Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1
Доповідач - Романченко В.О.
Справа № 1кс/5302/13
Провадження № 11сс/782/458/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2013 року, липня місяця, 25-го дня Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого: Романченко В.О.
суддів Горощука О.В., Белаха А.В.
при секретарі Шипуліної К.А.
за участю прокурора: Ганжа О.М.
захисника: ОСОБА_2
підозрюваного: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Луганська від 18 липня 2013 року у кримінальному провадженні № 12013030050000050 , -
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою відносно:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця ст. Малашуйка, Онізького р-ну., Архангельської області, РФ, громадянина України, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, -
обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покладено на нього обов'язки: прибувати до слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ ГУУМВС України у Луганській області лейтенанта міліції Дегтярьова А.В., старшого прокурора Ленінського району м. Луганська юриста 2-го класу Бєлоусової К.О. або до суду за першою вимогою; не залишати місце постійного проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у період часу з 18 годин 00 хвилин по 08 годину 00 хвилин, без дозволу слідчого, прокурора, або суду. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом встановлено в два місяці до 18.09.2013 року.
Органами досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, а саме примушуванні до виконання цивільно-правового зобов'язання, тобто вимогах виконати цивільно-правове зобов'язання, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, при наступних обставинах.
27.12.2012 року, ОСОБА_6 по мобільному телефону уклав усний договір із ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про надання послуг по перевезенню учасників весільної процесії. Згідно домовлених зобов'язань, ОСОБА_6 мав здійснити послуги по перевезенню осіб на весільній процесії на своєму особистому автомобілі марки Toyota моделі Land Cruiser Prado, державний номер НОМЕР_1, до 13 годин, а інша сторона в особі ОСОБА_7 та в особі ОСОБА_3, повинні були оплатити за це гроші у сумі 900 гривень.
28.12.2012 року ОСОБА_6, здійснюючи свої зобов'язання, перевозив осіб на весіллі більше визначеного часу, приблизно до 17 годин. При здійсненні оплати за наданими ОСОБА_6 послуг, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, кожний виплатили ОСОБА_6 гроші більше визначеної домовленостями суми, що потерпілий розцінив як обов'язок , оскільки здійснював послуги по перевезенню учасників весільної процесії більш визначеного домовленостями строку. При цьому, після усвідомлення того, що оплатили ОСОБА_6 гроші більш встановленої первинними домовленостями суми, не зважаючи на те, що ОСОБА_6 надавав послуги по перевезенню більш визначеного строку, у ОСОБА_7 та ОСОБА_3 виникла уявна думка про наявність у ОСОБА_6 перед ними цивільно-правового зобов'язання, тобто боргу у сумі 900 гривень.
У зв'язку з думкою ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про наявність у ОСОБА_6 перед ними насправді неіснуючого грошового боргу, тобто про наявність у ОСОБА_6 цивільно-правового зобов'язання, у них виник злочинний умисел, спрямований на примушування до виконання цивільно-правового зобов'язання, тобто вимоги виконати цивільно-правове зобов'язання, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я.
Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на примушування до виконання цивільно-правового зобов'язання, а саме: повернення неіснуючого боргу у сумі 900 гривень, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 02.01.2013 року приблизно о 18 годині, прибули за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, де стали голосно стукати у двері квартири потерпілого.
Продовжуючи реалізувати свій спільний злочинний умисел, після того, як ОСОБА_6 вийшов із квартири, ОСОБА_3 наніс останньому удар склянкою по голові та став наносити удари кулаками у різні частини голови та тулуба, після чого до ОСОБА_3, попередньо змовившись, приєднався ОСОБА_7, та вони одночасно стали наносити ОСОБА_6 удари кулаками у різні частини голови та тулуба, при цьому пред'являли конкретизовані вимоги про повернення насправді неіснуючого грошового боргу у сумі 900 гривень.
В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_7, вчинених за попередньою змовою групою осіб, потерпілому ОСОБА_6, заподіяні тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичного експерта № 73, у вигляді забоїв, підшкірних гематом м'яких тканин голови, які як у сукупності, так і ізольовано один від одного відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 вручено 16.07.2013 року.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_3 отримав 16.07.2013 року о 16 годині 35 хвилин.
17.07.2013 року органи досудового розслідування звернулися до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що кримінальне правопорушення, у скоєнні якого він підозрюється, середньої тяжкості; провина ОСОБА_3 повністю підтверджується зібраними доказами; є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування або суду, про що свідчить те, що ОСОБА_3 під час досудового розслідування відмовлявся отримувати повістки про виклик, що підтверджується відеозаписом, проведеним у приміщенні Ленінського РВ ЛМУ, ігнорував вимоги слідчого та не прибував за повістками, що підтверджується корінцями повісток про виклик, під час проведення досудового розслідування, слідчих дій за його участю, та під час організації даних дій певним чином своєю поведінкою та дисципліною перешкоджав кримінальному провадженню, що підтверджується рапортами слідчого та оперуповноваженого Ленінського РВ ЛМУ.
Слідчий суддя 18.07.2013 року, приймаючи рішення про задоволення клопотання органів досудового слідства про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, прийшов до висновку про наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які обумовлюють застосування такого запобіжного заходу по відношенню до ОСОБА_3
На судову ухвалу подана апеляційна скарга захисником-адвокатом ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, в якій він наполягає на її скасуванні та просить постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Адвокат зазначає, що при винесенні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_3, слідчий суддя взагалі не врахував та проігнорував заперечення та думку як самого ОСОБА_3 так і його відносно явки підозрюваного до слідчого та прокурора. Рішення при обрані запобіжного заходу, на його думку, прийнято за відсутністю підстав, передбачених ст. 177 КПК України. ОСОБА_3 не має намірів скоювати злочини, незаконно впливати на потерпілого, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Має постійне місце проживання.
Адвокат ОСОБА_2 в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що з моменту відкриття кримінального провадження для проведення слідчих дій ОСОБА_3 викликався лише два рази для проведення впізнання особи, а також для повідомлення про підозру 16.07.2013 року. Рапорти, які складені слідчим та оперуповноваженим Ленінського РВ ЛМУ не відповідають вимогам діючого законодавства, є необґрунтованими і, на його думку, складені навмисно з метою ввести в оману суд.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу про необґрунтованість застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, старшого прокурора прокуратури Ленінського району м. Луганська Ганжу О.М., та слідчого Дегтярьова А.В., які вважали, що слідчим суддею обґрунтовано задоволено подання слідчого; перевіривши апеляцію та у межах апеляційних вимог матеріали справи і кримінального провадження № 12013030050000050 відносно ОСОБА_3, знаходить, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Слідчим суддею справа була розглянута на підставі вимог ст. ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196 КПК України.
Згідно з ч.2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється, або обвинувачується у вчинені злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м"яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що сторона кримінального провадження з боку слідчого та прокурора довели суду докази наявності обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, яке є середньої тяжкості і за яке передбачене покарання на строк від 3 до 5 років позбавлення волі.
Слідчий суддя обґрунтовано вказав на існуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий та прокурор, а саме: ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, переховуватись від органів досудового розслідування або суду, про що свідчить те, що ОСОБА_3 під час досудового розслідування відмовлявся отримувати повістки про виклик, що підтверджується відеозаписом, проведеним у приміщенні Ленінського РВ ЛМУ, ігнорував вимоги слідчого та не прибував за повістками, що підтверджується корінцями повісток про виклик. Під час проведення досудового розслідування, слідчих дій за його участю, та під час організації даних дій певним чином своєю поведінкою та дисципліною перешкоджав кримінальному провадженню, що підтверджується рапортами слідчого та оперуповноваженого Ленінського РВ ЛМУ.
З урахуванням вказаних обставин, вимог ч.2 ст. 181 КПК України, а також даних про особистість ОСОБА_3 слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та недоцільне застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного.
Доводи апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_2 про те, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_3 слідчий суддя взагалі не врахував і проігнорував заперечення та думку як самого ОСОБА_3 так і його відносно явки підозрюваного до слідчого та прокурора; рішення прийнято за відсутністю підстав, передбачених ст. 177 КПК України; рапорти, які складені слідчим та оперуповноваженим Ленінського РВ ЛМУ не відповідають вимогам діючого законодавства, і, на його думку, складені навмисно з метою ввести в оману суд; а також про скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, були предметом розгляду слідчим суддею та на них дана вичерпна відповідь, а тому є необгрунтаваними і не підлеглими задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Луганська від 18 липня 2013 року, якою обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: