від 05.12.2012 року, а саме місця вчинення злочину - будинку № 19 по вул. Чаплигіна в м. Кривому Розі, з якого вбачається , що двері до однієї з кімнат були зламані ( а.с. 31), фіскальним чеком на придбання басейну ( а.с. 35).
З урахуванням вищевикладених доказів, колегія суддів вважає, що факт реєстрації обвинуваченого за місцем вчинення крадіжки , не виключає подію кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, оскільки як із пояснень ОСОБА_1, так і зі свідчень потерпілої ОСОБА_3, свідка ОСОБА_5 вбачається, що викрадене майно знаходилось в одній із кімнат домоволодіння, двері до якої були замкнені і належало потерпілій та її чоловікові, при цьому обвинувачений, будучи у скрутному матеріальному становищі таємно заволодів ним, зламавши двері зазначеної кімнати. Що стосується ванної та унітазу, то належність вказаних речей ОСОБА_3 і ОСОБА_5 підтверджується як послідовними показами даних осіб, так і поясненнями самого ОСОБА_1, які він давав під час досудового розслідування.
Повно, обєктивно та всебічно дослідивши усі докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, суд першої інстанції суд дав їм належну оцінку у вироку і обгрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка) вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у сховище.
При призначенні ОСОБА_1. кримінального покарання, суд, у відповідності зі ст..65 КК України, прийняв до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, усі обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні апеляційної інстанції достатніх підстав для призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання, як про це просить в апеляційній скарзі прокурор, колегією суддів не встановлено і в апеляційній скарзі прокурором не наведено.
На думку колегії суддів, обране ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1 -залишити без задоволення, а вирок суду Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу, Дніпропетровської області від 19 березня 2013 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст. 185 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді апеляційного суду
Дніпропетровської області
___________________________________________________________________________________
Провадження №11/кп/774/87/К/13 Суддя 1 інстанції Папарига В.А.
Категорія ст. 185 ч.3 КК України Доповідач суддя Пістун А.О.