справа № 760/15030/13-к

провадження № 1кп/760/543/13

В И Р О К

іменем України

26.07.2013 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сеніна В.Ю., при секретарі Кирпі П.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Волянської Л.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12013110120001012 по обвинуваченню

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Лосинівка Ніжинського району Чернігівської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, яка заміжня, працює санітаркою Київської міської клінічної лікарні № 12, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, у березні 2013 року, приблизно об 11-00 год., знаходячись на площі Майдан Незалежності в м. Києві, у невстановленому досудовим слідством місці, знайшла та підібрала на землі посвідчення «члена сім'ї загиблого» НОМЕР_2, заповненого на ім'я ОСОБА_2, видане 18.07.2003 Ніжинським районним управлінням соціального захисту населення. З метою подальшого особистого використання вказаного посвідчення, ОСОБА_1 перенесла його до місця свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 та в цей же день, знаходячись за вказаною адресою, умисно, для подальшого особистого використання зазначеного посвідчення вклеїла до нього фотокартку зі своїм зображенням, тим самим підробила посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права та звільняє від обов'язків, з метою його використання підроблювачем.

В подальшому ОСОБА_1 17.05.2013, приблизно о 09-40 год., проходячи через контрольний пропускний пункт на станції метро «Вокзальна» комунального підприємства «Київський метрополітен» в м. Києві, з метою безкоштовного проїзду в громадському транспорті, пред'явила контролеру зазначеної станції метро підроблене нею за вищевикладених обставинах посвідчення «члена сім'ї загиблого» НОМЕР_2, заповненого на ім'я ОСОБА_2, яке видане 18.07.2003 Ніжинським районним управлінням соціального захисту населення із вклеєною в нього фотокарткою зі своїм зображенням, тим самим використала завідомо підроблений документ, після чого була затримана працівником міліції, а вказане посвідчення в неї було вилучено.

Згідно довідки № 01-10/1261 від 06.06.2013, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області на обліку в Управлінні ОСОБА_1 не перебуває.

Згідно висновку експерта № 142тдд від 18.06.2013 в наданому на дослідження посвідчення «члена сім'ї загиблого» НОМЕР_2, заповненого на ім'я ОСОБА_2, яке видане 18.07.2003 Управлінням праці та соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, та яке було вилучене 17.05.2013 у ОСОБА_1 на станції метро «Вокзальна» - мало місце переклейка фотографії взамін первинної.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнала повністю та пояснила, що дійсно вона в березні 2013 року на Майдані Незалежності у м. Києві знайшла посвідчення «члена сім'ї загиблого», заповненого на ім'я ОСОБА_2, вклеїла до нього свою фотографію та намагалася використати його для безкоштовного проїзду, але вже при першому пред'явленні посвідчення на станції метро «Вокзальна» її було затримано, а посвідчення вилучено. У вчиненому щиро розкаялася, просила не карати її суворо.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що сторони кримінального провадження, в тому числі і обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 358 КК України, як підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права та звільняє від обов'язків, з метою його використання підроблювачем, та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує тяжкість вчинених нею кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності, не судима, під наркологічним чи психіатричним наглядом не перебуває, офіційно працює, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, обставини, що пом'якшують її покарання - повне визнання вини, щире каяття, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства, а отже їй має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів, а саме - в межах санкцій ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України у виді штрафу, передбаченого санкціями даної статті, остаточно призначивши покарання відповідно до положень ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов не заявлявся, міра запобіжного заходу ОСОБА_1 не обиралася.

Процесуальні витрати підлягають розподілу відповідно до ст.ст. 122, 126 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити їй покарання:

- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначить ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати по справі:

- вартість проведеної судово-хімічної експертизи (№ 142тдд від 18.06.2013) в загальній сумі 586 грн. 80 коп.

Речовий доказ - посвідчення «члена сім'ї загиблого» НОМЕР_2, заповненого на ім'я ОСОБА_2, яке видане 18.07.2003 Управлінням праці та соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з моменту його оголошення.

Суддя: