Єдиний унікальний номер 0544/12182/2012

Номер провадження 2/243/28/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2013 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якуша Н.В.

при секретарі Дручиніної О.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року до суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, обґрунтувавши свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько ОСОБА_5, після якого залишилась спадщина, спадкоємцями на яку є позивач, її сестра ОСОБА_6 - дочки спадкодавця, та відповідач ОСОБА_4 - дружина спадкодавця. Позивач у встановлений законом строк подала заяву на прийняття спадщини, однак нотаріус повідомив їй, що спадкодавець при житті склав заповіт, відповідно до якого все своє майно залишив ОСОБА_4 - відповідачу по справі. Вважає, що зазначений заповіт повинно бути визнано недійсним, оскільки він не відповідає волі спадкодавця. Позивач зазначає, що про смерть батька та його хворобу вона дізналась від знайомих. Вважає, що хвороба її батька впливала на його психічний стан, та на момент складання заповіту на користь відповідача він не міг керувати своїми діями, розуміти їх наслідки. У зв'язку з наведеним ставить питання про визнання недійсним заповіту, складеного померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на користь відповідача.

У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за своєї відсутності, за участю свого представника ОСОБА_1 (а.с.41).

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1, що діє на підставі ордеру від 27.08.2012 року (а.с.14а) та витягу з договору на представництво інтересів від 27.08.2012 року (а.с.15) позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином. У судовому засіданні,яке відбулось 26.09.2012 року надала свої пояснення та письмові заперечення, відповідно до яких пояснювала, що з ОСОБА_5 вона знаходилась у фактичних шлюбних відносинах з 2007 року, а 29 квітня 2011 року вони уклали шлюб, який був посвідчений відділом РАЦС по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області. Зазначала, що позивач ОСОБА_3, яка є дочкою її чоловіка, приїздила навідати свого батька приблизно чотири роки назад. Після від'їзду вона практично перестала спілкуватися з батьком, ніколи йому не дзвонила. Той факт, що коли вона нібито мала змогу додзвонитися, а він був неадекватний, не впізнавав її, не відповідає дійсності. Позивачу про смерть батька відповідач не повідомила, тому що не знала ні її домашню адресу, ні російського номера телефону. Відповідач ОСОБА_4 пояснює, що при житті ОСОБА_5 йому кілька раз дзвонила його друга дочка ОСОБА_6, і тільки для того, щоб потребувати її батька виписатися з квартири в м. Норільську Російської Федерації, який був прописаний там та отримував пенсію, яка значно більша ніж в Україні. ОСОБА_5 надав дочці ОСОБА_6 довіреність, завірену нотаріусом. До травня 2011 року ОСОБА_6 надсилала поштою пенсію, яку отримувала замість свого батька, а вже починаючи з травня 2011 року перестала надсилати гроші, тим самим фактично залишивши батька без засобів для існування. Тому відповідачу ОСОБА_4 та її чоловіку ОСОБА_5 після цього довелося жити на одну пенсію, яку вона отримувала.. Зазначала, що позивач ОСОБА_3 також не надавала ніякої матеріальної допомоги батьку, тому він образився на своїх дочок. 02 лютого 2012 року ОСОБА_5 отримав поштою копію позовної заяви ОСОБА_6 про визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням. На той час ОСОБА_5 проходив обстеження у лікарів, і йому був поставлений попередній діагноз - онкологічне захворювання легенів. Оскільки ОСОБА_5 більше півроку дочка з м. Норільська Російської Федерації не надсилала поштою пенсію, а грошей ОСОБА_4 не достатньо було для того щоб купити коштовні лікарські засоби та на саме лікування, відповідач зазначала, що вона дзвонила ОСОБА_6, та розповіла їй про підозру на онкологію у її батька, та просила надіслати поштою його пенсію на лікування та придбання лікарських засобів, але остання відмовилась надсилати гроші та в грубій формі висловилась в адресу батька. ОСОБА_5 був обурений поведінкою ОСОБА_6, отриманою поштою позовною заявою, та сказав що відмовляється від таких дочок і що вони не заслуговують на спадок. Повідомив ОСОБА_4 що він бажає скласти заповіт на її ім'я та залишити їй весь свій спадок. 02 лютого 2012 року він з відповідачем ОСОБА_4 поїхав до нотаріуса в м. Слов'янськ, де без її присутності, самостійно, після розмови з ним, склав заповіт на її ім'я. В період після дзвінка з повідомленням ОСОБА_6 про хворобу їх батька та до смерті ОСОБА_5, ОСОБА_6 та її сестра позивач ОСОБА_3 батькові не дзвонили, матеріальної допомоги не пропонували та не надавали. ОСОБА_5 хворів швидкоплинним онкологічним захворюванням. Відповідно до довідки судмедексперта, причиною його смерті було - злоякісне новоутворювання легенів з метастазами в серці, середостіння та плевру. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (а.с.26, 27).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1887 від 27.04.2005 року та договору на надання правової допомоги по цивільній справі від 17.09.2012 року (а.с.19, 20), позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що він є добрий знайомий з ОСОБА_4, відповідачем по справі. Товаришував з ОСОБА_5 довгий час, знає, що його доньки раніше його навідували, оскільки вони мешкають в Росії , але відносились до нього погано. Він казав, що ОСОБА_5 не бажав, щоб його будинок після його смерті перейшов до них. 5 років я вже нікого з його доньок не бачив. Відповідачка ОСОБА_4 була єдина, хто про нього піклувалась. Він всіх впізнавав, усе розумів. Він знав, що ОСОБА_5 хворіє, він мав хворобливий вигляд, особливо останній рік, у зв'язку з чим здавав якісь аналізи, намагався лікуватися.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона підтримувала дружні відносини з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Останні три роки вона в літній період завжди до них навідувалась у м. Святогірськ для відпочинку. Останній раз була в кінці січня 2012 року. За останній період до смерті ОСОБА_5 дуже схуд. Розмовляючи з ним за життя, він наголошував на тому, що пенсію, яку він оформив у Росії, його доньки йому не перечислюють. Він дуже з цього приводу сумував. В останній раз коли вона його бачила, він був в адекватному стані. Вона прибували з подругою у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в січні 2012 році 3-4 дня. Бачила, що він приймає ліки, п'є травку, скаржився на болі в животі, в легенях.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона підтримувала дружні відносини з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Останній раз була у них в кінці січня 2012 року. Вона ніколи не помічала, щоб він себе якось неадекватно повів, у нього не було провалів в пам'яті. Скаржився на своїх доньок, оскільки вони не перелічували йому його пенсію із Росії, а залишали її собі. Він навіть плакав з цього приводу. Вона знала ОСОБА_5 та ОСОБА_4 приблизно три роки. В останній їх з подругою ОСОБА_8 приїзд, ОСОБА_5 скаржився на біль в грудях. Вона бачила, що він приймав якісь ліки проти болю, пив травки. Чи звертався ОСОБА_5 до лікаря їй не відомо. Вона ніколи не бачила, що якісь автомобілі стояли у дворі будинку ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона працює в агентстві нерухомості «Актив» директором. В вересні 2011 року ОСОБА_5 разом із дружиною ОСОБА_4 прийшли до нас в агентство з метою продати свій будинок. Надали їм всі необхідні документи, але земля була не приватизована. 22.09.2011 року вони завели на ОСОБА_5 картку як на клієнта. 01.10.2011 року у нас був перший клієнт, якому ми показували їх будинок у м. Святогірськ. Останній раз вона його бачила в грудні 2011 року. Він завжди виглядав адекватним чоловіком. Ніяких сумнівів щодо його дієздатності у неї ніколи не виникало. При розмові з ним вона дізналась, що його доньки живуть в Росії, та й що вони не висилають йому його пенсію. Він не хотів залишати у спадок свій будинок.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що вона працює приватним нотаріусом у м. Слов'янськ. Вона засвідчувала заповіт, який був складений ОСОБА_5 02 лютого 2012 року на користь ОСОБА_4. Коли ОСОБА_5 до неї прийшов, вона встановила його особу, провела з ним бесіду. Їх бесіда була таємною від сторонніх. Його дружина ОСОБА_4 чекала на нього в приймальні. Його поведінка була адекватною та не викликала ніяких сумнівів в його спроможності розуміти значення своїх дій та керувати ними. Під час бесіди вона дізналась, що у нього є дві доньки, які мешкають в Росії. Пару років тому він вислав донькам довіреність на отримання пенсії і від якогось часу перестав її отримувати взагалі. Він розповідав, що він хворіє і не знає скільки йому залишилось жити, тому прийняв рішення щодо складення заповіту. Пояснювала, що вона встановлювала його особу за допомогою паспорту, посвідки про тимчасове мешкання в Україні. Вказувала, що запитувала у нього чи приймав він якісь медичні препарати перед тим, як прийти до неї, він відповів, що не приймав. Оплату за оформлення заповіту робив сам ОСОБА_5 та ставив свій підпис в реєстрі.

Допитаний в якості спеціаліста головний лікар Слов'янського психоневрологічного диспансеру ОСОБА_12 після огляду медичної картки амбулаторного хворого №200/2008 від 17.08.2008 року суду показав, що диспансеризація хворого ОСОБА_5 не проводилась, та вважав, що він цього не потребував. Формально лікар призначив лікування. Дата проведення прийому лікарем ОСОБА_13 та заведення картки реєстратурою записано помилково - 17.08.2008 року, бо у неділю диспансер не працює. Пояснював, що це була описка. Вказував, що ще ведеться журнал

реєстрації карток хворих, але на теперішній час він відсутній, бо при пожежі, яка сталося в КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська», куди вони передають на зберігання журнали первісної реєстрації хворих, журнал за 2008 рік був знищений.

Дослідивши подані позивачем документи, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, показання свідків, спеціаліста, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 (ОСОБА_3 - до шлюбу, згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 07.09.1989 року (а.с.8) є дочкою ОСОБА_5, відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 17.06.1959 року (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Святогірськ Донецької області, про що 15.03.2012 року складено відповідний актовий запис № 393, посвідчений відділом РАЦС по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області, серія НОМЕР_3 від 05.05.2012 року (а.с.5).

Відповідно до Акту судово-медичного дослідження №269 причиною смерті ОСОБА_5 було захворювання, а саме злоякісне новоутворення легень з метастазами в серці, середостіння і плевру, що ускладнилося розвитком ракової інтоксикації, набряку легенів і головного мозку (а.с.11-12).

Свідченнями свідків та відповідно до Акту, складеного депутатом міської Ради м. Святогірська у присутності сусідів від 30.04.2012 року (а.с.32) судом було встановлено, що з 2007 року з ОСОБА_5 постійно мешкала відповідач по справі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3, а 29 квітня 2011 році вони уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 126, посвідченого відділом РАЦС по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області серія НОМЕР_4 від 29.04.2011 року (а.с.28).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті.

02 лютого 2012 року ОСОБА_5 склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_11 та зареєстрований у реєстрі за № 340, відповідно до якого зробив розпорядження про те, що все своє майно він заповідає ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року встановлено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був

складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).

У п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що при розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суди відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Частиною 1 статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а вразі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Оскільки Постанови Пленуму Верховного Суду України спрямовані на забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ, та роз'яснення, які містяться в даних Постановах, розробляються з метою приведення судової практики до однорідності, вироблення єдиної правової позиції та створення цілісного юридичного поля для законного та ефективного вирішення справ всіх категорій, то вказані роз'яснення використовуються судами, оскільки правові позиції Верховного Суду України, викладені в Постановах, є рекомендаційними та такими, що тлумачать законодавчі приписи та поглиблюють їх розуміння, а не суперечать ним.

Так, відповідно до Акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №15 (посмертної), проведеної на підставі ухвали Слов'янського міськрайонного суду від 19 листопада 2012 року, заповідач ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2009 року страждав на судинну деменцію, що ускладнювалась в подальшому злоякісним новоутворенням легень з метастазами в серці, середостіння і плевру з наявною раковою інтоксикацією набряком легенів і головного мозку. Наявність існування деменції зазначено у 2009 році, наявність ракової інтоксикації з 2011 року. Ступінь виразності психічних змін особистості у вигляді лакунарного недоумства судинного ґенезу в поєднанні з глибокою астенією внаслідок ракової інтоксикації позбавляли випробуваного здібності в момент підписання заповіту 02.02.2012 року розуміти значення своїх дій та керувати ними. (а.с.123-131).

Вказаний висновок не викликає сумнівів щодо його достовірності, оскільки він є обґрунтованим, базується на спеціальних пізнаннях, не суперечить іншим матеріалам справи, зокрема, медичній документації, доданій до матеріалів справи, свідченням свідків.

Членами експертної комісії було пояснено, що загалом при проведенні експертного дослідження та ухваленні висновку, з урахуванням того факту, що експертиза посмертна, - комісія аналізувала та вивчала документи медичного характеру, які безпосередньо містили інформацію щодо стану здоров'я піддослідного, встановлених йому за життя діагнозів, характеру та складу лікувань, що йому призначались, які були представлені в матеріалах справи, а також показання свідків, допитаних під час розгляду справи.

Тому посилання представника відповідача на однобоке дослідження експертами при проведенні посмертної судово-психіатричної експертизи всіх матеріалів справи спростовуються дослідженим в судовому засіданні актом посмертної судово-психіатричної експертизи, з якого убачається, що експертами досліджувалися матеріали всієї цивільної справи, в тому числі і показання свідків, допитаних в залі суду.

В судовому засіданні представник відповідача заявляв клопотання про призначення та проведення повторної судово-психіатричної експертизи, але підстави, які були ним зазначені в клопотанні були неконкретизовані, а також не вказано у чому саме є неправильності та протиріччя висновку експертизи, які б давали беззаперечні підстави до проведення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, як це передбачено ст. ст.149 ,150 ЦПК України та Законом України «Про судову експертизу».

Щодо посилань представника відповідача на те, що медична карта амбулаторного хворого ОСОБА_5 №200/2008 викликає сумнів, а тому не повинна була братися до уваги при проведення судово-психіатричної експертизи, оскільки перша запис у медичній картці була зроблена 17.08.2008 року у неділю, а відповідно до пояснень допитаного в залі суду в якості спеціаліста головного лікаря психоневрологічного диспансеру ОСОБА_12 вбачається, що у неділю диспансер не працює, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висловлюючи вищезазначені припущення представник відповідача не надав жодного доказу недійсності медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 №200/2008. Внесення лікарем ОСОБА_13 записів у медичну карту хворого у неділю та зазначення на обгортці картки дати її заповнення реєстратурою, що також припадає на неділю з відповідей ОСОБА_12 вбачається як помилка, описка.

Крім того, за клопотанням представника відповідача судом була призначено проведення технічної експертизи медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_5 №200/2008, однак повідомленням №153 від 17.06.2013 року судовим експертом ОСОБА_15 було роз'яснено суду про неможливість дати висновок з технічної експертизи у зв'язку з відсутністю у розпорядженні фахівців експертної служби МВС України науково - обґрунтованої методики по встановлення абсолютного «віку» документа, а тому вирішити поставлені питання не виявляється можливим (а.с.194).

Щодо посилань представника відповідача на те, що в матеріалах справи містяться розбіжності щодо істотних обставин, які в свою чергу ставлять під сумнів достовірність медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_5, а саме відсутність журналу первинної реєстрації хворих за 2008 рік, то суд зазначає наступне.

Відповідно до особистих пояснень лікаря ОСОБА_12 та письмової відповіді КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Cлов'янська» за підписом останнього від 01.03.2013 року №374 вбачається, що журнал первісної реєстрації хворих, які були взяті на облік 2008 року відсутній, оскільки був знищений під час пожежі, яка сталося 21.12.2012 року (а.с.146).

Крім того, як вбачається з відповіді головного лікаря КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська» під час пожежі, яка сталася 21.12.2010 року за адресою: м. Слов'янськ, вул. Нарвська, 16 постраждав матеріальний склад, в якому зберігались матеріальній цінності які не відносяться до облікової медичної документації. Журнали первинної хворих за попередні роки, які були поставлені на облік в диспансерному відділенні лікарні, не передаються на зберігання з диспансерного відділення до КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янськ» (а.с.174).

Виходячи з вищезазначеного, суд робить висновок про некомпетентність ОСОБА_12 при наданні пояснень в суді та письмової відповіді на ухвалу суду про витребування доказів стосовно передачі журналів реєстрації на зберігання до КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янськ», однак це не може слугувати беззаперечним доказом підробки медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 №200/2008, оскільки можливості перевірити факт реєстрації цієї картки в журналі суд був позбавлений, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд також оцінює пояснення свідків, допитаних під час судового розгляду і з урахуванням того, що вони носять поверхневий, малоінформативний характер, не містять в собі конкретики щодо стану здоров'я ОСОБА_5, а тільки посилання на те, що ОСОБА_5 мав хворобливий вигляд та скаржився на своє самопочуття, не вважає їх доказом безапеляційного свідчення психічного здоров'я померлого на час складання заповіту, оскільки аналізуючи висновки Акту судово-психіатричної експертизи №15 від 21.01.2013 року суд не вбачає, що наявні у померлого психічні розлади повинні були бути помітними для оточуючих, оскільки при даному захворюванні при відносній зовнішній цілісності особистості прогресує наростання психічного дефекту особистості, що виключають адекватну оцінку і прогнозування життєво важливих і юридично-правових дій і наслідків в більш складних ситуаціях, наприклад як складання та підписання заповіту, чим просте спілкування з друзями чи знайомими.

Посилання представника відповідача на те, що підставою складання заповіту померлим ОСОБА_5 було те, що напередодні він отримав копію позовної заяви від імені своєї доньки ОСОБА_6, відповідно до якої остання просила суд визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для зняття з реєстраційного обліку (а.с.34) та був дуже цим обурений, суд вважає нічим не доведеними, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях та крім того жодним чином не стосуються позивача по справі - ОСОБА_3

Аналізуючи надані сторонами по справі докази, у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд приходить до висновку, що позивачем та його представником в достатньому обсязі було надано достовірних і належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, які підтверджують факт того, що підписання заповіту від 02 лютого 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецькою області ОСОБА_11, було вчинено ОСОБА_5 у той період часу, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в розмірі 107,30 грн.

На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 203, 215, 225, 1233, 1257, 1266 ЦК України, п. 8, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту - задовольнити.

Визнати недійсним заповіт від 02 лютого 2012 року, складеним від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу ОСОБА_11 по реєстру №340.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 25 липня 2013 року.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Н.В. Якуша