справа № 361/4037/13-а

провадження № 2-а/361/217/13

12.07.2013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2013 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Телепенько А.Д.,

при секретарі Срібній Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Броварах та Броварському районі Київської області про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и в:

У травні до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Броварах та Броварському районі Київської області (далі-УПФУ) про визнання дій протиправними, обґрунтовуючи його тим, що він, є працівником декількох товариств з обмеженою відповідальністю, а також фізичною особою-підприємцем.

21 березня 2013 року він отримав від відповідача вимогу про сплату недоїмки № Ф-1355 від 15 березня 2013 року з приводу несплати ним єдиного внеску.

З метою узгодження питання щодо сплати ним як застрахованої особи єдиних внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування ним було направлено декілька запитів до УПФУ, але управління ніяких роз’яснень не надало.

Вважає, що де б він не працював він є застрахованою особою, тому від нього повинна надходити до УПФУ сума єдиного внеску не менша за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено категорії платників та порядок сплати єдиного внеску, однак не вказано, що необхідно сплачувати декілька єдиних внесків одночасно.

Зокрема, відповідно до ст. 6 цього закону він має право на отримання від відповідача відповідей та роз’яснень щодо права платника єдиного внеску та порядку його сплати.

На його думку відповідач порушує його право з приводу повідомлення останнього про сплату недоїмки, зокрема вимоги пункту 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27 вересня 2010 року № 994/18289 (далі-Інструкція).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача УПФУ – ОСОБА_2 у суді проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що умови та порядок нарахування і сплати єдиного внеску визначено Законом України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Посилання позивача на те, що він є штатним працівником декількох товариств з обмеженою відповідальністю, тобто є застрахованою особою, та одночасно є фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому не повинен сплачувати за себе єдиний внесок, є безпідставними. Крім того, як платнику, який має на кінець звітного періоду борги зі сплати єдиного внеску, та у відповідності до п. 6.3 Інструкції, Пенсійний фонд надіслав ОСОБА_1 вимогу про сплату недоїмки.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

15 березня 2013 року УПФУ направило ОСОБА_1 вимогу про сплату недоїмки № 1355, з якої вбачається, що станом на 01 березня 2013 року останній має заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 4572 грн. 42 коп.

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 1 Законом України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону платниками єдиного внеску є: роботодавці, в тому числі – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 даного Закону платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Отже, Законом не передбачено пільг або виключень щодо сплати єдиного внеску особам, які працюють у декількох товариствах та одночасно є фізичними особами-підприємцями.

Згідно із ч. 11 та 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні у порушені законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У ст. 25 Закону передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27 вересня 2010 року № 994/18289 визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів.

Зі змісту адміністративного позову позивача, вбачається, що підставою його позовних вимог є недотримання відповідачем підпункту «б» п. 6.3 Інструкції, а саме: якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску вимога надсилається щомісяця протягом п’яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.

Натомість в матеріалах справи міститься повідомлення про відправлення Пенсійним фондом поштового відправлення на адресу позивача з відміткою про його вручення 21 березня 2013 року особисто ОСОБА_1

Отже вимога про сплату недоїмки була сформована та направлена позивачу протягом п’яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом, без порушення відповідачем норм п. 6.3 Інструкції.

Згідно із ч 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами позивача та вважає позовні вимоги не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки всупереч вимогам закону відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій.

Керуючись ст. ст. 94, 159 – 163 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Броварах та Броварському районі Київської області про визнання дій протиправними відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Телепенько А. Д.