УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №296/3864/12-ц Головуючий у 1-й інст. Маслак В.П.
Категорія 56 Доповідач Шевчук А. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді: Шевчук А.М.,
суддів: Павицької Т.М., Заполовського В.Й.,
при секретарі судового засідання: Капустинській Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_1 про звільнення заставного майна з-під арешту
за апеляційною скаргою Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 16 квітня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ «КБ»Приватбанк») звернулося до суду з позовом до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції(далі - Корольовський відділ ДВС). Просило звільнити з-під арешту заставне майно, а саме, автомобіль VOLVO FM 12-340, реєстраційний номер НОМЕР_1 та виключити з акту опису й арешту майна цей автомобіль. В обґрунтування позову зазначало, що між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір від 28 липня 2008 року. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 передав йому в заставу належний позичальнику автомобіль. Постановою Корольовського відділу ДВС накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на відчуження будь-якого його майна, чим порушено права ПАТ „КБ"Приватбанк", як заставодержателя.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2013 року позовну заяву в частині виключення майна з акту опису й арешту залишено без розгляду (а.с.39).
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Корольовський відділ ДВС подав апеляційну скаргу. Просить, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, рішення скасувати. Зазначає, що законодавством не передбачено обмежень для державного виконавця при арешті майна боржника, а дії виконавця відповідають вимогам ст.57 Закону України «Про виконавче провадження».
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою державного виконавця Корольовського відділу ДВС Житомирського міського управління юстиції від 21 червня 2010 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання ухвали, виданої Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про накладення арешту до розгляду справи по суті на все майно та кошти, що належать ОСОБА_1 (а.с.31). Арешт рухомого майна зареєстровано 21 червня 2010 року (а.с.6).
Постановою державного виконавця Корольовського відділу ДВС Житомирського міського управління юстиції від 05 серпня 2010 року накладено арешт на все майно, що належать ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого його майна (а.с.32). Арешт рухомого майна зареєстровано 05 серпня 2010 року (а.с.6).
Постановою державного виконавця Корольовського відділу ДВС Житомирського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25 квітня 2012 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого його майна. Постанова винесена на виконання виконавчого документу, виданого Корольовським районним судом м. Житомира 22 червня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_1.(боржник) на користь ПАТ „Універсал Банк" (стягувач)заборгованості (а.с.33). Арешт рухомого майна зареєстровано 25 квітня 2012 року (а.с.6).
Однак, 28 липня 2008 року між ЗАТ «КБ»Приватбанк», правонаступником якого є позивач, та боржником був укладений кредитний договір(а.с.6-7).
В забезпечення виконання умов вище вказаного кредитного договору між ЗАТ «КБ»Приватбанк», правонаступником якого є позивач, та божником 28 липня 2008 року був укладений договір застави автотранспорту №МК 145-08, за умовами якого позичальник (заставодавець) надав в заставу автомобіль VOLVO FM 12-340, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.9-10).
Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна застава вище вказаного автомобіля по договору від 28 липня 2008 року зареєстрована 06 серпня 2008 року (а.с.4).
У матеріалах справи відсутні докази, що допускалася наступна застава заставленого у 2008 році спірного автомобіля.
Відповідно до ч.5 ст.18 Закону України „Про заставу", якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше.
Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави.
З огляду на вище викладені обставини та системний аналіз права, суд першої інстанції, задовольняючи позов та звільняючи автомобіль з-під арешту, обґрунтовано виходив з того, що позивач має першочергове (переважне, пріоритетне) право на звернення стягнення на заставлене майно позичальника перед іншими стягувачами, які не є заставодержателями. Такі висновки суду першої інстанції є правильними.
Доводи апеляційної скарги відносно відсутності обмежень для державного виконавця не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, за рахунок спірного автомобіля неможливо, оскільки право застави у позивача виникло до винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів на користь іншого стягувача та вартість предмета застави не перевищує розміру заборгованості боржника заставодержателю. Так, вартість заставленого майна:337 480 грн., а заборгованість боржника перед позивачем складає суму 397 263,58 грн. (постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 лютого 2011 року, а.с.48).
Відносно доводів про відповідність дій державного виконавця вимогам ст.57 Закону України „Про виконавче провадження", то поряд із цією нормою діє спеціальна стаття 54 цього ж закону, яка регулює звернення стягнення на заставне майно.
Судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: