Справа №2-а-15/2008
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 жовтня 2008 року Роздільнянський районий суд Одеської області в складі:
судді - Теренчук Ж..В.,
при секретарі - Ніколас С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Роздільна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Роздільнянської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання відмови в передачі земельної ділянки у приватну власність незаконною та стягнення моральної шкоди ,
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2006 року позивач ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом до Роздільнянської міської ради про визнання неправомірною відмови в передачі їй земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1036 га у приватну власність та стягнення моральної шкоди .
Відповідач Роздільнянська міська рада позов не визнали.
Ухвалою суду від 10 липня 2007 року за клопотанням позивача в якості третьої особи на стороні відповідача залучено ОСОБА_2.
Третя особа ОСОБА_2. про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, про що свідчать розписки про отримання судових повісток (а.с.59, 72) та особиста розписка ОСОБА_2. , надана суду.(а.с.78). Однак в судове засідання по даній справі ОСОБА_2. не з”явилась, про поважні причини неявки суд не повідомили, заперечень по справі не надала.
В судовому засіданні ОСОБА_1. та її представник ОСОБА_3 позов підтримали суду пояснили, що в лютому 2005 року ОСОБА_1. купила у ОСОБА_4. на підставі нотаріально посвідченого договору будинок з господарчими спорудами по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 1036 кв.м. У вказаному розмірі земельна ділянка знаходилась у користуванні колишніх власників будинку ОСОБА_4, а раніше її матері ОСОБА_5 З 1973 року.
На початку 2006 року ОСОБА_1., маючи намір оформити земельну ділянку на підставі ст.118 ЗК України 2001 року звернулась до Роздільнянської міської ради з заявою про передачу їй земельної ділянки площею 0,1036 га поАДРЕСА_1у приватну власність .
Рішенням Роздільнянської міської ради від 20.06.2006 року її заява була задоволена частково, відповідачем було прийнято рішення про передачу їй у приватну власність земельної ділянки площею 0,0924 га, а не в заявленому розмірі 0,1036 га, а в подальшому і це рішення було скасовано з рекомендацією звернутися за вирішенням спору до суду..
Вважає дану відмову незаконною, так як на підставі ст.120 ЗК України, ст.377 ЗК України будинок поАДРЕСА_1 належить їй, а тому вона придбала право користування даною земельною ділянкою згідно договору.
Представник відповідач Роздільнянська міська рада Резниченко О.І. , який діяв на підставі доручення (а.с.62) , не визнаючи позов, пояснив, що ОСОБА_1. було відмовлено в приватизації земельної ділянки поАДРЕСА_1 , так як мав місце спір щодо розміру земельної ділянки, яка знаходилась в користування ОСОБА_1. поАДРЕСА_1
Так при підготовці питання до розгляду на сесії ради було встановлено, що в 1997 році колишній власник земельної ділянки та будинку поАДРЕСА_1 ОСОБА_5 відмовилась від частини переданої їй у користування земельної ділянки в розмірі 0,01 га (всього в користуванні було 1036 кв.м.) на користь громадянки ОСОБА_2. На підставі її заяви було прийнято рішення виконкому ради №60 від 20.10.1997 року про вилучення частини земельної ділянки площею 0,01 га в горземфонд і надано дозвіл ОСОБА_2. на виготовлення проекту відведення даної земельної ділянки під будівництво гаражу. В 2005 році ОСОБА_2. відмовилась від даної земельної ділянки на користь гр-нина ОСОБА_6. На підставі заяв ОСОБА_2. та ОСОБА_6. було прийнято рішення про дачу дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки площею 0,01 га ОСОБА_6. В подальшому і дане рішення було скасоване. Всім сторонам спору було рекомендовано звернутись в суд.
Тому в даному випадку відсутні неправомірні дії з боку Роздільнянської міської ради, як і відсутня будь-яка шкода, заподіяна позивачу.
Посилаючись на дані обставини, просив позові ОСОБА_1. відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 лютого 2005 року ОСОБА_1. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу придбала у ОСОБА_4. будинок з господарчими спорудами, розташований по АДРЕСА_1, даний договір зареєстрований в реєстрі за №200.(а.с.27)
Згідно п.1.2 , п.1.4 даний будинок розташований за вищевказаною адресою на земельній ділянці площею 1036 кв.м, що підтверджено довідкою відділу земельних ресурсів Держкомзему України в Роздільнянському районі Одеської області 07.02.2005 року .
Також в договорі вказано, що на момент укладення договору купівлі -продажу вищевказана земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1належала на праві власності Роздільнянській міській раді, але знаходилась в користуванні продавця будинку ОСОБА_4 , яка була власником будинку на підставі договору дарування житлового будинку, нотаріально посвідченого Роздільнянською державною нотаріальною конторою від 25.12.2000 року.
Даний договір дійсний, ніким із сторін в установленому порядку не оскаржений.
Також згідно технічного паспорта від 07.02.2005 року житлового будинку з господарчими спорудами, розташованого поАДРЕСА_1, загальна площа земельної ділянки на якій розташований будинок складає 1036 кв.м.(а.с.11)
Викопіровкою плану земельної ділянки за вказаною адресою за 1973 рік, загальна площа ділянки складає 1036 кв.м. (а.с.14) і план земельної ділянки повністю співпадає з планом земельної ділянки, вказаної в технічному паспорті від 07.02.2005 року, границі земельної ділянки не змінювались, таким чином з 1973 року межі та розміри земельної ділянки не змінювались, проекти відмоду частин даної земельної ділянки не виготовлялись, зміни до земельно-кадастрової технічної документації не вносились.
Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України 2001 року при переході права власності на будівлі і споруди право власності на земельну ділянку переходить на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.
На цій підставі ОСОБА_1. звернулась в Роздільнянську міську раду з заявою про передачу їй у власність згідно зі ст.118 ЗК України присадибної земельної ділянки площею 1036 кв.м. поАДРЕСА_1.
Суд вважає, що ОСОБА_1. звернулась правомірно з заявою до Роздільнянської міської ради, так як право на передачу їй земельної ділянки у приватну власність вона придбала на підставі ст.120 ЗК України, ставши власницею будинку та господарчих споруд.
Рішенням сесії Роздільнянської міської ради за №17/1 ід 20.06.2006 року заяву ОСОБА_1. було задоволено частково і передано у власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку поАДРЕСА_1загальною площею 0,0924 кв.м. замість заявлених 0,1036 га.(а.с.9)
Рішенням Роздільнянської міської ради №44/2 від 07.08.2006 року і це рішення було скасовано (а.с.39).
Із змісту рішення від 07.08.2006 року вбачається, що ОСОБА_1. було відмовлено в передачі у приватну власність земельної ділянки під належним їй будинком по АДРЕСА_1, по причині невирішеності питання щодо загального розміру земельної ділянки.
Перевіряючи доводи Роздільнянської міської ради щодо наявності невирішеності питання щодо розміру земельної ділянки, яка знаходилась в користуванні ОСОБА_1. суд встановив наступні обставини .
При розгляді справи встановлено на підставі пояснень колишнього власника будинку ОСОБА_4., що будинок з господарчими спорудами поАДРЕСА_1раніше з 1973 по 2000 рік належав її матері, нині покійній ОСОБА_5.
Дані обставини підтверджуються викопіровкою земельної ділянки від 10.12.1973 року, згідно якої за вказаною адресою ОСОБА_5. було виділено земельну ділянку площею 1036 кв.м.
Із наданої суду Роздільнянською міською радою копії заяви ОСОБА_5 без дати, встановлено, що ОСОБА_5. при житті відмовилась від частини земельної ділянки поАДРЕСА_1площею 0,01 га на користь громадянки ОСОБА_2.(а.с.34)
Допитана в якості свідка ОСОБА_4., дочка ОСОБА_5., підтвердила, що заява написана її матір”ю, однак їй про це нічого не було відомо.
Відповідно до рішення виконкому Роздільнянської міської ради №60 від 30 жовтня 1997 року на підставі вищевказаної заяви у ОСОБА_5. відібрано земельну ділянку площею 0,01 га в горземфонд згідно її відмови.
Цим же рішенням дозволено розробку проекту відводу земельної ділянки площею 0,01 га під забудову гаража гр.-ці ОСОБА_2.(підставі заява ОСОБА_2. від 01.10.1997 року)
З 15 березня 1991 року по 1 січня 2002 року земельні правовідносини в Україні регулювались Земельним Кодексом України в редакції 1991 року.
За ст.19 ЗК України 1991 року надання у користування земельної ділянки, що перебувала у власності або користуванні , іншому громадянинові , проводилась лише після вилучення цієї ділянки в порядку, передбаченому ст.31 і 32 ЗК України.
Надання земельних ділянок здійснювалось за проектами відведення цих ділянок.
Відповідно до ст.31 ЗК України вилучення земельних ділянок з метою передачі їх у власність або користування громадянам проводилось за згодою землекористувачів на підставі рішення місцевих рад.
Оскільки в Роздільнянській міській раді була заява ОСОБА_5. про відмову від частини земельної ділянки, то виконком Роздільнянської міської ради був вправі відповідно до повноважень прийняти рішення про вилучення із користування ОСОБА_5. земельної ділянки площею 0,01 га в горземфонд та дозволити виготовити проект відводу землі гр-ці ОСОБА_2. згідно поданої нею заяви(а.с.33)
Тому підстав для скасування рішення виконкому Роздільнянської міської ради №60 від 30 жовтня 1997 року у суду немає, воно є законним , видане в межах повноважень , а тому в частині позову ОСОБА_1. про скасування даного рішення належить відмовити, як заявленому безпідставно.
Відповідно до ст.22 ЗК України 1991 року право власності або користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.
Таким чином до 2001 року земельні права виникали у громадян після юридичного факту - виконання землевпорядними організаціями дій , направлених на встановлення меж земельних ділянок в натурі, а тому адміністративний акт у вигляді рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на виготовлення проекту відводу не був підставою набуття права користування.
Судом достовірно встановлено і відповідач дані обставини визнав , що в установленому порядку земельна ділянка площею 0,01 га поАДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Роздільнянської міської ради №60 від 30 жовтня 1997 року на користь ОСОБА_2. в натурі не виділялась.
Тому суд вважає, що ОСОБА_2. не набула за Земельним Кодексом України 1991 року права користування земельною ділянкою площею 0,01 га по АДРЕСА_1, так як межі земельної ділянки на місцевості не встановлювались і ОСОБА_2. не отримувала правовстановлюючий документ на дану земельну ділянку.
Як вбачається з наданих суду доказів та пояснень ОСОБА_4., дана земельна ділянка залишилась в користування ОСОБА_5. і 25 грудня 2000 року ОСОБА_5. подарувала належний їй будинок з господарчими спорудами поАДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 1036 кв.м. своїй дочці ОСОБА_4, нотаріально посвідчений договір за №5336.
На підставі ст. 30 ЗК України 1991 року в зв”язку з переходом до ОСОБА_4. права власності на будівлі по АДРЕСА_1, їй перейшло і право користування земельною ділянкою площею 0,1036 кв.м..
ЇЇ право користування земельною ділянкою в розмірі 1036 кв.м. ніким не оскаржено, земельна ділянка за даною адресою або її частина в неї не вилучались.
З 2001 року вступив в дію новий Земельний кодекс України в редакції 2001 року, відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України 2001 року право власності або користування земельною ділянкою виникає після одержання власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування, а також після укладення договору оренди та його посвідчення.
На відміну від Земельного кодексу України 1991 року новий Земельний кодекс України пов”язує настання прав на земельну ділянку з отриманням правовстановлюючого документу або укладенням договору оренди.
З 9 лютого 2005 року власником будинку з господарчими спорудами по АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 1036 кв.м. є ОСОБА_1. , що підтверджується договором купівлі продажу даного будинку.
За земельну ділянку площею 1036 кв.м. вона сплачує земельний податок , користується нею, своєї згоди на відчуження земельної ділянки в заявленому розмірі вона на надавала, в установленому порядку земельна ділянка в неї не вилучалась.
Між тим Роздільнянська міська рада, не дивлячись на те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 1036 кв.м. знаходиться в користуванні ОСОБА_1., приймає до розгляду заяву ОСОБА_2. від 25.04.2006 року про відмову від земельної ділянки площею 0,01 га поАДРЕСА_1 рішенням Роздільнянської міської ради №17/5 2-ї сесії від 20 червня 2006 надає дозвіл на виготовлення проекту відведення даної частини земельної ділянки гр-ну ОСОБА_6.
Дане рішення є незаконним , так як ОСОБА_2 . відповідно до чинного законодавства не набула права користування даною земельною ділянкою , не мала правовстановлюючого документу на дану земельну ділянку, а тому ніяких прав щодо розпорядження спірною земельною ділянкою не мала.
Крім цього відповідно до гл.22 Земельного кодексу України , право користування ОСОБА_1. земельною ділянкою не припинялося, а оскільки надаватися в користування може лише вільна земельна ділянка , Роздільнянська міська рада не мала права надавати дозвіл ОСОБА_6. на виготовлення проекту відводу ділчнки, яка знаходиться в користуванні іншої особи.
Однак до розгляду даної справи по суті Роздільнянська міська рада скасувала своє рішення п.25 рішення Роздільнянської міської ради №17/5 2-ї сесії від 20 червня 2006 року про дачу дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,01 га по АДРЕСА_1. ОСОБА_6. під будівництво гаражу, тому дане рішення не є предметом розгляду по даній справі.
Дане рішення Роздільнянської міської ради сторонами даного не оскаржувалось.
Відповідно до ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України до особи, яка придбала будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена, в розмірах встановлених договором . Якщо будинок розташований на земельній ділянці , наданій в користування, то у випадку його відчуження до набувача переходить право користування тією земельною ділянкою, на якій розміщений будинок.
ОСОБА_1. згідно договору купівлі-продажу придбала будинок з господарчими спорудами поАДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 1036 кв.м., межі даної земельної ділянки не змінювались з 1973 року, нікому іншому дана земельна ділянку в натурі не відводилась, правовстановлюючі документи не надавались, ОСОБА_1. користується земельною ділянкою в заявленому розмірі, у судовому порядку розмір та межі земельної ділянки не оскаржуються, а тому суд вважає, що відмова Роздільнянської міської ради в передачі ОСОБА_1. земельної ділянки під будинком є неправомірною, як такою що порушує її право отримання земельної ділянки у власність відповідно до ст.1188 ЗК України , її порушені права підлягають захисту шляхом визнання відмови Роздільнянської міської ради неправомірною та зобов”язанням відповідача Роздільнянську міську ради передати ОСОБА_1. у приватну власність земельну ділянку площею 1036 кв.м. , розташовану по АДРЕСА_1, на якій розташований належний ОСОБА_1. на праві власності будинок з господарчими спорудами.
У відповідності зі ст. 76, 77 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» - органи й посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у випадку порушення ними Конституції або законів України. Збиток, заподіяний юридичній і фізичній особам у результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності.
В позові ОСОБА_1. вказувала, що даним неправомірним рішенням їй заподіяно моральну шкоду, в рахунок відшкодування якої він просила стягнути 5000 грн.
В судовому засіданні свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1. підтримала.
Однак суд вважає що дані вимоги не підлягають задоволенню, так як позивачем не надано суду доказів, які підтверджують факт заподіяння їй моральної шкоди неправомірними діями Роздільнянської міської ради, тому суд вважає, що вони не підлягають задоволенню.
На підставі , ст.19,31,22 Земельного кодексу України 1991 року , ст.120 Земельного кодексу України 2001 року , ст.394 ЦК України , ст. керуючись ст.11, 158-162 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1до Роздільнянської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання відмови в передачі у приватну власність земельної ділянки протиправною та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Роздільнянської міської ради в передачі у приватну власність ОСОБА_1земельної ділянки площею 0,1036 га, розташованої за адресою поАДРЕСА_1
Зобов”язати Роздільнянську міську раду прийняти рішення та передати у приватну власність ОСОБА_1земельну ділянку площею 0,1036 га , розташовану по АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову ОСОБА_1до Роздільнянської міської ради відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст.186 ч.5 УК України.
Суддя: Ж.В.Теренчук