Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/11/2013 р.

205/2182/2012 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.07.2013

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді - Саландяк О.Я.,

секретаря Лукашової Н.М.,

за участю: позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Жмеринці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім"єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та про поділ спільного майна подружжя, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та про поділ спільного майна подружжя. Неодноразово уточнивши позовні вимоги просила: встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01.10.2006 року по 03.02.2007 року, з 16.04.2007 року по 02.10.2007 року, з 21.12.2010 року та по час розгляду справи; визнати житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 0,2041 га, що розташовані в АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1; розділити між ними в рівних долях житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку та господарських споруд, а саме визнати її право власності за висновком експерта по другому варіанту: на санвузол 1-7 площею 3,5 кв.м, вартістю 5128,76 грн., коридор 1-1 площею 2,9 кв. м., вартістю 4249,55 грн., кухню 1-2, площею 4.2 кв.м, вартістю 6154,52 грн., коридор 1.4 площею 4.2 кв.м, вартістю 4581,41 грн, жилу кімнату 1,3, площею 14,1 кв.м., вартістю 15380, 45 грн., 1/2 навісу а2 вартістю 4433,63грн., погріб И, вартістю 14714,94 грн. та сарай К, вартістю 14337,18 грн., решту залишити у власності ОСОБА_2, стягнувши з позивачки на користь ОСОБА_2 різницю у вартості долей в сумі 6990,94 грн; визнати за нею право власності на 1/2 частину земельних ділянок площею 0,1067,5 га, вартістю 46127 грн., решту залишити ОСОБА_2, стягнути з відповідача судовий збір та витрати за надання правової допомоги на загальну суму 5449, 34 грн.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з 01.10.2006 року вона почала спільно проживати разом із ОСОБА_5 однією сім'єю в АДРЕСА_2 належав на праві приватної власності житловий будинок. 03.02.2007 року вони зареєстрували шлюб у виконкомі Жуковецької сільської ради Жмеринського району. 16.04.2007 року, на прохання відповідача шлюб розірвали, оскільки він планував придбати житловий будинок в м. Жмеринка Вінницької області для спільного проживання, який ним був знайдений і 14.09.2007 року було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку в АДРЕСА_1 за 12000 грн. 02.10.2007 року вони вдруге зареєстрували шлюб у виконкомі Жуковецької сільської ради. 18.10.2007 року одночасно знялись з реєстрації переїхали проживати у м. Жмеринка в придбаний будинок, де зареєструвались в той же день. Оскільки придбаний будинок потребував значного ремонту та реконструкції, вони спільно вирішили продати в с. Жуківці, що належав позивачці, а виручені кошти вкласти в ремонт. За договором купівлі-продажу від 26.10.2007 року позивачка продала належний їй будинок в с. Жуківці Жмеринського району Вінницької області за 21100 грн. Відповідач ОСОБА_2 відповідно до державних актів від 02.10.2008 року є власником двох земельних ділянок площею 0,1000га та 0,1041 га, на яких розташований спірний будинок.

16.11.2008 року ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_1 договір довічного утримання з передачею їй у власність житлового будинку по АДРЕСА_1.

26.12.2008 року ОСОБА_2 надав позивачці дозвіл на здійснення прибудов на його присадибній ділянці. Та на звернення позивачки вона отримує дозволи на проектування, будівництво та реконструкцію житлового будинку з його розширенням, господарських споруд, виготовляє техпаспорт. Весь період спільного проживання, сторони майже цілком розібрали старий дерев»янно - валькований будинок, власними силами та за рахунок коштів, придбаних від реалізації будинку позивачки в с. Жуківці, провели його реконструкцію, розширили його, збудувавши фактично новий цегляний будинок, літню кухню, баню, погріб з шиєю, вбиральню, сарай, провели газифікацію та опалення будинку, збільшивши загальну площу на 6,5 м.кв., допоміжну -на 81,1 м.кв. Інвентаризаційна вартість будинку за час спільного проживання збільшилась з 11896 грн. до 140555 грн. Таким чином ОСОБА_2 вклав у придбання будинку 12000 грн., нею в реконструкцію будинку вкладено 21000 грн. Це все свідчить про те, що буд. АДРЕСА_1 є спільним майном позивачки та відповідача, а тому підлягає поділу між ними в рівних частках. Відповідач 02.07.2012 року отримав свідоцтво про право власності на спірне майно, заявляє про намір його продати, а тому позивачка змушена звернутись до суду із позовом.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала із підстав, що в ньому викладені. Додатково та на запитання суду пояснила, що причиною першого розірвання шлюбу були майнові питання, що викликані особливостями характеру відповідача, який є скупим, а також впливом родичів, які не хотіли, що б він вкладав кошти у будинок, що належить їй у с. Жуківці, де сторони раніше проживали. Вони дійсно посварились і відповідач пішов жити від неї до своїх сестер, але приходив до позивачки. В квітні 2007 року вона вперше була у придбаному ОСОБА_2 будинку по АДРЕСА_1 на його запрошення, куди переселилась в липні 2007 року, допомагала здійснювати облаштування його для проживання, вела господарство, обробляла сад та грядки, готувала їсти, також вони із відповідачем їздили разом в с. Жуківці. Придбаний відповідачем будинок був у аварійному стані. Не було жодних господарських споруд, а лише «бесідка», піднавіс та газ. Вони спільно вирішили продати її будинок в с. Жуківці, оскільки коштів на будівництво та реконструкцію не було. Кошти вони дуже швидко використали, оскільки придбали заздалегідь всі будівельні матеріали, а тому дуже швидко закінчили будівництво, яке розпочали з початку - середини липня 2007 року, а наступного року святкували повне вселення. Також нею був здійснений трудовий вклад в будівництво будинку, оскільки вона разом з найманими за спільні кошти працівниками та чоловіком мішали бетон, заливали його, вона носила відра, цеглу, на кухні вдвох підбивали гіпсокартон. Надати жодних квитанцій про купівлю будівельних матеріалів не може, оскільки розраховувалась без квитанцій, купували будматеріали з рук. Газ проводив відповідач, і коли вона вселилась газ вже був, але під час спільного проживання двічі газ перероблявся. Договір довічного утримання був укладений між сторонами, оскільки відповідач хворів та йому фізично важко було пересуватись по різних організаціях, щоб оформляти документи. Коли вона як власниця будинку під час дії договору довічного утримання отримала відповідні дозволи та документацію для здійснення добудов, договір був розірваний в судовому порядку, позов нею визнаний, рішення по справі не оскаржувалось. Вважає, що вони весь час перебували у фактичних шлюбних відносинах, і перебувають у них і досі, оскільки відповідач часто приїздить у м. Жмеринку, вона готує їсти, здійснює за ним догляд, веде господарство. При укладенні договору купівлі-продажу присутньою не була, проте знала, хто займався його оформленням, оскільки це здійснювалось при ній та вона дала посереднику на ім'я ОСОБА_3 гроші в сумі 500 грн., яких не вистачало для оформлення якихось документів. Просить задовольнити позовні вимоги, що викладені у позовній заяві, вважаючи такий розподіл справедливим.

Будучи допитаним в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, підтримав надані заперечення. Суду пояснив, що у 2006 році зійшовся (зареєстрував шлюб) із позивачкою ОСОБА_1, із якою розлучився в лютому 2006 року, оскільки вона вживала спиртні напої, та на його зауваження вигнала його. Він ночував по електричках, поки його сестри не запросили до себе, але оскільки він їм не хотів набридати, то починав підшукувати собі житло. Посередником був ОСОБА_6. В березні 2007 року він купив вальковано-глиняний будинок, обкладений цеглою по АДРЕСА_1 у ОСОБА_7, про що останній написав йому розписку. Даний будинок він придбав із грошей, які у сумі 10000 доларів США дав йому син, який в свою чергу взяв їх в кредит. Даний кредит відповідач теж виплачував. Здійснював будівництво та перебудови за власні кошти, що залишились від кредиту, а потім за пенсію, яка на даний час складає 3500 грн. Одразу він самостійно за допомогою найманих робітників почав будівництво фундаменту, укріплення стін, будівництво піднавісу, газифікацію будинку. За вказівкою працівників УГГ для газифікації було необхідно привести будинок, який був у поганому стані до нормального стану, а тому ним у 10-денний термін було здійснено необхідні роботи. Було таке, що стіни будинку роз'їхались, залишились лише коридорчик, кухня та санвузол. Він самостійно без позивачки здійснював закупівлю будівельних матеріалів на пилорамі, виготовив проект, поставив котел. В нього закінчились кошти на подальше будівництво. В вересні 2007 року було якесь релігійне свято і він поїхав до сестри в с. Жуківці, проходячи повз будинок ОСОБА_1, він на її прохання зайшов до неї. Розповів про те, що придбав будинок, що почав його реконструкцію, що в нього закінчились кошти. Позивачка запропонувала йому допомогу, а саме: продати свій будинок, вкласти кошти в його будинок, пообіцяла, що не буде пити. Відповідач сказав, що подумає, порадився із сестрами та погодився на пропозицію позивачки. Вперше вона була в його будинку в липні 2007 року, а вселилась туди у другій половині вересня 2007 року, після укладення договору купівлі-продажу у нотаріальній конторі. Договір купівлі-продажу він приніс показати позивачці в с. Жуківці в день його укладення, оскільки вона там проживала, а він в цей час проживав на АДРЕСА_1. Він повірив позивачці, і вони знову 02.07.2007 року зареєстрували шлюб. Подальше будівництво здійснювалось під час перебування у шлюбі з кінця 2007 року по 2008 рік. Позивачка вела господарство, вела сімейний бюджет, розпоряджалась коштами. Вона дійсно продала власний будинок в с. Жуківці, але вклала у будівництво та реконструкцію будинку по вул. Гайдара не більше 14000 грн., решту коштів витратила на власні потреби. Жодних трудових затрат не несла, лише готувала їсти. Будівництво здійснював відповідач із найманими робітниками. Позивачка весь час наполягала на оформленні будинку на неї. Тому вони уклали договір довічного утримання, який був розірваний в судовому порядку, оскільки позивачка зловживала спиртними напоями, не виконувала умов договору. Під час дії договору за нею було зареєстровано право власності на спірний будинок, вона отримувала дозволи на будівництво та реконструкцію будинку, господарських споруд, він надавав їй доручення та дозвіл на здійснення прибудов, оскільки земельна ділянка належала йому. На час розірвання шлюбу будинок та господарські будівлі були в тому стані, в якому він у 2012 році оформив на них право власності, окрім погрібу, над яким він здійснив добудову. На даний час будинок повністю цегляний на новому фундаменті із господарськими будівлями. Після розірвання шлюбу 21.12.2010 року відповідач зібрав речі та виїхав на постійне місце проживання в м. Павлоград Дніпропетровської області, де проживає в сина. У м. Жмеринка приїздить на короткий час для оформлення будинку, до сестер, на вибори. Зупиняється в власному будинку АДРЕСА_1. При поділі будинку вважає, що перший варіант експертизи найбільше відповідатиме його потребам як інваліду другої групи, оскільки містить санвузол. На обох половинах є газ, вода та електропостачання. Вважає, що із підстав інвалідності йому має бути надано 10 додаткових метрів житлової площі. Вважає будинок, земельні ділянки особистою власністю, а тому просив в задоволенні позову відмовити, стягнути з позивачки на його користь судові витрати за юридичну допомогу.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона є сусідкою сторін по справі, оскільки проживає по сусідству по вул. Гайдара в м. Жмеринці тривалий час. Про обставини проживання сторін в с. Жуківці Жмеринського району їй нічого не відомо. Вона з 2003 по 05.08.2007року працювала в РЕСі. В якому вона не пам'ятає році весною по сусідству ОСОБА_2 придбав стару хату, яка була майже зруйнована. Спочатку він жив там один. Одного дня він покликав її якось до себе в будинок, бо в нього щось сталось із лічильником. Вона побачила, що він жив в маленькій кімнатці, спав на ліжку. Житло було погано облаштоване. Жив ОСОБА_2 один приблизно 1,5-3 місяці. Потім в той час, коли свідок ще працювала, тобто в серпні 2007 року в цій хаті появилась ОСОБА_1 Почали возити будівельні матеріали. Почалось будівництво. До появи ОСОБА_1 будівництва вона не бачила. Бачила, як сторони вдвох здійснювали будівництво, а також працювали інші люди. При здійсненні будівництва зносились стіни, робилось перекриття, будівництво здійснювалось по частинах. Їй здалось, що ОСОБА_1 жили як сім'я. Такі висновки вона зробила із того, що вони ходили завжди разом як тільки одружені, разом купували продукти, ходили на ринок, жили в одному будинку. Свідок була в будинку один раз на день народження ОСОБА_1 в січні 2013 року. Речей ОСОБА_2 вона не бачила. ОСОБА_2 їздить в м. Павлоград, але приїздить в м. Жмеринку. В останнє вона його бачила на Паску. Їй відомо, що сторони розлучені.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що вона є сусідкою сторін по справі, оскільки проживає по сусідству по вул. Гайдара в м. Жмеринці тривалий час. Про обставини проживання сторін в с. Жуківці Жмеринського району їй нічого не відомо. В якому вона не пам'ятає році і хто із сторін придбав стару глинобитну хату по сусідству, яка була майже зруйнована. Сторони жили разом восени вона не пам'ятає якого року, в старій хаті і нічого не встигли зробити до зими, а весною почали будівництво нового будинку. ОСОБА_2 привозив будівельні матеріали. Хата була стара і сама валилась. Вона бачила як робився фундамент, стіни, покриття. На будівництві працювали сусіди, а вона із сусідкою особисто допомагала сторонам розвантажувати будівельні матеріали. ОСОБА_1 їй розповідала, що в неї була хата в с. Жуківці Жмеринського району, яку вона продала і за ці гроші здійснювалось будівництво, яке триває і досі, оскільки не закінчені внутрішні роботи. В неї склалось враження, що сторони постійно жили у шлюбі як сім'я, оскільки вони разом ходили на ринок, жили разом, вели господарство, здійснювали будівництво, ОСОБА_1 обробляла грядки, в них були нормальні відносини. Близько пів року відповідача свідок не бачила, востаннє, коли їх викликали на суд. ОСОБА_2 на даний час виїхав додому в м. Павлоград. Востаннє була в спірному будинку восени 2012 року, речей ОСОБА_2 не бачила.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона є сусідкою сторін по справі, оскільки проживає по сусідству по вул. Гайдара в м. Жмеринці тривалий час. Про обставини проживання сторін в с. Жуківці Жмеринського району їй нічого не відомо. В якому вона не пам'ятає році по сусідству ОСОБА_2 придбав стару хату, яка була майже зруйнована. Спочатку він жив там один. ОСОБА_2 сам без позивачки прикріпив до стіни шпали від вулиці, зробив фундамент. З квітня 2007 року разом із ОСОБА_1 вони почали робити ремонт старої хати, але до зими не встигли. Накрили лише хату шифером і облаштували її, щоб можна було перезимувати. В 2008 році почали будівництво нового будинку. Вважає, що ОСОБА_2 проживав в будинку ще до 14 вересня 2007 року. Вважає, що будівництво велось за кошти від продажу будинку, бо сторони жили як сім'я, вони ходили разом купували продукти, ходили на ринок, постійно жили в одному будинку, разом їздили у м. Вінницю. Негаразди у сторін почались після закінчення будівництва, яке закінчилось у 2009 році, почались сварки. Відповідач кілька років їздить в м. Павлоград і сторони не живуть як сім'я. Була в будинку раз на день народження ОСОБА_1 в січні 2013 року. Речей ОСОБА_2 вона не бачила. В останнє вона його бачила на Паску.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що вона є двоюрідною сестрою позивачки. Їй відомо, що ОСОБА_1 мала будинок в с. Жуківці Жмеринського району Вінницької області, який продала та побудувала новий в АДРЕСА_1. Вона із своїм чоловіком допомагала розвантажувати цеглу, яку привіз вантажною машиною найманий водій, із яким розраховувалась ОСОБА_1. ОСОБА_1 жили разом як чоловік і дружина, разом будували будинок, спільно мешкали, вели господарство, ОСОБА_1 доглядала чоловіка, готувала їсти, обробляла город. Почали сторони спільно проживати в с. Жуківцях Жмеринського району Вінницької області в будинку, що належав ОСОБА_1 Це свідку достовірно відомо, так як вони приїздила у своє господарство, що знаходиться поряд, бачила його особисті речі. Назвати час спільного проживання та його припинення свідок не змогла. Свідок бачила як сторона переїздили в м. Жмеринку, загрузивши речі в вантажну машину. Свідок вважає, що будинок в м. Жмеринка ОСОБА_2 придбав ще до того як поїхав жити в с. Жуківці. Потім будинок в Жуківцях продали і за ці кошти здійснювали будівництво нового будинку, про що їй відомо із розмов сторін. Був такий період, коли ОСОБА_2 були розлучені, причини розлучення вона не знає. ОСОБА_2 після останнього розлучення близько трьох років із позивачкою не проживає, більше живе в м. Павлоград, часто приїздить в м. Жмеринку. Його речей в будинку свідок останнім часом не бачила, хоча часто буває в сестри, якій допомагає по господарству.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона є троюрідною сестрою позивачки. Їй відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали як сім'я в будинку позивачки в с. Жуківці Жмеринського району Вінницької області. Потім вони посварились, розійшлись і ОСОБА_2 жив сам 2-3 місяці. Потім він придбав собі хату в м. Жмеринці, де спочатку жив сам. Хата була в дуже поганому стані і розвалювалась. ОСОБА_2 підняв дах. Потім вони із ОСОБА_1 знову зійшлись та разом жили в купленому будинку в кімнатці, де перезимували. В старій хаті свідок не була. Вона неодноразово допомагала робити ремонтні роботи ОСОБА_1 в новому будинку. Сторони купували будівельні матеріали. Жили та будувались на кошти, які отримували як пенсію. Сторони жили як члени сім'ї, в них завжди було гостинно, доглянуто, ОСОБА_1 вела господарство, обробляла город, готувала, прала. Сторони постійно жили в будинку по вул. Гайдара в м. Жмеринка до припинення шлюбних відносин. На даний час сторони разом не живуть. Останні 2-3 роки відповідач живе в м. Павлоград, приїздить в м. Жмеринку періодично. Останній раз вона була у позивачки в будинку літом 2012 року, речей ОСОБА_2там не бачила.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що весною 2007 року, приблизно в квітні разом із позивачем ОСОБА_2 здійснював у його домоволодінні по АДРЕСА_1 наступні будівельні роботи: побудували покриття («піднавіс») із шиферу, кухню, коридорчик, ванну з цегли, укріпили стіни, стояки для газу. Дане будівництво організовував та здійснював за власні кошти ОСОБА_2, оскільки проживав сам. Ближче до осені появилась ОСОБА_1, яка була присутня при здійсненні подальших робіт. Вона готувала їсти, допомагала в будівництві. Свідку відомо, що позивачка любила випити, сторони по справі неодноразово розходились, сходились. На даний час більше року не проживають, відповідач живе в м. Павлограді, іноді приїздить в м. Жмеринку.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що у 2007-2008 роках він приймав участь у будівництві будинку по вул. АДРЕСА_1 в м. Жмеринці, був підсобником. В 2007 році ОСОБА_2 придбав старий будинок та хотів його ремонтувати. Вперше він прийшов на будівництво, коли вже було побудовано фундамент, під навіс, кухня і він працював до липня 2008 року, будував з ОСОБА_2 стіни до будинку. Також йому відомо, що домашні речі ОСОБА_2 перевозили в куплений будинок з с. Жуківці приблизно через пів року після того, як відповідач придбав будинок. Де жив ОСОБА_2, свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що в нього є власний автомобіль ГАЗ 53, яким він у 2007-2008 роках перевозив речі домашнього вжитку ОСОБА_2 із с. Жуківці Жмеринського району Вінницької області в будинок АДРЕСА_1. Перший раз на початку вересня 2007 року він перевозив меблі, а пізніше - господарство, домашню птицю. Також свідок возив та продавав щебінь, пісок та цеглу ОСОБА_2 для будівництва. За отримані будматеріали із ним розраховувалась лише ОСОБА_1 Він бачив, що у 2007 році будинок в м. Жмеринка був розвалений, була прибудова (кухня), в 2008 році в будинку не було задньої стіни, накритий поліетиленом, був під навіс. Інших господарських будівель не було. Щебінь він привозив двічі. ОСОБА_1 були удвох в будинку, разом розповідали плани на будівництво, привозив одну машину піску та дві машини цегли. За всі будівельні матеріали розраховувалась ОСОБА_1, які суми коштів вона йому платила, він назвати не може, оскільки пройшло багато часу. Загалом він привіз ОСОБА_1 приблизно 6 тон щебіню, 6тон цегли, 4 тони піску. Усі рази, коли він був у будинку по вул. АДРЕСА_1 в м. Жмеринці там була ОСОБА_1, вела себе як господиня, розраховувалась із ним за надані послуги та будматеріали.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що він продав в 2007 році ОСОБА_2 будинок із земельною ділянкою в АДРЕСА_1 за 6000 доларів США. ОСОБА_2 приїхав із м. Павлоград та хотів придбати будинок. Будинок був старенький, глинобитний та розвалений, була «бесідка», сарай. ОСОБА_2 погодився його придбати, погодився на ціну. Вказані гроші йому передав ОСОБА_2 особисто весною 2007 року в приміщенні банку, де зняв їх із рахунку. Одразу ОСОБА_2 зайнявся ремонтом будинку, був на той час сам. Свідок через місяць-півтора допоміг відповідачу із газом, разом вони ходили в газконтору. Бачив, що проводились ремонтні роботи, але назвати їх та в який період вони проводились, не може. Весною 2007 року оформили договір купівлі продажу та він допустив ОСОБА_2 до будинку після отримання грошей. Проте було таке, що він спочатку отримав гроші, а потім офіційно договір в нотконторі. Розписку про отримання грошей свідок написав відповідачу на його прохання лише у 2013 році. В будинку були погані умови для життя, проте ОСОБА_2 поселився там, свідок дав йому ліжко, допомагав перевозити речі. Був в с. Жуківці, де познайомився із ОСОБА_1, але лише після продажу будинку.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши докази, що містяться в матеріалах цивільної справи, суд встановив наступні обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача та заперечення відповідача та докази, якими вони підтверджуються.

У судовому засіданні відповідно до пояснень сторін, свідків, доказів, що містяться в матеріалах справи, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 03.02.2007 року по 16.04.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 від 16.04.2007 року (а.с.8-зворот,12). Сторони проживали в АДРЕСА_3, у будинку, що належав ОСОБА_1, що сторонами не оспорено. Даний шлюб було розірвано через сварку сторін та ОСОБА_2 із власними речами покинув житло позивачки та почав шукати для себе окреме помешкання. За допомогою посередника він знайшов таке помешкання, а саме старий глиняно-валькований будинок по АДРЕСА_1. В березні 2007 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_7 кошти за будинок та одразу вселився у нього. Дана обставина встановлена з показів відповідача та свідка ОСОБА_7 Умови проживання в будинку були поганими. ОСОБА_2 поступово почав здійснювати ремонт будинку. Разом із ОСОБА_7 уклали договір на газифікацію, за допомогою найманих робітників збудував «бесідку», укріпив стіни, провів газ. Жив сам ОСОБА_2 в будинку приблизно 2-3 місяці. Коли у нього закінчились гроші, він погодився на пропозицію ОСОБА_1 про те, щоб вона продала належний їй будинок в АДРЕСА_3, та вклала гроші у будівництво та реконструкцію будинку по АДРЕСА_1. З серпня 2007 року, сторони знову почали спільно проживати в будинку по вул. АДРЕСА_1 в м. Жмеринка, куди на початку вересня перевезли частину речей домашнього вжитку, меблі. Сторони почали спільно облаштовувати будинок для проживання, вели домашнє господарство, спільно проживали. 14.09.2007 року ОСОБА_2 офіційно укладає договір купівлі-продажу будинку. Відповідно до договору купівлі - продажу від 14.09.2007 року ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_2 купив житловий будинок з господарчими будівлями в м. Жмеринка Вінницької області по АДРЕСА_1, за 12000 гривень, та зареєстрований в реєстрі за №1 - 2124 14.09.2007 року (а.с.16-17). 02.10.2007 року сторони вдруге зареєстрували шлюб у виконкомі Жуковецької сільської ради (а.с.8- зворот, 9, 11). 18.10.2007 року сторони одночасно знялись з реєстрації та переїхали проживати у м. Жмеринка у придбаний будинок, де зареєструвались в той же день. Оскільки придбаний будинок потребував значного ремонту та реконструкції, вони спільно вирішили продати будинок в с. Жуківці, що належав позивачці, а виручені кошти вкласти в ремонт. За договором купівлі-продажу від 26.10.2007 року позивачка продала належний їй будинок в с. Жуківці Жмеринського району Вінницької області за 21100 грн.(а.с15). Відповідач ОСОБА_2 відповідно до державних актів від 02.10.2008 року серія ЯЖ №268385, серія ЯЖ №268384, що видані на підставі договору купівлі - продажу від 14.09.2007 року та рішення виконкому Жмеринської міської ради від 17.01.2008 року №24 є власником двох земельних ділянок площею 0,1000га та 0,1041 га, на яких розташований спірний будинок, цільове призначення яких - землі житлової та громадської забудови (для обслуговування житлового будинку, землі житлової та громадської забудови (для ведення садівництва) відповідно (а.с.33-36).

16.11.2008 року ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_1 договір довічного утримання з передачею їй у власність спірного житлового будинку по АДРЕСА_1, за надання відчужувачу довічного забезпечення (а.с.38-41). Під час дії договору ОСОБА_1 оформляє на себе право власності на будинок, отримує дозволи на проектування, будівництво, реконструкцію спірного майна, будівельний паспорт( а.с.42-66).

Договір довічного утримання розірвано відповідно до рішення суду від 13.08.2009 року у присутності сторін, з підстав невиконання відповідачкою умов договору та зловживання спиртними напоями, яке набуло чинності 26.08.2009 року, позивачкою не оскаржено( а.с.14). Сторони перебуваючи у шлюбі продовжують будівництво та переобладнання будинку, будують господарські споруди, про що свідчать технічні паспорти різних років (а.с. 18- 32, а.с інвентарна справа а.с.69-70,127-130).

Під час чинності договору довічного утримання, 26.12.2008 року ОСОБА_2 надавав ОСОБА_1 доручення на будівництво господарських будівель на земельній ділянці, що йому належить (а.с.37).

20.11.2008 року рішенням Жмеринської міської ради Вінницької області №309 на ім»я ОСОБА_2 надано дозвіл на перепланування приміщень, та капітальний ремонт спірного будинку, відповідно до раніше поданої ним заяви (а.с.97).

Сторони розривають шлюб, відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21.12.2010 року, яким встановлено, що сімейні стосунки припинені, сторони проживають окремо, шлюб існує формально (а.с. 13). З того часу сторони припиняють постійне спільне проживання, ведення спільного господарства, відповідач їде в м. Павлоград Дніпропетровської області, приїздить в м. Жмеринку лише на свята, на вибори та для оформлення документів на будинок. 06.06.2012 року ОСОБА_2 отримує свідоцтво про право власності №96 на житловий будинок, видане виконкомом Жмеринської міської ради Вінницької області, відповідно до якого йому на праві приватної власності належить житловий будинок літ. «А» загальною площею 57,2 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м.; прибудова літ «а», прибудова «а1», навіс «а2», баня літ «Ж», убиральня літ «З», погріб літ.«И», сарай літ.«К».

Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Жмеринської міської ради від 20.04.2012 року №93 взамін договору купівлі - продажу від 14.09.2007 року №1-2124, та зареєстроване в БТІ (а.с.95- 98).

Вказане майно відповідає майну подружжя, що було наявне на час припинення шлюбних відносин, що встановлено відповідно до матеріалів інвентарної справи та технічної документації на будинок.

Відповідно до фотографій на місці старого дерев»янно - валькованого будинку побудовано новий цегляний будинок, що не оспорено сторонами (а.с.67-69).

Відповідно до заяви про виконання робіт по газифікації помешкання ОСОБА_7, за підписом ОСОБА_2, по АДРЕСА_1 від 02.07.07 року між ним та Жмеринським УГГ укладено договір на виконання робіт по газифікації будинку у липні 2007 року(а.с.110).

ОСОБА_2 в липні 2007 року придбано будівельні матеріали з дерева на загальну суму 3000 гривень(а.с.111-112).

Відповідно до висновку судової будівельно - технічної експертизи № 1392/1393/1394/1221 від 29.04. 2013 року ринкова вартість житлового будинку, надвірних будівель та споруд, а також земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 становить 216233 грн., у тому числі вартість будівель та споруд становить 123979 грн., вартість земельної ділянки становить 92254 грн. Визначити вартість проведених ремонтно-будівельних, та будівельних робіт по перебудові домоволодіння АДРЕСА_1 в м . Жмеринка не визнається за можливе у зв'язку з відсутністю вихідних даних. Встановлення істотності збільшення (зменшення) вартості знаходиться поза межами компетенції експерта. У додатках 2-4 відображені, а у дослідній частині висновку наведені можливі варіанти розподілу будівель та споруд домоволодіння АДРЕСА_1 у частках наближених до ідеальних на 1/2 та 1/2, з визначенням розміру компенсації співвласнику, частка якого буде менша після поділу. Надати відповідь на питання про встановлення можливих варіантів розподілу приватизованої земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 не визнається за можливе (а.с.154-183).

Встановленим фактичним обставинам відповідають правовідносини, пов'язані з правом спільної сумісної власності подружжя та регулюються положеннями Сімейного кодексу України, Земельного кодексу України. Також суд вважає необхідним застосувати законодавство, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до підстав та предмету позову, що розглядається судом, метою встановлення факту проживання сторін однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу пов'язано із вирішенням спору про право на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельних ділянок за цією ж адресою, оскільки вони придбані під час фактичних шлюбних відносин 14.09.2007 року та 02.10.2008 року відповідно та просить визнати за нею право власності на 1/2 цього майна. Тобто встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 01.10.2006 року по 03.02.2007 року із підстав та предмету позову не тягне за собою виникнення, зміну або припинення оспорюваного права позивачки і його встановлення не має юридичного значення з огляду на час придбання спірного майна.

Однак факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 з 2007 року та до реєстрації шлюбу 02.10.2007 року знайшов частково своє підтвердження в ході розгляду справи, а саме в період з серпня 2007 року по 02.10.2007 року. Роблячи такий висновок суд виходить із принципів змагальності та диспозитивності судового процесу та достовірно встановлених обставин у судовому засіданні. Зокрема факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 в період з серпня 2007 року по 02.10.2007 року підтверджено показами свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_16, які підтвердили, що у серпні 2007 року сторони спільно проживали в будинку АДРЕСА_1, облаштовували будинок до проживання, вели господарство, перевозили речі, жили як подружжя, узгодженими показами позивачки, свідка ОСОБА_7 та матеріалами справи, відповідно до яких позивачка прийшла проживати в м. Жмеринка після того, як було здійснено газифікацію будинку, свідок пояснив, що спільно із відповідачем здійснював газифікацію будинку та договором на газифікацію (а.с. 110) від 02.07.2007 року, відповідно до якого виконання робіт по газифікації будинку здійснено в липні 2007 року. Також відповідач підтвердив, що він у короткий строк в липні 2007 року, встановлений УГГ, привів будинок у стан необхідний для здійснення робіт відповідно до договору, а тому роботи було проведено вчасно.

Не знайшов свого підтвердження факт спільного проживання сторін в період з 21.12.2010 року по час розгляду справи, оскільки позивачкою не надано жодного достовірного доказу такого спільного постійного проживання, а свідки пояснили, що після розірвання шлюбу ОСОБА_2 виїхав до м. Павлоград Дніпропетровської області та приїздив в м. Жмеринку лише на свята та вибори. Крім того обставини припинення шлюбних відносин та постійного спільного проживання встановлені рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про розірвання шлюбу сторін 21.12.2010 року, що набуло законної сини та не оспорене.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01.10.2006 року по 03.02.2007 року, з 16.04.2007 року по 02.10.2007 року, з 21.12.2010 року та по час розгляду справи підлягають задоволенню частково в період з серпня 2007 року до 02.10.2007 року із зазначених вище підстав.

В судовому засіданні також достовірно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.10.2007 року по грудень 2010 року.

Під час проживання однією сім'єю, але не перебуваючи у шлюбі між собою, сторони по справі набули житловий будинок в АДРЕСА_1, який в подальшому під час шлюбу спільно, за спільні кошти та спільними силами реконструювали, перебудували, побудували господарські споруди та 06.06.2012 року ОСОБА_2 отримав на нього свідоцтво про право власності.

Відповідно до п.п. 23, 24 роз»яснень Пленуму Верховного Суду України наведених в постанові від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з»ясовувати джерело і час його придбання до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне в нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до матеріалів цивільної справи, інвентаризаційної справи № 4747 на будинковолодіння АДРЕСА_1, обсяг спільного майна подружжя на час припинення шлюбних відносин у 2010 році повністю відповідає обсягу майна, на яке у 2012 році ОСОБА_2 отримав правовстановлювальні документи, а тому підлягає поділу. Суд не бере до уваги пояснення відповідача про те, що ним у 2011 році здійснювалась добудова погрібу, оскільки, відповідно технічної документації дата побудови погрібу вказана 2009 рік.

Таким чином посилання відповідача у запереченнях, що час виникнення права власності на спірне майне майно є перешкодою для поділу майна подружжя не ґрунтується на законі та не може бути взяте судом до уваги.

Щодо позовної вимоги про визнання спільною сумісною власністю земельних ділянок по вулиці АДРЕСА_1 в м. Жмеринка, судом встановлено, що вони набуті відповідачем на підставі безоплатної приватизації відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 14.09.2007 року та рішення виконкому Жмеринської міської ради від 17.01.2008 року за № 24.

Відповідно до п. 18-2 роз»яснень Пленуму Верховного Суду України наведених в постанові від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку між подружжям та виділу конкретної частини будинку до особи, яка не мала права власності земельної ділянки переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, у відповідності до ст.120 ЗК, 377 ЦК України.

Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Тобто право власності на земельну ділянку, на якій розміщено частину будинку, яка виділяється судом ОСОБА_1 виникне, а у ОСОБА_2 припиниться із часу набуття у першої права на вказане нерухоме майно, час виникнення якого пов'язується законом із часом його державної реєстрації.

Стаття 61 СК України, що діяла в редакції на час виникнення спірних правовідносин не включала земельні ділянки такого роду до об'єктів права спільної сумісної власності.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у ст.ст.10 і 11 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтями 57 і 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи і щодо яких у сторін та інших осіб, що беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Позивачкою не доведено підстави віднесення спірного майна до спільного майна подружжя внаслідок його істотного збільшення шляхом вкладення нею своїх трудових чи грошових затрат, оскільки висновком експертизи частка та розмір даного збільшення не встановлено, клопотань про проведення додаткової, повторної судової будівельно-технічної експертизи не заявлено.

Відповідачем не доведено, що будинковолодіння АДРЕСА_1 в м.Жмеринка є його особистою приватною власністю.

Суд не приймає до уваги доводів відповідача, що викладені в запереченнях на позовну заяву (а.с. 107-109) про те, що ОСОБА_2 фактично придбав спірний будинок у квітні 2007 року, оскільки це спростовується договором купівлі-продажу від 14.09.2007 року.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поділу майна, що є спільною сумісною власністю підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням наведеного, аналізуючи всі обставини по справі, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись ст.71 СК України, яка передбачає способи та порядок поділу майна що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд вважає доцільним і справедливим поділити майно між сторонами в натурі відповідно першого варіанту судової будівельно-технічної експертизи.

Обираючи вказаний варіант експертизи суд враховує, що він є найбільш наближеним до розміру часток у будинковолодінні, що підлягають виділу сторонам, враховує думку позивача та його адвоката про те, що відповідач є інвалідом другої групи і йому більш за все підходить перший варіант вказаної експертизи як першому співвласнику через наявність санвузла; враховує те, що відповідач постійно не проживає у спірному будинку, наявність на обох варіантах, що запропоновані експертом води, газу, електропостачання, відсутність у сторін спору щодо переобладнання будинку, а також те, що компенсація за зміну розміру часток, що підлягає стягненню з позивачки на користь відповідача є найменшою, а у неї є певні фінансові труднощі, гроші вона позичає, про що заявлено нею у судовому засіданні.

Суд не приймає твердження відповідача про виділення йому додаткових десяти метрів житлової площі, оскільки його право на вказану додаткову житлову площу передбачено ст. 49 ЖК України, яка регулює відносини у сфері надання приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, а не у сфері приватної власності.

Відповідно до судової практики Верховного суду України ( справа 6-12цс13 від 03.04.2013 року), рішення якого відповідно до ст. 214 ч.2 ЦПК України повинні враховуватись судами при розгляді справ, визначено, що при поділі (виділі) співвласнику частини жилого будинку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток в праві власності на будинок, що має місце при розгляді даної справи.

Також відповідно до абз.2 п. 7 роз»яснень Пленуму Верховного Суду України наведених в постанові від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного співвласника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки відповідач є інвалідом другої групи, то судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави, а зайво сплачений позивачкою - поверненню (а.с.1-1б). Щодо стягнення витрат на правову допомогу (а.с.196), суд із врахуванням вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року, тривалості судових засідань по справі, за участю адвоката, що не перевищили загалом восьми годин, відсутність дій адвоката щодо ознайомлення з матеріалами справи, вчинення інших процесуальних дій, враховуючи пропорційність задоволення вимог, приходить до висновку, що сума у розмірі двох тисяч гривень є обґрунтованою, законною та справедливою.

Відповідно до ст.ст. 60-63,68-71,74 СК України, ст.120 ЗК України, Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року « Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок», Постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»; Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»; судової практики Верховного суду України (справа 6-12цс13 від 03.04.2013 року), керуючись ст.ст. 10, 11, 57,60, ч.1 ст.61, 88, 212- 215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім"єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з серпня 2007 року по 02.10.2007 року.

Визнати житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в м.Жмеринка Вінницької області по вул. АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1, відповідно до варіанту №1 висновку № 1392/1393/1394/12-21 судової будівельно-технічної експертизи від 29.04.2013 року, за яким: першому співвласнику (ОСОБА_2) виділити приміщення в житловому будинку: 1-1 коридор площею 2,9 м.кв., 1-6 житлова кімната площею 16,8 м.кв., 1-7 санвузол площею 3,5 м.кв., 1-8 кухня площею 6,9 м.кв.; з господарськими будівлями: частиною навісу літ. "а2", вартістю 2587,79 грн., банею літ "Ж", убиральнею літ "З", що складає 49/100 частки домоволодіння; другому співвласнику (ОСОБА_1) виділити приміщення в житловому будинку: 1-2 кухня площею 4,2 м.кв, 1-3 житлова кімната площею 14,1 м.кв., 1-4 коридор площею 4,2 м.кв., 1-5 житлова кімната площею 4,6 м.кв. з господарськими будівлями, частиною навісу літ. "а2" вартістю 3222,24 грн., погребу літ "И", сараю літ "К", що складає 51/100 частки домоволодіння.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1418( одну тисячу чотириста вісімнадцять) гривень компенсації співвласнику 1/2 частки за відступ від ідеальної частки в праві власності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 734 (сімсот тридцять чотири) грн.. 70 коп., що понесені позивачем при подачі позову до суду - компенсувати за рахунок держави.

Зобов'язати Державну Казначейську службу України (раніше Державне Казначейство України) повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 146 (сто сорок шість) грн. 47 коп. судового збору, що зайво сплачені відповідно до квитанції №к28/U/13 ПАТ "КБ "Надра".

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 26 липня 2013 року.

Суддя: