Справа №1412/9055/12 18.07.2013 18.07.2013 18.07.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/784/485/2013 Головуючий у першій інстанції Притуляк І.О.

Категорія: ст. 369-2 ч.2 КК України Доповідач апеляційної інстанції Кателін В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Куценко О.В.

суддів: Значок І.С., Кателіна В.П.

за участю

прокурора: Брек Г.С.

обвинуваченого: ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора прокуратури Заводського району м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.05.2013 року, якою справу у відношенні

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, раніше не судимого, працюючого директором Миколаївської регіональної філії інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

- повернуто до прокуратури Миколаївської області для проведення додаткового розслідування.

Як встановлено з постанови суду, ОСОБА_3, обвинувачується у тому, що знаходячись посаді директора Миколаївської регіональної філії інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, 17.08.2012 року, при зверненні випускника 2004 року Військово-морського коледжу Севастопольського військово-морського інституту ОСОБА_4 з питання одержання документів, необхідних для працевлаштування на судно під прапором іноземної держави за спеціальністю «судновий електрик», у останнього виник умисел на одержання неправомірної вигоди за свій вплив на прийняття головою та членами державної кваліфікаційної комісії рішення про підтвердження кваліфікації ОСОБА_4 за спеціальністю «судновий електрик», а також за свій вплив на прийняття капітаном «Миколаївського морського торгівельного порту» рішення про видачу ОСОБА_4 свідоцтва за спеціальністю «судновий електрик».

27.08.2012 року ОСОБА_4 звернувся із заявою про вказані неправомірні дії ОСОБА_3 до правоохоронних органів які погодились прийняти участь у перевірці його заяви шляхом проведення оперативно-розшукових заходів і в подальшому контактував з ОСОБА_3 під контролем співробітників правоохоронних органів.

20.05 2013 року, своєю постановою суд першої інстанції повернув справу прокурору для проведення додаткового розслідування.

В своєї постанові суд послався на вимоги ст. 281 КПК України, де зазначив, що, що справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, і ця неповнота не може бути усунута в судовому засіданні.

Також суд зазначив про однобічність досудового слідства пославшись на те, що на час розгляду справи залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Досудовим слідством були порушені вимоги ст.ст. 22, 64, 132, 223 КПК України, тобто постанова про притягнення як обвинуваченого та обвинувальний висновок є не конкретними за змістом без викладенням фактичних обставин вчиненого злочину, що відповідно до роз'яснень Пленуму ВСУ, викладених у п.10 Постанови №8 від 24.10.2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», являється порушенням права на захист обвинуваченого.

В своїх висновках суд вказав також, що постанова про притягнення як обвинуваченого повинна містити формулювання обвинувачення з зазначенням обставин вчинення злочину, які мають істотне значення для кваліфікації дій винного, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину.

ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та пропозиція здійснити такий вплив, об'єктивною стороною такого злочину являється отримання неправомірної вигоди особою, яка здійснила чи в силу певних обставин (особисті зв'язки, посада тощо) могла здійснити вплив на прийняття рішення. Однак, на досудовому слідстві не встановлено, чи дійсно було здійснено ОСОБА_3 вплив на прийняття членами ДКК рішення про підтвердження кваліфікації ОСОБА_4 за спеціальністю «судовий електрик», на кого безпосередньо, і у якій формі здійснювався такий вплив. Крім цього, не встановлено обставини, при яких ОСОБА_3 міг вплинути на капітана ММТП, щодо видачі ОСОБА_4 посвідчення моряка.

Також суд зазначив, що згідно пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_3 отримав неправомірну вигоду у розмірі 1500 доларів США, разом з тим судовим слідством було встановлено, що 23.08.2012 року ОСОБА_3 ТОВ «Миколаївського центру підготовки плавскладу» було сплачено 5500 грн., які за заявою від 27.08.2012 року були зараховані, як оплата навчання ОСОБА_4 за спеціальністю «судовий електрик».

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що обвинувачення пред'явлене ОСОБА_3 неконкретне та не відповідає вимогам закону, оскільки порушує право ОСОБА_3 на захист. В ході судового слідства виявлено розбіжності між встановленими фактичними обставинами та пред'явленим ОСОБА_3 обвинуваченням, що суттєво впиває на кваліфікацію дій останнього, а тому досудове слідство по даній кримінальній справі було проведено поверхнево, без детального з'ясування усіх обставин справи.

В апеляції прокурор прокуратури Заводського району м. Миколаєва просить суд скасувати постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.05.2013 року, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Апелянт вважає, що суд не вірно вказав в своїх висновках, що злочин передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України могла лише скоїти особа, яка здійснила або могла здійснити вплив, але слідством не було доведено, що ОСОБА_3 вплинув чи міг вплинути на членів державної кваліфікаційної комісії та капітана порту, які приймають рішення від імені держави.

Диспозиція даної статті не вимагає наявності у суб'єкту злочину можливості такого впливу, злочином є або висловлювання пропозиції здійснити такий вплив за винагороду та/або одержання неправомірної вигоди за вплив, який суб'єкт злочину обіцяє здійснити.

Також апелянт вважає, що суд безпідставно послався на те, що обвинувачення ОСОБА_3 є неконкретним, оскільки в ньому не вказано, що 23.08.2012 року ОСОБА_3 вніс 5500 у касу ТОВ «МЦПП», а 27.08.2012 року подав директору ТОВ «МЦПП» заяву про врахування цих грошей за навчання ОСОБА_4. Оцінку цим обставинам суд міг би дати при постановлені вироку, а слідство констатувало об'єктивний факт того, що 28.08.2012 року ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_4 1500 доларів США.

Крім того, на думку апелянта суд, встановивши розбіжності між пред'явленим обвинуваченням та зібраними в судовому засіданні доказами, міг би допитати свідків, які можуть підтвердити чи спростувати обставини на які посилається обвинувачення і захист. У випадку вичерпання можливостей для усунення протиріч, суд міг на підставі ст. 315-1 КПК України (1960 року) доручити органу досудового розслідування провести слідчі дії з метою перевірки та уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства.

Вважає, що у суду є наявні можливості для усунення в судовому засіданні неповноти та неправильності досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, який вважає постанову суду обґрунтованою і просить її залишити без зміни, думку прокурора на підтримку доводів апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно ст. 223 КПК України обвинувальний висновок повинен бути чітким, логічним та мотивованим, з зазначенням конкретних достовірних встановлених фактів і обставини справи, з посиланням на зібрані й перевірені при розслідуванні справи докази. У ньому не допустимо наводити здогади і припущення, а також джерела доказів без викладання й аналізу фактичних даних, що містяться в них. В обвинувальному висновку зазначаються анкетні дані про особу обвинуваченого і формулюється обвинувачення, яке доказане в ході досудового слідства і містить опис злочинних дій тобто час, місце, спосіб їх вчинення, а також їхню юридичну кваліфікацію з посиланням на статтю або частину, пункт статті Кримінального Кодексу, що передбачає відповідальність за кожний злочин окремо.

Колегія суддів вважає, що при складанні обвинувального висновку органами досудового слідства не були порушені вище зазначені вимоги закону. В ньому були підведені підсумки розслідування в справі і сформовані обвинувачення, на підставі яких кримінальна справа щодо обвинуваченого ОСОБА_3 була направлена до суду з визначенням кола обставин, що підлягають дослідженню в судовому засіданні. В обвинувальному висновку наведені докази щодо вчиненого злочину обвинуваченим, наскільки були встановлені слідчим під час розслідування кримінальної справи. Висвітлені були також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, дані що характеризують особу винного, а тому висновок суду щодо порушення прав обвинувачених у зв'язку з недотриманням вимог ст. 223 КПК України досудовим слідством при складання обвинувального висновку не ґрунтується на законі.

Суд в постанові про повернення справи на додаткове розслідування не вправі вирішувати питання про доведеність обвинувачення, кваліфікацію вчиненого злочину, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів перед іншими. Висновки суду про те, що на досудовому слідстві не встановлено, чи дійсно ОСОБА_3 було здійснено вплив на прийняття рішення членами ДКК про підтвердження кваліфікації ОСОБА_4 за спеціальністю «судновий електрик», на кого безпосередньо, і якій формі здійснювався такий вплив, а також не встановлені обставини при яких ОСОБА_3 міг вплинути на капітана ММТП, що видачі ОСОБА_4 є безпідставними, так як при розгляді справи по суті суд, сам може давати оцінку тим чи іншим доказам, а також вважати встановленими ті обставини, які підлягають перевірці і дослідженню в ході судового розслідування.

Посилання суду на розбіжності між пред'явленим обвинуваченням та зібраними в судовому засіданні доказами, які неможливо усунути в ході судового слідства не заслуговують уваги тому, що у випадку вичерпання можливостей для усунення протиріч, суд може на підставі ст. 315-1 КПК України (1960 року) доручити органу досудового розслідування провести слідчі дії з метою перевірки та уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства.

Крім того, у мотивувальній частині постанови має бути обґрунтовано викладений висновок про наявність підстав для повернення справи на додаткове розслідування, що судом це не було зроблено.

Судом в своєї постанові не вказано яким чином потрібно усунути вищезазначені недоліки досудового слідства та які обставини необхідно уточнити, а також які слідчі дії необхідно провести під час додаткового розслідування. Також суд не зазначив і не навів закон, який був порушений в ході досудового слідства, тобто в чому виразилося порушення права обвинувачених на захист.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду про направлення справи на досудове розслідування підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в ред.. 1960 року), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора прокуратури Заводського району м. Миколаєва задовольнити.

Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.05.2013 року, якою справу повернуто до прокуратури Миколаївської області для проведення додаткового розслідування скасувати, а справу відносно ОСОБА_3 направити в той же суд для розгляду справи по суті в іншому складі суддів.

Головуючий:

Судді: