ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

24 липня 2013 року справа № 5020-4/162

Суддя господарського суд міста Севастополя Грицай О.С., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц-Україна" про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №5020-4/162 за позовом:

Публічного акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц-Україна"

(01025, місто Київ, вулиця Велика Житомирська 20)

до Фізичної особи-підприємця Козак Ігоря Васильовича

(99007, місто Севастополь, вулиця Лобанова 18-А квартира 3)

про стягнення 1033084,26грн.

за участю представників сторін:

заявник (позивач) - Каптусарова Г. В - довіреність №05-11/55 від 30.05.2013;

боржник (відповідач) - не прибув.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року закрите акціонерне товариство „Банк Петрокоммерц-Україна" (правонаступник -Публічне акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц-Україна") звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця Козак Ігоря Васильовича про стягнення 1033084,26грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.10.2009 року позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Козак Ігоря Васильовича заборгованість в сумі 1 033 084,26 грн, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 10 330,84 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

21.12.2009 на виконання даного рішення було видано наказ №5020-4/162 про примусове виконання рішення.

11.07.2013 публічне акціонерне товариство „Банк Петрокоммерц-Україна" звернулося до господарського суду з заявою про зміну способу і порядку виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 22.10.2009 р. у справі №5020-4/162 в якій просило звернути стягнення на заставлене майно боржника - угольні колони для очистки горілки з платиновими фільтрами «BERTOLASO» NR-17-28, заводський № 5418 А і № 5782 А, 2008 року випуску, виробництво Італії, що належить Козак І.В. Заявник посилається на те, що вищенаведене майно заставлене за договором застави обладнання від 26.03.2008 р., який був укладений між закритим акціонерним товариством „Банк Петрокоммерц-Україна" (правонаступник -Публічне акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц-Україна") і Козак Ігорем Васильовичем посвідченим приватним нотаріусом Судакського міського нотаріального округу Неклеса Т.С.

Ухвалою суду від 15.07.2013 заяву прийнято та призначено до розгляду у судове засідання на 24.07.2013.

Присутній у судовому засіданні представник заявника підтримала подану нею заяву та просила суд її задовольнити, однак витребувані судом документи, щодо доказів місцезнаходження заставленого майна, не надала.

Фізична особа-підприємець Козак Ігор Васильович у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Розглянувши заяву закритого акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц-Україна" (правонаступник -Публічне акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц-Україна") про зміну способу та порядку виконання рішення, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті (п. 7.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Згідно з п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 7.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», господарський суд у своєму наказі не зобов'язаний зазначати конкретне майно, а має вмістити в ньому лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду. Наведене не виключає права господарського суду з метою захисту у найбільш ефективний та справедливий спосіб порушених відповідачем майнових прав позивача зазначити у виданому ним наказі й конкретне майно відповідача, на яке слід звернути стягнення, якщо в розпорядженні суду є достовірні дані про його наявність у відповідача.

Таким чином, обов'язок щодо визначення майна на яке може бути звернуто стягнення покладається на державного виконавця.

В обґрунтування заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, заявник посилається на неможливість виконання рішення господарського суду міста Севастополя від

21.10.2009 р. у справі № 5020-4/162, на підтвердження чого надає постанову відділу державної виконавчої служби Судакського районного управління юстиції від 06.07.2011 про повернення виконавчого документа стягувачеві в якому рекомендовано звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Відповідно до зазначеної постанови у фізичної особи-підприємця Козак Ігоря Васильовича відсутнє майно на яке можна накласти стягненя.

Разом з тим, заявник додав до заяви про зміну способу та порядку виконання рішення договір застави від 26.03.2008 р., укладений між закритим акціонерним товариством „Банк Петрокоммерц-Україна" (правонаступник -Публічне акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц-Україна") і Козак Ігорем Васильовичем відповідно до якого у заставу передане майно угольні колони для очистки горілки з платиновими фільтрами «BERTOLASO» NR-17-28, заводський № 5418 А і № 5782 А, 2008 року випуску, виробництво Італії. Узгоджена сторонами вартість предмета застави становить 1 300 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Згідно з ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про заставу» при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодержатель має право:

незалежно від настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права, якщо заставодавець порушив обов'язки, передбачені статтею 50 цього Закону;

вступати у справу як третя особа в судовому спорі, в якому розглядається позов про заставлене право;

в разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених статтею 50 цього Закону, самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб.

Отже, звернення стягнення на предмет застави можливий за результатами судового розгляду такої вимоги з урахуванням особливостей передбачених статтею 51 Закону України «Про заставу». Проте у справі № 5020-4/162 відносини застави між сторонами спору не досліджувались та не розглядались.

Крім того, вбачається із змісту заяви, поданої до суду Публічним акціонерним товариством „Банк Петрокоммерц-Україна", в ній міститься вимога про зміну способу виконання наказу № 5020-4/162 від 29.12.2009.

Як зазначено судом вище, наказ №5020-4/162 від 29.12.2009 виданий на виконання рішення суду від 22.10.2009, саме в якому, виходячи із приписів статті 84 Господарського процесуального кодексу України, встановлено спосіб, у який має виконуватись це рішення.

За змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав виконавчий документ, за заявою, в тому числі, державного виконавця, може змінити спосіб виконання рішення, а не спосіб виконання наказу.

Враховуючи вищезазначене та дослідивши заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду № 417 від 10.07.2013 р. з доданими до неї документами, суд приходить до висновку, що зазначений заявником спосіб та порядок зміни виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 22.10.2009 р. законом не передбачений.

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви закритого акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц-Україна" (правонаступник -Публічне акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц-Україна") про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 5020-4/162 звернувши стягнення на предмет застави за договором застави обладнання від 26.03.2008 р.,- угольні колони для очистки горілки з платиновими фільтрами «BERTOLASO» NR-17-28, заводський № 5418 А і № 5782 А, 2008 року випуску, виробництво Італії, який був укладений між закритим акціонерним товариством „Банк Петрокоммерц-Україна" (правонаступник -Публічне акціонерного товариства „Банк Петрокоммерц-Україна") і Козак Ігорем Васильовичем, а тому суд відмовляє у задоволенні зазначеної заяви.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству „Банк Петрокоммерц-Україна" у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду №5020-4/162 від 22.10.2009 р.

Суддя О.С. Грицай