Справа № 369/2897/13-ц Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.

Провадження № 22-ц/780/3838/13 Доповідач у 2 інстанції Гуль В.В.

Категорія 26 23.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

23 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Гуль В.В.,

суддів Касьяненко Л.І., Воробйова Н.С.,

при секретарі Бевзюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Рйффайзен Банк Аваль» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним,-

в с т а н о в и л а:

позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що між ним та відповідачем було укладено кредитний договір про надання кредиту у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 135000 доларів США зі сплатою 11,5 % річних. Оскільки відповідач порушив вимоги п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме не надав повної інформації стосовно кредиту, що надавався, тому просив визнати кредитний договір № 014/4038/74/63331 від 30.10.2007 року, укладений між ним та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», недійсним, визнати недійсним договір іпотеки, посвідчений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 31.10.2007 року за реєстр. №2056 до кредитного договору № 014/4038/74/63331 від 30.10.2007 року, скасувати заходи забезпечення за цим договором.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема зазначає, що суд не надав належної оцінки доказам.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того що позивач не довів тих обставин на які посилався як на підставу своїх вимог, не надав докази в обґрунтування своїх вимог.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Встановлено, що 30.10.2007 р. між позивачем та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (назву змінено на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») в особі Київської регіональної дирекції було укладено кредитний договір № 014/4038/74/63331 про надання кредиту у вигляді не відновлювальної кредитної лінії 13500 доларів США зі сплатою 11,5 % річних за користування кредитними коштами, який підписаний сторонами також укладений договір іпотеки від 31.10.2007 р.

Звертаючись до суду, позивач зазначав, що відповідач порушив вимоги п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема не надав повної інформації стосовно кредиту.

Однак, відповідно до п. 12.4. кредитного договору укладеного між сторонами, позивач в письмовій формі був повідомлений про всі умови споживчого кредитування в ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну сукупну вартість кредиту відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ №168 від 10.05.2007 р., що підтверджується повідомленням про умови кредитування, які є невід'ємною частиною кредитного договору та свідчить про те, що позичальник не має зауважень, претензій щодо наданої інформації.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що надана позивачу інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною про погодження позичальника з усіма умовами споживчого кредитування та орієнтовною сукупною вартістю кредиту свідчать підписи позивача на умовах кредитування по програмі «Житло в кредит на первинному ринку», які є невід'ємною частиною кредитного договору.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_2, всупереч його доводів, був ознайомлений з умовами кредитного договору у вигляді не відновлювальної кредитної лінії. Крім того, договір вчинений у належній формі, спрямований на настання реальних наслідків, сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність в справі підстав для визнання його недійсним є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як зазначено в п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9, 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідач не надав позивачу, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування інформації про умови кредиту.

Однак ненадання банком у повному обсязі даної інформації не є підставою для визнання кредитного договору відповідно до вимог ч.1 ст. 203 ЦК України, оскільки позивач не надав доказів того, що саме зміст укладеного між сторонами кредитного договору суперечить нормам цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є обгрунтованими.

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову у задоволенні позову не спростовують.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 311, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -