АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/3653/13 Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 2011/1844/12 Аркатова К.В.

Категорія : про визнання права власності Доповідач - Швецова Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Тичкової О.Ю., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каменській Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» до якої приєдналася ОСОБА_2

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж», ОСОБА_7, ОСОБА_2, Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», третя особа : Харківська міська рада, Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», Фонд державного майна України, в особі Харківського регіонального управління, приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним, визнання права власності на підвальні приміщення, витребування майна із чужого незаконного володіння ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2009 року ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні підвальними приміщеннями.

Вказана цивільна справа була предметом касаційного перегляду, за результатами якого прийняті у цій справі судові рішення першої та апеляційної інстанції були скасовані, а справу було направлено на новий розгляд.

Під час нового розгляду, позивачі уточнили свої позовні вимоги, де до складу відповідачів було залучено Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», а до складу третіх осіб залучено приватних нотаріусів Харківського міського Нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_9, Фонд державного майна України, в особі Харківського регіонального управління.

В останній редакції своїх позовних вимог позивачі просили суд: скасувати державну реєстрацію права власності за Відкритим Акціонерним товариством «Теплоенергомонтаж» на нежитлові приміщення підвалу № XXV, VI, XXVII, що була проведена Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 17.11.2008 року, за реєстраційним номером 209943399, номер запису 957 в книзі 1; визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 28 січня 2010 року, укладений між ВАТ «Теплоенергомонтаж» та ОСОБА_7, а також Акт прийому-передачі цих нежитлових приміщень, який підписано 28 січня 2010 року, в частині передачі праві власності 1/4 нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на нежитлові приміщення підвалу № XXV, XXVI, XXVII, що проведена Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 30.01.2010 року, за реєстраційним номером 29580346, номер запису 2957 в книзі 1, в частині передачі на праві власності 1/4 нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним договір дарування нежитлових приміщень від 01 лютого 2010 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 в частині передачі права власності на ? частину нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення підвалу № XXV, XXVI, XXVII, що була проведена Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 05.02.2010 року, за реєстраційним номером 29580346, номер запису 2957 в книзі 1, в частині передачі на праві власності на 1/4 нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; визнати за позивачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 право власності на ? частину нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», здійснити державну реєстрацію права власності на 1/4 нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за позивачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; витребувати з чужого незаконного володіння відповідачів ВАТ «Теплоенергомонтаж», ОСОБА_7, ОСОБА_2 ? нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати відповідачів - ВАТ «Теплоенергомонтаж», ОСОБА_7, ОСОБА_2, усунути перешкоди в користуванні позивачами ? частиною нежитлового Приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання позивачам ключів від всіх вхідних дверей до приміщень підвалу XXV, XXVI, XXVII, та надання вільного проходу через приміщення відповідачів до входу до приміщень підвалу XXV, XXVI, XXVII; зобов'язати відповідачів - ВАТ «Теплоенергомонтаж», ОСОБА_7, ОСОБА_2 надавати постійний та безперешкодний доступ позивачам до ? частини нежитлового приміщення підвалу № XXVI загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, в тому числі (але не обмежуючись) шляхом надання вільного проходу через належні відповідачам приміщення до входу до приміщень підвалу № (XV, XXVI, XXVII; зобов'язати відповідачів - ВАТ «Теплоенергомонтаж», ОСОБА_7, ОСОБА_2, не здійснювати жодних дій спрямованих на створення будь-яких перешкод у вільному доступі позивачів до ? нежитлового приміщення підвалу № XXVI загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; судові витрати покласти а відповідачів.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 посилалися на те, що в 1989 році їм в користування було надано житлову квартиру за АДРЕСА_1. Разом з вказаною квартирою, рішенням Державного Тресту «Теплоенергомонтаж» (правоприємником відповідача у справі ВАТ Теплоенергомонтаж»), позивачам було виділено в користування 1/4 частину нежитлового приміщення підвалу № XXVI загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, розташованого в цьому ж будинку, для використання в якості підсобного приміщення для зберігання особистих речей. Позивачі вільно використовували зазначене підвальне приміщення для зберігання власних речей, здійснювали в ньому постійний ремонт, сплачували відповідні комунальні платежі за користування підвальним приміщенням до серпня 2009 року.

Крім того, позивачі зазначили про те, що 06 березня 1995 року їм видано свідоцтво про право власності на житло, житлову квартиру АДРЕСА_1. Позивачі зазначають, що відповідно до положень ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також рішення Конституційного суду України, від 02 березня 2004 року у справі № 1 -2/2004 з моменту отримання права власності на належне їм житло, в ході приватизації такого житла, вони стають власниками всіх допоміжних приміщень такого будинку. При цьому таке право власності не потребує додаткового підтвердження якимись документами чи проведенням наступної державної реєстрації права власності на такі приміщення.

Як пояснили позивачі, вони користувалися підвальним приміщенням до кінця липня 2009 року, оскільки, саме з цього часу АТ «Теплоенергомонтаж» було встановлено додаткові металеві двері на вході до підвалу, ключі від яких знаходились виключно у посадових осіб цього підприємства, що перешкоджало позивачам та інших мешканцям будинку у вільному доступі до підвальних приміщень. Тільки після цього позивачі дізнались, що право власності на підвальні приміщення № XXV, XXVI, XXVII, що розташовані й адресою: АДРЕСА_1, вже зареєстровано за відповідачем ВАТ «Теплоенергомонтаж». Позивачі не погоджуються з можливістю оформлення права власності на ВАТ «Теплоенергомонтаж» та посилаються на положення ст. 382 Цивільного кодексу України, і. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», рішення Конституційного суду України, від 02 березня 2004 р. у справі № 1-2/2004, за конституційним зверненням ОСОБА_15 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень сталей 1,10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), згідно з положеннями яких з моменту здійснення приватизації житлової квартири до позивачів переходить право власності на відповідну частину допоміжних приміщень, (підвалів, горищ, сходових клітин, колясочних і т.д.) і таке право власності не потребує здійснення жодних дій спрямованих на отримання яких-небудь додаткових правовстановлюючих документів, крім документів, що посвідчують отримання житлової квартири на праві власності в процесі приватизації з тих же підстав. Також зазначають, що відповідачем у справі ВАТ «Теплоенергомонтаж» проведено незаконну реєстрацію права власності на приміщення підвалу № XXV, XXVI, XXVII, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, оскільки на їх думку, державна реєстрація проведена з грубими порушеннями вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», на підставі нікчемних правовстановлюючих документів, спірні приміщення підвалу не могли бути передані відповідачу у справі ВАТ «Теплоенергомонтаж», оскільки призначені для обслуговування багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, і не були жодним чином задіяні у його виробничому процесі. Позивачі вважають, по відповідний центральний орган державної виконавчої влади, що проводив корпоратизацію Державного тресту «Теплоенергомонтаж» у ВАТ «Теплоенергомонтаж» не передавав у власність відповідача у справі спірні приміщення підвалу. Окрім цього, вказують на те, що вони відкрито використовували належну їм частину підвального приміщення № XXVI, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 1989 року до 2009 року, є власниками цього підвального приміщення з 1995 року і цей строк істотно перевищує строк набувальної давності, встановлений чинним цивільним законодавством України для набуття права власності на нерухоме майно.

Представник відповідача ВАТ «Теплоенергомонтаж» позов не визнав, посилаючись на необґрунтованість та не доведеність вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію права власності за Відкритим акціонерним товариством «Теплоеергомонтаж» на нежитлові приміщення підвалу № XXV, XXVI, XXVII, що була проведена Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 17.11.2008 р., за реєстраційним номером 209943399, номер запису 2957 в книзі 1; визнано недійсним Договір купівлі-продажу від 28 січня 2010 року, укладений між ВАТ «Теплоенергомонтаж» та ОСОБА_7, а також Акт прийому-передачі цих нежитлових приміщень, що було підписано 28 січня 2010 року, в частині передачі у власність ? частини нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на нежитлові приміщення підвалу № XXV, XXVI, XXVII, що була проведена Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 30.01.2010 р., за реєстраційним номером 29580346, номер запису 2957 в книзі 1, в частині передачі на праві власності ? частини нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 (шістнадцять л чотири десятих) метрів квадратних, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; визнано недійсним Договір дарування нежитлових приміщень від 01 лютого 2010 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 в частині передачі права власності на ? частину нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташовані за АДРЕСА_1; скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення підвалу № XXV, XXVI, XXVII, що була проведена Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 05.02.2010, за реєстраційним номером 29580346, номер запису 2957 в книзі 1, в частині передачі на праві власності на ? частину нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 визнано за позивачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 право власності на ? частину нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1; витребувано з чужого незаконного володіння відповідачів ВАТ «Теплоенергомонтаж», ОСОБА_7, ОСОБА_2 ? частини нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано відповідачів - ВАТ «Теплоенергомонтаж», ОСОБА_7, ОСОБА_2, усунути перешкоди в користуванні позивачами ? частини нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання позивачам ключів від всіх вхідних дверей до приміщень підвалу XXV, XXVI, XXVII; надання вільного проходу через приміщення відповідачів до входу до приміщень підвалу XXV, XXVI, XXVII; зобов'язано відповідачів - ВАТ «Теплоенергомонтаж», ОСОБА_7, ОСОБА_2, надавати постійний та безперешкодний доступ позивачам до ? частини нежитлового приміщення підвалу № XXVI загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, в тому числі (але не обмежуючись) шляхом надання вільного проходу через належні відповідачам приміщення до входу до приміщень підвалу N, XXY, XXVI, XXVII; Зобов'язано відповідачів - ВАТ «Теплоенергомонтаж», ОСОБА_7, ОСОБА_2, не здійснювати жодних дій спрямованих на створення будь-яких перешкод у вільному доступі позивачам до ? частини нежитлового приміщення підвалу № XXVI загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з ВАТ «Теплоенергомонтаж» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 45,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ВАТ «Теплоенергомонтаж» звернулося на нього з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що спірні приміщення були передані ВАТ « Теплоенергомонтаж» в процесі корпоратизації, знаходяться на балансі відповідача, мають інший статус, та не є допоміжними приміщенням у житловому будинку відповідно до Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду».

До апеляційної скарги ВАТ «Теплоенергомонтаж» приєдналася ОСОБА_2, яка також просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачі в судовому засіданні не довели, що спірні приміщення є допоміжними, і що вони не увійшли в перелік об»єктів, що підлягали корпоратизації, крім цього вказала, що судом порушені вимоги ЦК України, оскільки позивачі не були стороною у договорі дарування і тому не мають права ставити питання щодо визнання угоди недійсною.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Однак, у даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартири багатоквартирних будинків є спів власниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової тери торії відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення ( кладовки, сараї та ін.) переда ються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Крім того, позивачі користуються спірним приміщенням з моменту надання їм квартири, сплачу ючи комунальні платежі та плату за технічне обслуговування підвального приміщення. Крім цього, уклавши договір з ОСОБА_7, ТОВ « Теплоенергомонтаж» порушило права позивачів на користування підвалом у зв»язку з чим, судом були визнані недійсними договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_7 та ТОВ « Теплоенергомонтаж» в частині передачі у власність ? частини нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та договір дарування спірних приміщень, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2

Проте, з вказаним висновком судова колегія погодитися не може, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачам по справі - ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, на підставі свідоцтва про право власності на житло, належить квартира АДРЕСА_1. Починаючи з 1995 року вони користуються 1\4 частиною підвалу №ХХУ1, що розташований у тому ж будинку, оскільки вважають що разом з набуттям права власності на вказану приватизовану квартиру, вони набули право власності і на 1\4 частину підвальних приміщень ХХУ1.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від З лютого 1960 року № 57 затверджений акт державної комісії по прийомці збудованих житлових та громад ських будинків і дозволено ввести в експлуатацію виробничі приміщення тресту Теплоенергомонтаж в житловому будинку по пр. Леніна - корисною площею 1110 м2.

З акту приймання вказаного будинку вбачається, що це будинок з дитячим садком на 50 дітей на 2- му поверсі і виробничими приміщеннями на 1-му поверсі та підвалі.

З інвентаризаційної справи на житловий будинок НОМЕР_1 вбачається, що приміщення підвалу, у том числі і спірне приміщення, значаться, як нежитлові.

В подальшому, на підставі наказу Міністерст ва енергетики та електрифікації України нежитлові приміщення будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані за ВАТ «Теплоенергомонтаж» на праві колективної власності. Відповідно до акту передачі нерухомого майна від 12.01.1999 року, Міністерство енергетики та електрифікації України передає, а відкрите акціонерне товариство приймає у власність майно, у тому числі виробничо-службові приміщення за адресою АДРЕСА_1. Факт передачі майна, а саме виробничих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується даними відомості розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв, станом на 1 лютого 1994 року а також даними бухгалтерського обліку, відповідно до яких виробничі приміщення за адресою АДРЕСА_1 обліковуються у відповідача як основні кошти.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 28 листопада 1997 року, майно ВАТ «Теплоенергомонтаж» є колективною власністю акціонерів товариства, які придбали акції відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».

Згідно з Законом України « Про власність», який діяв на час передачі майна, право власності набувається з моменту передачі майна.

Позивачі по справі посилаючись на Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також рішення Конституційного суду України, від 02 березня 2004 року у справі № 1 -2/2004 зазначили, що з моменту отримання права власності на належну їм житлову квартиру АДРЕСА_1, в ході приватизації такого житла, вони стали власниками всіх допоміжних приміщень такого будинку, а саме ? частини нежитлового приміщення підвалу № XXVI, загальною площею 16,4 (шістнадцять цілих чотири десятих) метрів квадратних. При цьому таке право власності не потребує додаткового підтвердження якимись документами чи проведенням наступної державної реєстрації права власності на такі приміщення.

За змістом ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в процесі прива тизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців ( сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Нежилі приміщення в жилому будинку, які призначені для торговельних, побутових та інших по треб непромислового характеру і є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять ( ч.Зст.4 ЖК України). У результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності на ці приміщення не виникає.

Об'єкти нерухомого майна розмежовуються на жилі та нежилі під час вводу цих об'єктів в експлуа тацію і оформлення на них права власності. Підставою розмежування є норми чинного законодавства України, матеріали технічної інвентаризації та акт вводу об'єкта в експлуатацію.

Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню, оскільки позивачі не надали до суду як першої та і апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що в судовому порядку скасовано рішення про проведення корпоратизації ВАТ «Теплоенергомонтаж» відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», а також скасований акт передачі нерухомого майна від 12.01.1999 року, відповідно до якого відкрите акціонерне товариство прийняло у власність майно, у тому числі виробничо-службові приміщення за адресою АДРЕСА_1, оскільки саме вищезазначений акт був підставою для видачі свідоцтва про право власності.

Крім цього відсутні данні, щодо передачі спірних приміщень у комунальну власність.

Також судова колегія вважає, що позивачі по справі не довели, що спірне приміщення підвалу є допоміжним, в якому чи в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку ( інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно - гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, та чи використовувалось воно чи якась його частина для обслуговування будинку, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України « Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Даних про те, що спірні приміщення обліковуються за власниками квартир, матеріали справи не містять, а також позивачами не доведено факту сплати за вказане підвальне приміщення оскільки, копії квитанцій про сплату за комунальні послуги не містять посилань на сплату за користування підвалом. Також не доведено, що позивачі дійсно користувалися спірним нежитловим приміщенням.

Згідно ст. 178 ЦК України об»єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися, переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід»ємними від фізичної або юридичної особи. Виходячи з аналізу ЦК України та Закону України «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку», спірні нежитлові приміщення не є допоміжними, а є самостійним об»єктом цивільно-правових відносин.

Крім того, не можна також визнати законним посилання суду першої інстанції на ст.344 ЦК України, як додат кову підставу для визнання права власності на спірне приміщення.

Оскільки, відповідно до ч.8 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного Кодексу правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Статтею 344 ЦК передбачено набуття права власності на чуже майно, якщо особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно ( набувальна давність).

Зі змісту закону видно, що строк для визнання права власності в порядку набувальної власності по чинається за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто право вимоги може з'явитись тільки з 1 січня 2011 року.

Власник приміщення розпорядився ним ще у 2010 році, уклавши договір купівлі-продажу підваль них приміщень з ОСОБА_7 28.01.2010 року.

Таким чином, підстави для визнання права власності за набувальною давністю відсутні.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 ЦК передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхід ним для чинності правочину.

Однак, суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, на зазначені вище обставини, уваги не звернув, у зв'язку з чим передчасно пришов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивачів.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2013 року не може бути визнане правильним, обґрунтованим і таким, що постановлене у відповідності до вимог процесуального закону, а тому судова колегія вважає за необхідне скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-4, 10, 11, 58, 59, 61, 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж до якої приєдналася ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2013 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж», ОСОБА_7, ОСОБА_2, Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», третя особа : Харківська міська рада, Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», Фонд державного майна України, в особі Харківського регіонального управління, приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним, визнання права власності на підвальні приміщення, витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий: підпис

Судді: підпис

копія вірна суддя -