Номер провадження № 11/785/735/13
Головуючий у першій інстанції Федулєєва Ю.А.
Доповідач Джулай О. Б.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.07.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Джулая О.Б.
суддів Грідіної Н.В., Кадегроб А.І.
за участю
прокурора Романець Ю.В.
захисника ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_8
представника
потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Одеси, від 18 лютого 2013 року, та заперечення захисника ОСОБА_4 на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6,
встановила:
цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Вербка Каменець-Подільського р-ну Хмельницької області, українець, громадянин України, з середньою духовною освітою, розлучений, тимчасово не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,
засуджений за:
- ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Стягнутоа з засудженого ОСОБА_5
- на користь потерпілого ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди 297450 грн.;
- на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області судові витрати за проведення транспортно-трасологічної експертизи у сумі 470 грн. 40 коп., за проведення автотехничної експертизи у сумі 529 грн. 20 коп., за проведення додаткової авто технічної експертизи у сумі 294 грн. 60 коп., за проведення судової експертизи обставин наїзду - у сумі 674 грн. 30 коп.;
- на користь ГУДКСУ в Одеській області на відшкодування матеріальної шкоди - 5240 грн. 20 коп..
ОСОБА_5 засуджений за те, що він, 08 вересня 2012 року, приблизно о 16.55 год., керуючи автомобілем «Mercedes-Benz C220» НОМЕР_1, рухаючись в м. Одесі по просп. Маршала Жукова з боку вул. 25-Чапаєвської дивізії в напрямку вул.. Левітана, зі швидкістю, яка перевищує допустиму в населеному пункті, 86-90 км/г, частково виїхав на роздільну смугу з зустрічним направленням руху, перетнув одинарну суцільну лінію дорожньої розмітки, яку заборонено перетинати, наближуючись до регульованого перехрестя з вул.. Шкільний Аеродром, не прийняв міри до зниження швидкості та зупинки автомобіля, продовжив рух, виїхав на перехрестя просп. Маршала Жукова та вул. Шкільний Аеродром на червоне світло, і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 , який рухався в прямому напрямку по розмітці пішохідного переходу на зелений сигнал світлофору. В результаті наїзду пішохід ОСОБА_8 помер від отриманих ушкоджень.
В апеляції захисник ОСОБА_6, в інтересах засудженого ОСОБА_5, стверджує, що перетинання суцільної розділювальної смуги не знаходиться в прямому причинному зв'язку з ДТП, а перевищення ОСОБА_5 швидкості не доведено.
Крім того захисник стверджує в апеляції, що суд не врахував усі пом'якшуючі покарання обставини, в зв'язку з чим покарання, призначене судом першої інстанції, є надмірно суворим і не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
На підставі вищевказаного, захисник ОСОБА_6 в апеляції просить змінити вирок та призначити ОСОБА_5 менш суворе покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, та звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки, призначивши додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_8 стверджує, що вирок суду першої інстанції у відношенні засудженого ОСОБА_5 є занадто м'яким, що судом не врахована відсутність каяття засудженого, а також його небажання відшкодувати завдану злочином моральну і матеріальну шкоду.
В зв'язку з викладеними обставинами представник просить змінити вирок суду в частині призначення засудженому покарання, призначивши йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляцій захисника і представника потерпілого, захисник і засуджений підтримали апеляцію захисника і заперечували проти задоволення апеляції представника потерпілого.
Потерпілий і його представник підтримали апеляцію представника і заперечували проти задоволення апеляції захисника.
Заслухавши доповідача, думки учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляція захисника ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а апеляція захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_5 у вчиненому злочину визнав себе винним частково стверджуючи, що винен лише у тому, що не впевнився на якій саме сигнал світлофора він перетинав перехрестя, коли стався наїзд на потерпілого ОСОБА_8, але інших порушень правил безпеки дорожнього руху він не вчиняв (т.2, а.с.60-65).
Проте, з матеріалів справи вбачається, що у ході судового розгляду свідок ОСОБА_9, пояснив, що він разом з потерпілим ОСОБА_8, якій ішов попереду нього, переходили проїжджу частину проспекту Маршала Жукова на зелений сигнал світлофору, коли раптово з`явився автомобіль «Мерседес», під керуванням водія ОСОБА_5, що рухався на червоний сигнал світлофору, і наїхав на потерпілого ОСОБА_8 При цьому свідок зазначив, що він з потерпілим почали переходити проїзну частину після того, як зупинилися усі автомобілі, а автомобіль «Мерседес», якій вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_8 один рухався в крайній лівій смузі руху у той час, як усі інші автомобілі на правій та середній смузі руху стояли (т.2, а.с.69-71).
Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, також пояснили, що переходили проїзну частину проспекту Маршала Жукова у час, на якій мала місце дорожньо-транспортна пригода, у ході судового розгляду справи повністю підтвердили пояснення свідка ОСОБА_9 стосовно обставин вчинення водієм ОСОБА_5 наїзду на потерпілого ОСОБА_8 та зазначили, що автомобіль, яким керував ОСОБА_5 рухався через перехрестя на червоний, забороняючий йому рух, сигнал світлофору та з великою швидкістю (а.с.71-78,80-82).
При цьому, показання усіх зазначених свідків повністю узгоджувались з поясненнями, які були надані ними у ході досудового слідства та не суперечили їм (а.с.96, 98-99, 104-105, 107, 113).
Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в ході судового слідства також пояснили, що коли вони, керуючи своїми автомобілями та рухаючись по проспекту Маршала Жукова, зупинились перед перехрестям з вул.. Левітана на червоний сигнал світлофору, проїзну частину почали переходити пішоходи, серед яких був і потерпілий ОСОБА_8
Незважаючи на те, що для водіїв був червоний сигнал світлофору, водій автомобілю «Мерседес», якій рухався по крайній лівій смузі руху, на великій швидкості проїхав через перехрестя і здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_8, що переходив проспект і на той час знаходився приблизно на середині перехрестя (т.2, а.с.83-87).
При цьому зазначені свідки у ході судового розгляду справи надали показання, які аналогічні показанням, наданим ними у ході досудового слідства (т.1, а.с.88-89, 92).
Крім того, свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що знаходилась на тротуарі біля перехрестя і бачила, як автомобілі, які рухались по проспекту Маршала Жукова, зупинились перед перехрестям на червоний сигнал світлофору, після чого проспект почали переходити пішоходи. Але раптово автомобіль «Мерседес» проїхав перехрестя на червоний сигнал світлофору і та здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_8 (а.с.90).
Згідно з висновками експертизи обставин наїзду, швидкість автомобіля, яким керував засуджений ОСОБА_5 перед початком його гальмування, складала 86-90 км/год, при цьому в умовах події, дії засудженого ОСОБА_5 в частині вибору швидкості руху, яка не відповідає вимогам ПДД фактично створили аварійну ситуацію та явилися технічною причиною дорожньо-транспортної пригоди (а.с.229-233).
Таким чином, винність засудженого ОСОБА_5 вчиненому злочині у повному обсязі була встановлена судом першої інстанції на підставі пояснень самого засудженого. У яких він частково визнав себе винним, а також на підставі показань свідків та інших доказів, які були досліджені судом у ході розгляду справи.
Щодо доводів апеляції захисника ОСОБА_6 стосовно односторонності та неповноти досудового та судового слідства, які виразилися в тому, що ні органами досудового слідства, ні судом достовірно не була встановлена швидкість руху автомобілю, яким керував засуджений ОСОБА_5, апеляційний суд не приймає їх до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. При огляді місця події був зафіксований гальмівний слід автомобіля ОСОБА_5, на підставі чого експертом була встановлена швидкість руху.
Доводи апеляції стосовно того, що факт перетинання ОСОБА_5 розділювальної смуги, не є у причинному зв'язку з наслідками, що наступили, а також про необґрунтованість задоволення позовних вимог потерпілого, то вказані обставини, як вбачається з матеріалів справи, були предметом розгляду та аналізу суду, і їм ним була надана належна юридична оцінка.
Дії засудженого ОСОБА_5 за ст. 286 ч.2 КК України, правильно кваліфіковані, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що потягло смерть потерпілого.
При призначенні засудженому ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 65 КК України, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що суд припустився помилки, визнавши тяжкі наслідки, що спричинені злочином, якій вчинив засуджений ОСОБА_5 як на обставини, що обтяжують покарання, оскільки настання смерті потерпілого охоплюється диспозицією ст. 286 ч.2 КК України як кваліфікуюча ознака злочину і тому, на підставі ст. 67 КК України, не може бути окремо визнана як обставина, що обтяжує покарання.
Враховуючі наведене, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області приходить до висновку про необхідність виключення з мотивувальної частини вироку вказівки суду на настання тяжких наслідків, як на обставину, що обтяжує покарання.
Керуючись ст.ст.362, 365,367 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2013 року стосовно ОСОБА_5, засудженого за ст. 286 ч.2 КК України змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду на настання тяжких наслідків, що спричинені злочином, як на обставину, що обтяжує покарання.
В решті зазначений вирок залишити без змін.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, для виконання вироку і відбування покарання у виді позбавлення волі, взяти під варту в залі суду і утримувати в Одеському слідчому ізоляторі до направлення к місцю відбування покарання.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України на протязі трьох місяців з дня оголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, що утримується під вартою - у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді апеляційного суду
Одеської області (підпис) О.Б. Джулай
(підпис) Н.В.Грідіна
(підпис) А.І. Кадегроб
З оригіналом згідно.
Суддя Апеляційного суду
Одеської області О.Б.Джулай