ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
29.11.06 Справа№ 5/1717-13/301А
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: ДПІ у Франківському районі м.Львова, м.Львів
до відповідача-1: ТзОВ “Дельта-Інвест”, м.Львів
до відповідача-2: компанії “Веліа Системз Лімітед”, Лондон, Великобританія
про визнання недійсним контракту від 16.03.04р. №01/04-GB-01/03-GB та зобов”язання ТзОВ “Дельта-Інвест” зменшити у документах податкової звітності суму бюджетного відшкодування на 2900848грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Чабан О.С. - ст.держ.податк.інсп.юр.відділу
Від відповідача-1:Семенюта Д.В. –представник
Від відповідача-2: не з”явився
Суть спору: позов заявлено Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-Інвест” та Компанії „Веліа Системз Лімітед” про визнання недійсним контракту від 16.03.2004р. №01/04-GB-01/03-GB та зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-Інвест” зменшити у документах податкової звітності суму бюджетного відшкодування на 2900848грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.09.2006р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі і призначено попереднє судове засідання на 09.11.2006р.
Ухвалою від 09.11.2006р. розгляд справи відкладено на 20.11.2006р. Ухвалою від 20.11.2006р. строк вирішення спору продовжений за згодою сторін та розгляд справи відкладено на 29.11.2006р.
В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано, висловлено прохання про задоволення позову з підстав, наведених в позовній заяві та визнати недійсним контракт від 16.03.2004р. №01/04-GB-01/03-GB як такий, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави у зв’язку із наявністю умислу у відповідача-1 на заподіяння шкоди бюджету та зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-Інвест” зменшити у документах податкової звітності суму бюджетного відшкодування на 2900848 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на лист Торговельно-економічної місії у складі Посольства України в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії від 19.04.2006р. №79/2, в якому зазначається, що за наданою Держреєстром “Companies House” та кредитним бюро “First Report” інформацією, компанія „Веліа Системз Лімітед” –“спляча” (Dormant), тобто така, що не здійснювала фінансових операцій протягом фінансового року, а також є неторговельною компанією та компанією, що не функціонує та вважає, що у Компанії „Веліа Системз Лімітед” відсутні матеріальні та нематеріальні активи, готівкові кошти та відсутній товарообіг. Позивач вказує, що відсутність товарообігу між відповідачами, а також не ведення відповідачем-2 фінансово-господарської діяльності позбавляє відповідача-1 права на експортне відшкодування ПДВ, оскільки зазначені факти вказують на те, що вивезення товарів за межі митної території України не здійснювалось. У зв’язку з цим, позивач вважає декларування відповідачем-1 (ТзОВ “Дельта-Інвест”) податку на додану вартість до бюджетного відшкодування у жовтні-грудні 2004 року неправомірним, що свідчить про умисел у відповідача-1 на укладення контракту від 16.03.2004р. №01/04-GB-01/03-GB з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, оскільки повернення бюджетного відшкодування заподіює шкоду бюджету України.
Відповідач-1 проти позову заперечує, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. У поясненні на позовну заяву від 17.11.2006р. (вх.№ 33727 від 20.11.06р.) зазначається, що контракту від 16.03.2004 року №01/04-GB-01/03-GB, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 та визнання якого недійсним вимагає позивач, не існує в природі. Насправді, 16.03.2004 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено контракт №01/04-GB, на виконання якого вивезення товару за межі митної території України здійснювалось відповідачем-1 у березні-травні 2004 року. Тому даний контракт не має жодного відношення до експортних операцій, які здійснювались в жовтні-грудні 2004 року і як наслідок не має жодного відношення до декларування відповідачем-1 сум експортного відшкодування ПДВ за цей же період. Натомість, в жовтні-грудні 2004 року експортування товару здійснювалось відповідачем-1 на виконання контрактів від 30.08.2004 року №30/08-GB та від 11.10.2004 року №11/10-GB, укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2, а не на виконання контракту від 16.03.2004 року №01/04-GB-01/03-GB, як вказує позивач, що підтверджується актом №350/23-0/32800760 від 20.01.2006р. “Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-Інвест” за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р.”, який був складений за результатами перевірки відповідача-1, проведеної позивачем.
Окрім цього, відповідачем-1 зазначено, що контракт не можна розцінювати як такий, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, спрямований на приховування від оподаткування прибутків та доходів юридичної особи, оскільки право на отримання сум бюджетного відшкодування при умові правильності їх визначення передбачено Законом України “Про податок на додану вартість”. Правомірність заявлення ТзОВ “Дельта-Інвест” до відшкодування сум податку на додану вартість в жовтні-грудні 2005 року позивачем не спростована. Відповідачем-1 вказується, що факт виконання перевезень товару та вивезення його за межі митної території України в жовтні-грудні 2004року підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) та вантажними митними деклараціями (ВМД), а факт оплати за поставлений товар –повідомленнями про надходження валютних коштів та банківськими виписками. Відповідач-1 вважає також безпідставною вимогу позивача про зобов”язання ТзОВ “Дельта-Інвест” зменшити у документах податкової звітності суму бюджетного відшкодування на 2900848,00 грн., оскільки позивачем не вказує на спосіб зменшення суми бюджетного відшкодування (шляхом зменшення задекларованої суми податкового кредиту чи збільшення задекларованої суми податкового зобов”язання) та підстав для цього.
Відповідачем-2 явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечено, пояснень з приводу позовних вимог, а також витребуваних судом матеріалів не подано. Суд розглядає справу за відсутності представника відповідача-2 на підставіі наявних доказів, в порядку ст.71 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:
16.03.2004р. між ТзОВ “Дельта-Інвест” та компанією “Веліа Системз Лімітед” (Великобританія) був укладений контракт №01/04-GB, оригінал якого оглянутий в судовому засіданні, а належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи, за яким ТзОВ “Дельта-Інвест” зобов’язується передати, а компанія “Веліа Системз Лімітед” прийняти та оплатити шкіряний напівфабрикат “вет-блю” зі шкіри ВРХ.
Окрім цього, між ТзОВ “Дельта-Інвест” та компанією “Веліа Системз Лімітед” (Великобританія) укладено контракти №30/08-GB від 30.08.2004р. та №11/10-GB від 11.10.2004р., оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, а належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи, за якими ТзОВ “Дельта-Інвест” зобов’язується передати, а компанія “Веліа Системз Лімітед” прийняти та оплатити шкіряний напівфабрикат “вет-блю” зі шкіри ВРХ.
Виконання перевезень товару та вивезення його за межі митної території України в жовтні-грудні 2004 року підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) та вантажними митними деклараціями (ВМД) зокрема:
- ВМД №200030004/4/020601 від 05.10.2004р., CMR А №122512 від 05.10.2004р.;
- ВМД №200030004/4/020779 від 07.10.2004р., CMR А №122498 від 07.10.2004р.;
- ВМД №200030004/4/021509 від 18.10.204р., CMR А №120952 від 18.10.2004р.;
- ВМД №200030004/4/021634 від 19.10.2004р., CMR А №122629 від 19.10.2004р.;
- ВМД №200030004/4/021636 від 19.10.2004р., CMR А №121766 від 19.10.2004р.;
- ВМД №200030004/4/022189 від 26.10.2004р., CMR А №122353 від 26.10.2004р.;
- ВМД №200030004/4/022906 від 26.10.2004р., CMR А №122603 від 04.11.2004р.,
- ВМД №200030004/4/023014 від 05.11.2004р., CMR А №122853 від 05.11.2004р.;
- ВМД №200030004/4/023150 від 08.11.2004р., CMR А №122797 від 08.11.2004р.;
- ВМД №200030004/4/023232 від 09.11.2004р., CMR А №122928 від 09.11.2004р.;
- ВМД №200030004/4/023502 від 12.11.2004р., CMR А №122932 від 12.11.2004р.;
- ВМД №200030004/4/023647 від 16.11.2004р., CMR А №122831 від 16.11.2004р.;
- ВМД №200030004/4/023952 від 19.11.2004р., CMR А №122904 від 19.11.2004р.;
- ВМД №200030004/4/024130 від 23.11.2004р., CMR А №122220 від 23.11.2004р.;
- ВМД №200030004/4/024133 від 23.11.2004р., CMR А №122576 від 23.11.2004р.;
- ВМД №200030004/4/024782 від 03.12.2004р., CMR А №123029 від 03.12.2004р.;
- ВМД №200030004/4/025030 від 08.12.2004р., CMR А №123029 від 08.12.2004р.;
- ВМД №200030004/4/024781 від 03.12.2004р., CMR А №123229 від 03.12.2004р.;
- ВМД №200030004/4/025437 від 14.12.2004р., CMR А №122578 від 14.12.2004р.;
- ВМД №200030004/4/025738 від 17.12.2004р., CMR А №121836 від 17.12.2004р.
Експортування товару в жовтні-грудні 2004 року здійснювалось відповідачем-1 згідно з вищенаведеними вантажними митними деклараціями на виконання контрактів №30/08-GB від 30.08.2004р. та №11/10-GB від 11.10.2004р., про що свідчить інформація, яка міститься в графі 44 наведених вище вантажних митних декларацій.
Факт перерахування компанією “Веліа Системз Лімітед” на рахунок ТзОВ “Дельта-Інвест” за отриманий в жовтні-грудні 2004 року, згідно з контрактами №30/08-GB від 30.08.2004р. та №11/10-GB від 11.10.2004р., товар підтверджують повідомлення про надходження валютних коштів та банківські виписки від 19.10.2004р., 25.10.2004р., 28.10.2004р., 03.11.2004р., 09.11.2004р., 10.11.2004р., 18.11.2004р., 19.11.2004р., 25.11.2004р., 02.12.2004р., 28.12.2004р., оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, а належним чином завірені копії долучено до матеріалів справи.
Факт укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 контракту №01/04-GB-01/03-GB від 16.03.2004р. суду в судовому засіданні встановити не вдалося.
При прийнятті постанови суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Тобто, згідно вказаних ст.207 та ст.208 Господарського кодексу України, необхідними умовами для визнання недійсною угоди, є укладання її з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Як вказано в постанові Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.1978р. „Про судову практику в справах про визнання недійсними угод” при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі її вчинення з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.
Постанова Пленуму Вищого господарського суду України N 1056 від 25.07.2002 "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів визначає, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
Позивачем не наведено жодних доказів існування контракту №01/04-GB-01/03-GB від 16.03.2004р., укладеного між ТзОВ “Дельта-Інвест” та компанією “Веліа Системз Лімітед” (Великобританія), зв”язку між укладенням цього контракту і декларуванням відповідачем-1 експортного відшкодування ПДВ за жовтень-грудень 2004 року, а відповідно і наявності умислу у відповідача-1 на вчинення цього контракту з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Посилання позивача на лист Торговельно-економічної місії у складі Посольства України в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії від 19.04.2006р. №79/2 не береться судом до уваги, оскільки стосується виключно компанії “Веліа Системз Лімітед” та жодним чином не вказує на наявність умислу у відповідача-1 (ТзОВ “Дельта-Інвест”) на вчинення контракту №01/04-GB-01/03-GB від 16.03.2004р. з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Крім того, позивачем не надано жодних доказів того, що компанія “Веліа Системз Лімітед” у 2004 році не провадила господарської діяльності, термін „спляча” відсутній у законодавстві України, а інформація, яка міститься в будь-яких листах, не може бути підставою для висновку про відсутність вивезення (експортування) ТзОВ „Дельта-Інвест” товару за межі митної території України, а також не може бути підставою для висновку про відсутність у ТзОВ „Дельта-Інвест” права на експортне відшкодування за жовтень-грудень 2004 року та наявність умислу на укладення оспорюваного контракту всупереч інтересам держави.
Доводи позивача про відсутність товарообігу між відповідачами в жовтні-грудні 2004 року спростовуються наявними в матеріалах справи доказами: належним чином завіреними копіями вантажних митних декларацій з відмітками митного органу у відповідності до “Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України», затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України №163/121 від 21.03.2002р. про фактичне вивезення товару за межі митної території України, а також належним чином завіреними копіями міжнародних товарно-транспортних накладних .
Позивач заявляє позовну вимогу, якою вимагає зобов’язати відповідача-1 зменшити у документах податкової звітності суму бюджетного відшкодування на 2900848 грн., однак не обґрунтовує свою вимогу та не вказує на спосіб і підстави зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Відповідно до ст.208 Господарського кодексу України, єдиним наслідком визнання недійсним господарського зобов'язання як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності наміру лише у однієї із сторін, є повернення усього одержаного нею другій стороні та стягнення за рішенням суду в доход держави одержаного останньою або належне їй на відшкодування виконаного. Такого наслідку, як зменшення суми бюджетного відшкодування у документах податкової звітності чинним законодавством не передбачено.
Оцінивши наявні в справі докази суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,164,167 КАС України, суд, -
постановив:
1.В позові відмовити.
2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.
Суддя Станько Л.Л.