АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа №629/711/13-к
Провадження № 11кп/790/207/13 Головуючий у 1 інстанції
Категорія: ч.1 ст.115 КК України Павлюченко С.В.
У Х В А Л А
Іменем України
23 липня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого, судді - Соколенка В.Г.,
суддів - Шабельникова С.К., Шевченка Ю.П.,
при секретарі - Білик О.М.,
з участю прокурора - Кочетова В.Ю.,
потерпілого - ОСОБА_2,
представника потерпілого - ОСОБА_3,
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5,
здійснивши у місті Харкові, у приміщенні суду, у відкритому судовому засіданні розгляд за апеляційними скаргами прокурора Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області, захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 травня 2013 року стосовно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 та ч.2 ст.125 КК України, -
В с т а н о в и л а:
Згідно вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 травня 2013 року ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України до 8 років позбавлення волі, за ч.2 ст.125 КК України - до одного року обмеження волі, а відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 8 років.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 8 тисяч гривен та на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 735 гривень.
Як вбачається із формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, 27 грудня 2012 року, пізно ввечері, ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2, маючи намір умисно протиправно заподіяти смерть ОСОБА_2, затіяв з ним сварку.
Реалізовуючи свій зазначений умисел, обвинувачений наніс ОСОБА_2 удари руками в різні частини тіла, а потім декілька разів ударив кухонним ножем. В результаті ОСОБА_5 заподіяв потерпілому:
проникаюче в плевральну порожнину колото-різане поранення грудної клітини по середньо-ключичній лінії зліва в області проекції 3-го міжребер'я з пошкодженням по ходу раневого каналу верхньої частки лівої легені;
проникаюче в плевральну порожнину колото-різане поранення грудної клітини по близькогрудинній лінії в області проекції 6-го міжребер'я з пошкодженням по ходу раневого каналу правого шлуночка серця, що ускладнилося розвитком геміперикарда (крововилив у навколосерцеву сумку) і лівостороннім гемопневмотораксом;
колото-різане поранення шиї на правій бічній поверхні справа у нижній третині;
колото-різане поранення шиї на правій бічній поверхні у верхній третині;
різану рану на другому пальці грона правої руки в області середньої фаланги за долонною поверхнею;
колото-різану рану лівого плеча в середній третині по зовнішній поверхні;
колото-різане поранення по внутрішньому краю в середній третині лівої лопатки;
непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини в проекції 5-го міжребер'я зліва по середньо-паховій лінії;
непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини в проекції 2-го міжребер'я по середньо-паховій лінії;
забиту рану волосистої частини голови в області проекції потиличного горба в центрі відповідно умовно серединної лінії;
рану другого пальця грона правої руки в області середньої фаланги по долонній поверхні.
ОСОБА_8 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення свого наміру до кінця, а смерть ОСОБА_2 не наступила з причин, які не залежали від волі обвинуваченого, а саме: потерпілому вчасно надали медичну допомогу.
Потім в цьому ж місці, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_8 з мотивів особистих неприязних стосунків умисно наніс долонею руки ОСОБА_7 декілька ударів по обличчю, а коли вона впала, то декілька разів ударив її ногами по голові, внаслідок чого заподіяв потерпілій тупу травму голови у вигляді забитої рани тім'яної області справа, а також струс головного мозку, тобто легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі, яку до початку апеляційного розгляду змінив, наполягає на скасуванні вироку та призначенні нового розгляду в суді першої інстанції. Апелянт обґрунтовує свої вимоги неконкретністю та суперечливістю формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним - в частині замаху на умисне вбивство, що висновки суду щодо обставин цього злочину не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
В апеляції захисника ОСОБА_6 зазначені вимоги скасувати вирок в частині визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, і закрити кримінальне провадження, а в частині обвинувачення у вчиненні замаху на умисне вбивство вирок змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України.
Захисник посилається на недоведеність спрямованості дій обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого, оспорює наявність у нього прямого умислу, вважає, що достатньо підстав тільки для визнання ОСОБА_5 винуватим в умисному тяжкому тілесному ушкодженні - з врахуванням тих суспільно небезпечних наслідків, які фактично настали.
Як вказує адвокат ОСОБА_6, кримінальне провадження щодо злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, всупереч вимогам кримінально-процесуального закону здійснювалось за відсутності заяви потерпілої.
Також, на думку захисника, при ухваленні вироку суд безпідставно залишив без уваги позитивні дані про особу обвинуваченого, наявність у нього на утриманні доньки-інваліда, щире каяття і часткове визнання ОСОБА_5 своєї провини у скоєному, відсутність тривалого погіршення здоров'я у потерпілого, який продовжує працювати і відмовився від отримання грошових коштів в рахунок відшкодування заподіяної йому шкоди.
Окрім цього адвокат ОСОБА_6 вважає, що суд ухвалив стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди занадто велику суму грошей, без врахування як характеру правопорушення і ступеня вини обвинуваченого, глибини фізичних та моральних страждань потерпілої, так і вимог розумності та справедливості.
Апеляційну скаргу подав і ОСОБА_5, який вимагає скасувати вирок, а справу повернути органу досудового розслідування.
В своїй апеляції обвинувачений посилається на порушення його права на захист, що формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, неконкретне, під час судового слідства не була забезпечена змагальність сторін, вирок ґрунтується на недостовірних доказах, які не отримали належної оцінки з боку суду, оскільки він не заподіяв потерпілим умисних тілесних ушкоджень, а суд безпідставно визнав його у цьому винуватим.
Вислухавши доповідь судді, апелянтів - прокурора та обвинуваченого, які наполягали на скасуванні судового рішення та призначенні нового розгляду в суді першої інстанції, таку ж думку захисника, пояснення потерпілого та його представника про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вбачає підстави для скасування вироку і призначенні нового розгляду в суді першої інстанції.
Так, згідно ст.9 КПК України суд та службові особи органів державної влади, які мають відношення до здійснення кримінального провадження, зобов'язані неухильно дотримуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Також, як передбачено ст.ст.20, 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право на захист, в тому числі має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють чи обвинувачують, а слідчий, прокурор та суд зобов'язані забезпечити можливість здійснення цих прав.
Окрім цього, відповідно до вимог ст.ст.291 КПК України обвинувальний акт, який підписується поряд зі слідчим і прокурором, який його затвердив, має містити, додатково до інших відомостей, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення.
В свою чергу, у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою повинно бути зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з відображенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів кримінального правопорушення - п.2 ч.3 ст.374 КПК України.
На той же час при здійсненні кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 наведені норми кримінально-процесуального закону були порушені.
Зокрема, в обвинувальному акті є тільки неконкретний, суперечливий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, але формулювання обвинувачення відсутнє. Обвинувальний акт не підписаний прокурором. Із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним і яке торкається замаху на умисне вбивство, не вбачається куди саме, в які частини тіла, чим і скільки разів наносив ОСОБА_5 удари потерпілому. Не відображено в обвинуваченні і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_2 обвинуваченим.
Суд визнав ОСОБА_5 винуватим в нанесенні потерпілому ран на другому пальці грона правої руки, при цьому така рана вказана двічі, але за різних обставин, тобто відсутнє чітке визначення кількості зазначених тілесних ушкоджень. Із обвинувачення не вбачається, яким саме чином закінчив ОСОБА_5 свої насильницькі дії відносно потерпілого, кваліфіковані як замах на умисне вбивство.
ОСОБА_5 визнано винуватим також у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. При цьому суд не перевірив наявність звернення потерпілої ОСОБА_5 ОСОБА_9 до слідчого, прокурора чи іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, із заявою про вчинення кримінального правопорушення, разом з тим згідно ч.1 ст.477 КПК України кримінальне провадження щодо зазначеного злочину може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в матеріалах кримінальної справи стосовно ОСОБА_5 така заява відсутня.
Під час судового слідства залишилися недослідженими ряд обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Так, не перевірено у зв'язку з чим і з яких мотивів ОСОБА_5 вчинив насильницькі дії стосовно ОСОБА_2, за яких обставин він їх припинив, кількість ударів, нанесених ножем, в тому числі у напрямку життєво-важливих органів потерпілого.
Також мають місце істотні суперечності у висновках суду, викладених у судовому рішенні. Зокрема, в одному місці суд вказує, що обвинувачений виконав усі дії, які вважав необхідними для позбавлення життя ОСОБА_2, а смерть останнього не наступила в зв'язку з тим, що йому вчасно надали медичну допомогу, в іншому - ОСОБА_8 продовжував свої дії і припинив їх тільки внаслідок втручання потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10, які відтягли обвинуваченого від потерпілого. Суперечливим є і висновок суду відносно кількості та розташування ран на пальці грона руки потерпілого, оскільки згідно формулювання обвинувачення, визнаного у вироку доведеним, таких ран дві, але цю обставину суд мотивує висновком судово-медичної експертизи про наявність тільки однієї рани у зазначеній частині тіла.
Отже, при здісненні кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 та ч.2 ст.125 КК України, допущено не тільки неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, але й істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто такі, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі порушено право обвинуваченого на захист.
Тому всупереч вимогам ст.370 КПК України вирок стосовно ОСОБА_5 не є законним, обґрунтованим та вмотивованим, згідно ч.1 ст.409, ст.ст.410, 411, ч.1 ст.412, ст.415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 405, п.6 ч.1 ст.407, ч.1 ст.412, ст.ст.415, 419 КПК України, колегія суддів,
П о с т а н о в и л а:
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 травня 2013 року стосовно ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
Соколенко В.Г. Шабельников С.К. Шевченко Ю.П.