Справа №:0124/10138/2012Головуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.

№ провадження:22-ц/190/2759/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Сокола В.С.,

суддів:Болотова Є.В., Пономаренко А.В.,

при секретарі:Щегловій Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - Банк) до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет застави, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Ялтинського міського суду АРК від 18 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

27 листопада 2012 року Банк, посилаючись на статті 16, 526, 527, 530, 590, 1050, 1054 ЦК України, статтю 19, 20 Закону України «Про заставу», статті 25, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернувся до суду із вище зазначеним позовом ( а.с.4-5), просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SIYOAU00441606 від 30 червня 2006 року в сумі 45071, 69 грн. вилучити у відповідача та передати у заклад предмет застави - автомобіль ЗАЗ, модель 110307-40, рік випуску 2006, тип ТЗ хечбек, № кузова/шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_7, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) вказаного автомобіля. Звернути стягнення на предмет застави - вказаний автомобіль, шляхом продажу Банком з укладанням від імені ОСОБА_7 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також з наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України. Також просив стягнути судові витрати. В обґрунтування вимог вказав, що 30 червня 2006 року між Банком та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № SIYOAU00441606 у вигляді не поновлювальної кредитної лінії на суму 26 377 грн. на придбання автомобіля та оплату страхових платежів зі сплатою 1, 25 % щомісяця строком до 30 червня 2011 року. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 30 червня 2006 року між Банком та ОСОБА_7 було укладено договір застави рухомого майна № SIYOAU00441606, згідно якого у заставу було передано вказаний вище автомобіль. Відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 31 жовтня 2012 року заборгованість склала 45 071, 69 грн., яка складається з 13 730, 29 грн. - заборгованість за кредитом, 20 656, 29 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 10 685, 11 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 18 січня 2013 року позов задоволено частково. Звернено стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 перед ПАТ КБ «Приват Банк» за кредитним договором № SIYOAU004410 від 30 червня 2006 року в сумі 45 071, 69 грн. а саме: на автомобіль ЗАЗ, модель 110307-40, рік випуску 2006, тип ТЗ: хечбек, № кузова/шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_7 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приват Банк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приват Банк» повноважень, необхідних для здійснення продажу. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» судовий збір у розмірі 450, 71 грн.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про вилучення та передачу Банку технічного паспорта, ключів та предмету застави скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог. Вказує що для збереження предмету застави до його реалізації Банком було заявлено вимогу про передачу ключів та документів від вказаного автомобіля, та предмету застави, однак не задоволення вказаних вимог унеможливлює продаж спірного автомобілю.

В засіданні апеляційного суду представник Банку Алієва Е.С. підтримала апеляційну скаргу за викладеними у ній доводами. Відповідач ОСОБА_7, будучи оповіщеним у встановленому порядку про час і місце судового розгляду (а.с. 65-розписка), до суду не з'явився, ніяких клопотань не заявив. Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України суд переглянув справу за його відсутності, визнавши причину неявки неповажною.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Суд першої інстанції в частині реалізації заставного автомобіля, виходив із того, що заставодержатель має право обрати один із передбачених законом способів звернення стягнення на предмет застави, у тому числі продаж ним предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу від імені позивача з іншою особою-покупцем.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним з огляду на наступне.

Встановлено, що 30 червня 2006 року між Банком та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № SIYOAU00441606 у вигляді не поновлювальної кредитної лінії на суму 26 377 грн. на придбання автомобіля та оплату страхових платежів зі сплатою 1,25 % щомісяця строком до 30 червня 2011 року (а.с. 10-12).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 30 червня 2006 року між Банком та ОСОБА_7 було укладено договір застави нерухомого майна № SIYOAU00441606, згідно умов (п.6) якого заставодавець передав заставодержателю у заставу автомобіль ЗАЗ, модель 110307-40, рік випуску 2006, тип ТЗ: хечбек, № кузова/шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_7 (а.с.13-15).

Відповідач належним чином не виконував зобов'язання за вказаним кредитним договором, і внаслідок порушення грошового зобов'язання утворилася заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.6-8) станом на 31 жовтня 2012 року склала 45 071, 69 грн., з яких 13 730, 29 грн. заборгованості за кредитом, 20 656, 29 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 10 685, 11 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.

З матеріалів справи вбачається, що Банком було направлено повідомлення ОСОБА_7 про порушення умов вказаного кредитного договору та умов договору застави, однак до теперішнього часу заборгованість останнім не погашено.

Згідно з пунктам 24 договору застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та договору, в тому числі шляхом укладання договору купівлі-продажу предмету застави з іншою особою-покупцем.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно статті 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Згідно статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, визначився з відповідними правовими нормами, які підлягають застосуванню, та дійшов до правильного висновку про наявність встановлених законом підстав для реалізації предмета застави.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання ОСОБА_7 передати автомобіль, ключі та документи на вказаний автомобіль.

Відповідно до частин 2, 3 статті 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що відомості про звернення стягнення, відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.18), зареєстровано 01 жовтня 2012 року. Даних про виконання обов'язку щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувала матеріали справи не містять.

Пунктом 17.10 договору залога рухомого майна передбачено, що у випадку порушення ОСОБА_7 якого-небудь із зобов'язань по кредитному договору або договору застави останній зобов'язується в семиденний строк доставити предмет застави за адресою буд. АДРЕСА_1 з моменту пред'явлення Банком письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості та строків сплати, у той же строк ОСОБА_7 зобов'язався передати предмет застави у заклад по акту прийому-передачі, який підписується сторонами.

Матеріали справи не містять доказів щодо виконання ОСОБА_7 вказаних умов договору, з огляду на що вимога Банку щодо передачі предмету застави, а саме автомобіля ЗАЗ, модель 110307-40, рік випуску 2006, тип ТЗ: хечбек, № кузова/шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_7 підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині звернення стягнення на рухоме майно боржника шляхом продажу рухомого майна ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку ДАІ України, а також наданням Банку повноважень, необхідних для здійснення продажу, суд залишив поза увагою положення Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388(далі - Порядок), яким встановлена процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Відповідно до пункту 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції забороняється.

Пунктом 42 порядку передбачено, що у разі коли транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, робиться запис: "Транспортний засіб знято з обліку для реалізації".

З юридичного аналізу наведених норм слідує, що для укладення договору купівлі - продажу автомобіля його потрібно зняти з обліку в органах ДАІ України, а тому позовні вимоги про зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також надання Банку всіх повноважень та документів, необхідних для здійснення продажу, є правомірними і підлягають задоволенню.

Згідно пункту 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби, підлягають огляду з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними у поданих власником для реєстрації документах, визначення їх справжності та проведення перевірки за Єдиним державним реєстром Державтоінспекції та автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, встановлення відповідності конструкції і технічного стану транспортних засобів обов'язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України. Огляд проводиться уповноваженими працівниками підрозділів Державтоінспекції за місцем реєстрації транспортних засобів, а дослідження транспортного засобу - на письмову вимогу власника або уповноваженої ним особи фахівцями експертної служби МВС або судовими експертами державних спеціалізованих установ, іншими експертами, які атестовані з відповідного виду експертної діяльності та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів. Відповідальним за справжність ідентифікаційних номерів транспортного засобу записам, що зазначені у реєстраційних документах, є його власник. Кошти за проведення фахівцями експертної служби МВС та судовими експертами державних спеціалізованих установ досліджень транспортних засобів зараховуються в установленому порядку до державного бюджету. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, уповноважений працівник підрозділу Державтоінспекції робить відповідну відмітку або складає акт технічного огляду. У разі проведення дослідження до зазначених документів додається відповідний висновок фахівця.

З вказаного вбачається, що для реалізації права на зняття спірного автомобілю з обліку необхідно мати можливість для надання автомобіля до огляду уповноваженими працівниками підрозділів Державтоінспекції за місцем реєстрації транспортного засобу, для чого Банку необхідно мати ключі та пакет документів на зазначений автомобіль для доставки його на місце здійснення огляду.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що Банк ставить питання також і про вилучення у відповідача предмету застави, ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, проте такий термін (фактично означає позбавлення власності) не передбачений ні Законом України «Про заставу», ні статтею 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ні пунктом 17.10 договору застави рухомого майна, ні статтею 590 ЦК України. З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог Банку про передачу транспортного засобу, ключів та свідоцтва про реєстрацію технічного засобу та відмовляє у вимозі щодо вилучення.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи положення пунктів 1, 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати з ухваленням нового рішення, яким позов задовольнити частково, оскільки суд першої інстанції, порушивши та неправильно застосувавши норми матеріального права, зробив висновки, що не відповідають обставинам справи.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду АРК від 18 січня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про передачу автомобіля, документів і ключів скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову частково.

Зобов'язати ОСОБА_7 передати Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» з ключами та документами автомобіль ЗАЗ, модель 110307-40, рік випуску 2006, тип ТЗ хечбек, № кузова/шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_7.

В іншій частині рішення Ялтинського міського суду АРК від 18 січня 2013 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 53, 65 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді