Головуючий суду 1 інстанції - Чернобривко Л.Б.
Доповідач - Украінцева Л.Д.
Справа № 1214/8830/2012
Провадження № 22ц/782/2808/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Украінцевої Л.Д..
суддів: Фарятьєва С.О., Іванової І.П.
при секретарі - Аліханян Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 05 червня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановила:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором б/н від 06.02.2007 року, посилаючись на те, що на підставі укладеного договору б/н від 06.02.2007 року відповідачка отримала кредит у розмірі 10000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення , що відповідає строку дії картки.
Просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 29342 грн. та судовий збір в сумі 293,42 грн.
Оскарженим рішенням позов було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк " ПриватБанк" ( код ЄДРПОУ 14360570, pax. № 29092829003111 МФО 305299) заборгованість по кредиту в сумі 29342( двадцять дев»ять тисяч триста сорок дві) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк " ПриватБанк" ( код ЄДРПОУ 14360570, pax. № 64993919400001 МФО 305299) судовий збір в розмірі 293(двісті дев»яносто три) грн.42 коп.
Не погодившись із рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просила рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості позовних вимог з нормативної точки зору та з їх доведеності в суді належними доказами.
Проте погодиться з таким висновком суду неможливо за наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного договору б/н від 06.02.2007 року відповідачка отримала кредит у розмірі 10 000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Заборгованість станом на 30.12.2012 року складає 29342 грн.
Згідно п.7 ч.13ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів" у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Суд першої інстанції не звернув увагу, що останній платіж заборгованості зроблено 15.11. 2008р. Позов подано 30.03.2012 року.
Відповідно до ст.. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Договором позовна давність не збільшувалась. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, право на позов виникло у позивача у грудні 2008 року.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на роз'ясненнями, які містяться у п.31 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012р. „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин ", що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову за пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст..ст.303, 307, ст.ст. 309, 313, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 05 червня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Рішення набирає чинності негайно. Може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20-ти днів після проголошення.
Головуючий:
Судді: