АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Категорія: ч.1 ст.115 КК України Головуючий 1 інстанції: Гаркавенко С.І.
Доповідач: Стратейчук Л.З.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Стратейчук Л.З.
суддів Єстєніної В.В., Лєгостаєва О.А. при секретарі Чаладзе А.Г.
з участю прокурора Адреєвої Ж.М.
засудженої ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Торезького міського суду Донецької області від 04 жовтня 2012 року, яким
ОСОБА_1, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Торезі Донецької області, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, заміжня, має двох малолітніх дітей, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судима:
10.04.2012 року Торезьким міським судом Донецької області за ст.ст. 185 ч.3, 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;
засуджено за ст. 185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі;
за ст. 115 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі;
на підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років;
на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Торезького міського суду від 10.04.2012 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років,
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку 03.08.2011 року о 15.30 годині ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні магазину «Реванш», розташованого на 1-му поверсі будинку № 6 на мікрорайоні-1 м. Тореза, куди прийшла, щоб придбати мобільний телефон, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю сторонніх осіб і тим, що продавець не бачив її дій, з прилавка (столу), розташованого в приміщенні магазину, таємно викрала мобільний телефон «LG GS 155» вартістю 288 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_2, з Sim-картою оператора мобільному зв'язку «МТС» вартістю 10 гривень, з залишком коштів на рахунку в розмірі 37 гривень, і карту пам'яті обсягом 2 Гб вартістю 44 гривень. З викраденим мобільним телефоном з місця скоєння злочину зникла, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 379 гривень.
Крім того, 24 червня 2012 року ОСОБА_1 знаходилась за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3, де спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_3 розпивала спиртні напої. Близько 12 години зазначеного дня ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні зазначеного будинку, в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, що виникли із-за сварок, що постійно відбуваються через те, що ні вона, ні її чоловік не мали місця роботи й постійного матеріального заробітку, у процесі чергової сварки, діючи умисно, з помсти за постійне фізичне й моральне насильство з боку ОСОБА_3, з метою позбавлення його життя, узяла в приміщенні кухні кухонний ніж, з яким зайшла в зальну кімнату будинку, де перебував ОСОБА_3 і, переслідуючи вищевказану мету, нанесла йому один удар ножем у грудну клітину спереду, в наслідок чого ОСОБА_3 помер на місці від тампонади серця на ґрунті проникаючій колото-різаної рани грудної клітини зліва з ушкодженням серця.
На вирок суду засуджена подала апеляцію, в якій вона просила вирок суду змінити та призначити їй покарання з застосуванням ст.69 КК України, мотивуючи тим, що у скоєному злочині розкаялася, злочин скоїла у емоційному стані, який виник із-за неправомірної поведінки потерпілого, а також, що умислу на вбивство ОСОБА_3 у неї не було, все сталося спонтанно, вона лише захищалась від його протиправних дій. Просить врахувати, що має двох малолітніх дітей. У наступному засуджена надіслала доповнення до апеляції, в яких, додатково посилаючись на невідповідність вироку вимогам ст.334 КПК України 1960 року, просила вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
У запереченні на апеляцію засудженої прокурор, який брав участь у суді першої інстанції, просить вирок суду залишити без змін, а апеляцію засудженої без задоволення. Вважає, що судом прийнято до уваги протиправні дії потерпілого безпосередньо перед вбивством, та обставина, що він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за фізичне насильство над засудженою, а також те, що ОСОБА_1 знаходилась у стані стресу, однак у стані сильного душевного хвилювання вона не знаходилась, скоєння нею злочину в стані алкогольного сп'яніння, наявність судимості і скоєння злочину в період іспитового строку за попереднім вироком. Просив врахувати, що діти засудженої ОСОБА_1 знаходяться на вихованні у її матері, яка є їх опікуном.
Заслухавши суддю-доповідача, засуджену, яка підтримала доводи апеляції і доповнень до неї, прокурора, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої задоволенню не підлягає, а вирок суду підлягає зміні на підставі ч.2 ст.365 КПК України 1960 року з наступних підстав.
Іншими учасниками процесу фактичні обставини справи, доведеність вини, юридична кваліфікація дій засудженої не оскаржуються, вирок перевіряється апеляційним судом у межах доводів апеляції у відповідності зі ст.365 КПК України
Висновки суду про те, що ОСОБА_1 умисно протиправно заподіяла смерть потерпілому ОСОБА_3, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку.
Так, на стадії досудового слідства, та в судовому засіданні засуджена давала однакові за змістом та послідовні показання про обставини скоєння злочину, не заперечувала своєї вини у нанесенні загиблому удару ножем в область грудної клітини, а саме - в область серця, і настанні його смерті саме від її дій, та зазначала, що 24.06.2012 року зранку сумісно з ОСОБА_3 за його вимогою випила приблизно 200 г горілки, після чого між ними виникла сварка на підґрунті того, що чоловік не працює, не вистачає матеріальних коштів. Під час сварки він став її бити руками . Від образи та з метою припинити його протиправні дії вона пішла кухню, де взяла ніж та нанесла ним один удар в область грудної клітини, що розрив у часі між закінченням її побиття та нанесенням удару ножем був близько 2-х хвилин (а.с.34, 56-67, 68-71, 171, 221 т.2).
Доводи засудженої про її побиття ОСОБА_3 безпосередньо перед скоєнням нею злочину підтверджуються висновком судово-медичної експертизи, згідно якого у неї виявлені синці кругом правого ока, лівого плеча, спини, які утворились в результаті дії тупих предметів, можливо 24.06.2012 року при обставинах, на які вона посилається, та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.101 т.2).
Згідно висновку амбулаторної психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1 є психічно здоровою, виявляє риси акцентуації особистості по афективно-збудженому типу, в момент скоєння правопорушення могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, у тимчасово-хворобливому стані, який би позбавляв її здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними не знаходилась, знаходилась у стані стресу, яке вплинуло на її дії, в стані фізіологічного афекту (сильного душевного хвилювання) не знаходилась (а.с.132-136 т.2)
Наведені вище досліджені судом першої інстанції докази у їх сукупності з поясненнями засудженої про обставини скоєння вбивства ОСОБА_3 свідчать про те, що вона скоїла умисне вбивство, що її дії носили цілеспрямований і ситуаційно-обґрунтований характер. Наведені докази і пояснення самої засудженої виключають можливість кваліфікації дій останньої за іншими нормами кримінального закону, такими як умисне вбивство у стані сильного душевного хвилювання, для кваліфікації якого необхідно не тільки допустити потерпілому протиправні дії, а й має виникнути зненацька стан сильного душевного хвилювання, наявність якого виключена висновком судової психолого-психіатричної експертизи, крім того, з моменту закінчення сварки до моменту нанесення удару ножем ОСОБА_3 пройшов деякий проміжок часу. Не можливо кваліфікувати дії засудженої і як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, оскільки загиблий удари ОСОБА_1 наносив руками і при цьому будь-яких сторонніх предметів для нанесення ударів не застосовував, а у ОСОБА_1 була реальна можливість залишити приміщення і тим самим уникнути продовження застосування загиблим фізичного впливу на неї.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі аналізу і оцінки розглянутих в судовому засіданні доказів дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_3 і правильно кваліфікував її дії за ст.. 115 ч. 1 КК України.
У той же час судом допущено порушення вимог кримінального закону, яке у відповідності зі ст.367 КПК України 1960 року тягне за собою зміну вироку на користь засудженої ОСОБА_1 виходячи з вимог ч.2 ст.365 КПК України 1960 року, згідно якої якщо апеляційний розгляд дає підстави для прийняття рішень на користь засудженої особи в частині, яка не оскаржувалась, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення.
Так, ОСОБА_1 засуджена за ч.2 ст.185 КК України за кваліфікуючою ознакою „повторність" до 2 років позбавлення волі за крадіжку, скоєну 03.08.2011 року.
Вироком Торезького міського суду Донецької області від 10.04.2012 року ОСОБА_1 була засуджена за крадіжку, скоєну пізніше - 13.01.2012 року.
З матеріалів справи вбачається, що постановою того ж суду від 19.09.2011 року була закрита кримінальна справа у відношенні ОСОБА_1 за її обвинуваченням за ч.1 ст.185 КК України у скоєнні крадіжки 21.07.2011 року на підставі п.4 ч.1 ст.6 КПК України 1960 року(а.с.62 т.1), а тому дії засудженої за епізодом крадіжки мобільного телефону, який належав ОСОБА_4, що мала місце 03.08.2011 року, слід кваліфікувати за ч.1 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна.
Обговорюючи доводи апеляції і доповнень до неї про зменшення розміру призначеного покарання за ст.115 ч.1 КК України та призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів і сукупністю вироків, колегія суддів доходить наступних висновків.
У відповідності з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" з наступними змінами та доповненнями, при призначенні покарання в кожному випадку у відношенні кожного підсудного, який визнається винним у скоєнні злочину, суди повинні суворо дотримуватися вимог ст.65 КК стосовно загальних принципів призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості і індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання в кожному конкретному випадку суди повинні дотримуватись вимоги кримінального закону і зобов'язані враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного і обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження скоєння нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Колегія судді вважає, що при призначенні покарання засудженій за ст.115 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років, суд врахував характер і ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_1. злочину, який у відповідності зі ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, особу засудженої та призначив покарання, яке відповідає вимогам ст.65 КК України.
Так, суд врахував, що вбивство скоєне на підґрунті зловживання як засудженою, так і її чоловіком спиртними напоями, у тому числі і факт їх споживання безпосередньо перед подією вбивства, врахував протиправні дії у відношенні засудженої з боку потерпілого, який неодноразово застосовував до дружини фізичне насильство та притягався до кримінальної відповідальності за погрозу вбивством у відношенні ОСОБА_1, врахував наявність у неї непогашеної судимості та факт скоєння злочину в період іспитового строку за попереднім вироком, що засуджена злочин скоїла у стані стресу, встановленого судово-психіатричною експертизою, а також врахував, що засуджена має двох неповнолітніх дітей, вихованням яких практично не займається.
При визначенні міри покарання за ч.1 ст.115 КК України, суд, врахувавши всі наведені вище обставини, обґрунтовано призначив за скоєне вбивство покарання в межах, близьких до мінімального розміру покарання, визначеного санкцією статті кримінального закону, що передбачає відповідальність за ці дії.
Застосування до особи положень ст.69 КК України можливе лише за наявності кількох обставин, які істотно знижують ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину та особи винного. У даній справі єдиною обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, є її щиросердне каяття у скоєному, чого з огляду на обставини вбивства і особу засудженої недостатньо для призначення покарання із застосуванням положень ст.69 КК України.
В зв'язку зі зменшеннями обсягу обвинувачення з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК Країни, підлягає зменшенню також і міра покарання.
Покарання за сукупністю вироків на думку колегії суддів застосовано судом з дотриманням вимог ст.71 КК України і підстав для зменшення приєднаної частини не відбутого покарання за попереднім вироком колегія суддів не вбачає.
Посилаючись в апеляції та доповненнях до неї на тривалу протиправну поведінку ОСОБА_3 і скоєння злочину в емоційному стані, засуджена просить з урахуванням цих обставин пом'якшити покарання. Як зазначено вище, ці обставини враховані судом, їм надана належна оцінка у вироку, тому доводи апеляції і доповнень до неї в цій частині, а також в частині недотримання судом вимог ст.334 КПК України 1960 року є безпідставними, а висновки суду, наведені у вироку відповідають фактичним обставинам убивства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Торезького міського суду Донецької області від 04 жовтня 2012 року у відношенні ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувавши її дії з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України, та призначивши їй за цим законом покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Вважати ОСОБА_1 засудженою за ч.1 ст.115 КК України на 8(вісім) років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - на 8 (вісім) років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Торезького міського суду Донецької області від 10.04.2012 року, - на 9 (дев'яти) років позбавлення волі.
В решті частини вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України протягом трьох місяців з моменту оголошення, а засудженою - у той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді: