АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Апеляційне провадження №22-ц/2690/10065/13 Головуючий в 1 інстанції - Трусова Т.О. Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі Кацідим В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року в справі за позовом Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги, щодо опалення приміщення, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом та просив стягнути з відповідачів заборгованість за надану теплову енергію в сумі 33 633, 64 грн., в рівних частках по 8 408 грн. 41 коп. з кожного з відповідачів.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В скарзі зазначали, що суд безпідставно прийняв до уваги заяву відповідача ОСОБА_2 від 01 вересня 2011 року про припинення надання послуг з теплопостачання , так як вказана заява не містила дати бажаного відключення нежитлового приміщення від опалення.
Суд також не надав належної оцінки відповіді позивача на цю заяву відповідно до якої, відповідача повідомили про неможливість тимчасового призупинення надання послуг.
Суд не врахував, що сторони не досягли згоди з приводу розірвання договору, також умовами договору не передбачена можливість його розірвання в односторонньому порядку.
Суд не взяв до уваги п.7.3 договору відповідно до якого договір може бути достроково розірвано при зміні істотних умов Договору, у разі письмової відмови від всіх послуг.
Суд не взяв до уваги пояснення головного інженера позивача Артемчук Т.П. з приводу того, що приміщення відповідачів не відключалось від опалення до 20.02.2012 року, і було відключено через відсутність оплати, пояснення про те, що приміщення відповідачів не могло опалюватись електроприладами, так як для таких приладів не передбачено навантаження і потужність електронагрівальних установок.
Суд помилково не застосував п.26 постанови КМ України від 03.10.2007 року відповідно до якої відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, якщо технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки;
В судовому засіданні апеляційного суду представники позивачів доводи скарги підтримали.
Відповідачі та їх представник до апеляційного суду не з`явились, про день і час розгляду справи повідомлені.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками в рівних частках нежилого приміщення № 422- підприємства непродовольчої торгівлі, загальною площею 316,40 кв.м., яке розташоване в будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 17 грудня 2010 р., виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 15 грудня 2010 року № 1686-С/НП. (а.с. 12).
КП «Житло-сервіс» утримувало та обслуговувало будинок АДРЕСА_1 на підставі розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1455 (а.с. 10,11).
1 вересня 2011 р. між КП «Житло-сервіс» (згідно договору - Підприємство) та ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (згідно договору Власник приміщення) було укладено договір № 426-11 (далі - Договір).Відповідно до умов Договору Власник приміщення доручив Підприємству від його імені укласти договори з ВАТ «АК «Київводоканал» та АЕК «Київенерго» з метою забезпечення центральним водопостачанням та водовідведенням, центральним опаленням нежилого приміщення АДРЕСА_1, виконувати інші роботи, пов'язані з виконанням укладених договорів, та забезпечувати вказане приміщення переліченими послугами на умовах їх оплати Власником приміщення (а.с. 28-34).
Відповідно до вимог ст.ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору..., а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
З огляду на те, що пунктом 3.2.2. Договору сторони погодили, що Власник приміщення має право відмовитися від послуг водопостачання, водовідведення, теплопостачання за умови письмового повідомлення Підприємства за місяць до бажаної дати з подальшим проведенням розрахунку за одержані послуги (Договору), суд приходить до висновку, що тим самим сторони Договору домовилися про можливість розірвання договору у повному обсязі або частково у формі односторонньої відмови замовника від договору.
Оскільки жодні інші додаткові умови, окрім письмового повідомлення виконавця за місяць до бажаної дати, дотримання яких необхідно для розірвання договору, договором не передбачені, замовник може скористатися наданим правом у будь-який час.
2 вересня 2011 року відповідач ОСОБА_2, діючи у власних інтересах та на підставі довіреностей в інтересах інших співвласників приміщення, письмово повідомив КП «Житло-сервіс» про призупинення надання послуг з теплопостачання (а.с. 87).
Тим самим відповідачі скористалися передбаченим договором правом на часткове розірвання договору, в частині надання послуг з теплопостачання. Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦКУкраїни у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
З огляду на вказане суд приходить до висновку, що з 3 жовтня 2011 року, тобто після спливу одного місяця від дати одержання позивачем письмового повідомлення про часткове розірвання договору, укладений між сторонами Договір в частині надання послуг з центрального опалення є розірваним.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідачів заборгованості за надання послуг за опалення за січень та лютий 2012 року (а.с. 35, 36, 37), тобто вже після розірвання договору.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, правові підстави для стягнення заборгованості, яка виникла після розірвання Договору, відсутні.
Також судом встановлено, що позивач недовів надання відповідачам послуг з теплопостачання в період опалювального сезону 2011-2012 року.
Відповідно до п. 2.1.9. Договору КП «Житло-сервіс» зобов'язалося надсилати листом, вручати (надавати) Власнику приміщення до 20 числа поточного місяця рахунки-фактури для оплати послуг холодного водопостачання та водовідведення, центрального опалення, гарячого водопостачання, робіт (послуг) на умовах попередньої оплати, а Власник приміщення зобов'язався сплачувати їх до останнього числа поточного місяця (п. 2.2.1. Договору).
Згідно з п. 4.9. Договору сторони домовилися, що протягом 10 календарних днів після закінчення опалювального сезону Підприємство готує акт звірки, акт виконаних робіт і направляє Власнику приміщення для підписання. За результатами звірки розрахунків в разі недоплати Власник приміщення оплачує борг.
Доказів, які б підтверджували, що в січні та лютому 2012 року відповідачам виставлялися рахунки за оплату послуг центрального опалення, а після закінчення опалювального сезону - у квітні 2012 року, направлявся акт звірки, позивач не надав.
До справи долучені копії рахунків-фактур, датовані 29 лютого та 13 березня 2012 р. (а.с. 39, 40) та акт звірки взаєморозрахунків без дати, в якому зафіксовано наявність у відповідачів боргу в сумі 32755,96 грн. (а.с. 41), проте підписів відповідачів чи уповноважених ними осіб, які могли б підтвердити факт їх отримання, вказані документи не містять. Інші документи щодо наявності боргу відповідачів перед позивачем, зокрема лист-вимога про припинення порушення умов договору (а.с. 38) та рахунок на оплату, датований 8 жовтня 2012 року (а.с. 89), складені вже після припинення обслуговування будинку АДРЕСА_1 позивачем.
За таких обставин та з врахуванням наданих представником відповідачів письмових доказів, які підтверджують значне, майже у два рази, збільшення використання нежилим приміщенням відповідачів електроенергії в період опалювального сезону 2011-2012 років, суд вважав обґрунтованими доводи представника відповідачів про те, що послуги з центрального опалення відповідачам не надавалися, а магазин посуду, розташований в нежилому приміщенні, опалювався електроконвекторами.
Вищенаведені обставини справи які суд вважав встановленими є доведеними.
Висновки суду про розірвання договору, щодо надання послуг з теплопостачання та відсутність підстав для стягнення плати за послуги, від яких відповідачі відмовились, та надання яких недоведене, відповідають цим обставинам та вимогам закону.
Доводи скарги представників позивача з приводу того, що за умовами договору відповідачі не мали права розірвати договір в односторонньому порядку не приймаються, тому, що відповідно до пункту 3.2.2. Договору сторони погодили, що Власник приміщення має право відмовитися від послуг водопостачання, водовідведення, теплопостачання за умови письмового повідомлення Підприємства за місяць до бажаної дати з подальшим проведенням розрахунку за одержані послуги. Також розірвання договору в односторонньому порядку передбачено і ч. 3 ст. 651 ЦКУкраїни.
Посилання представників позивача на п. 7.3 договору , в якому передбачено право на відмову від усіх послуг, лише підтверджує правильність висновків суду, щодо наявності у позивача права відмовитись від послуг теплопостачання.
Вказаний пункт договору не містить положень щодо права на відмову від надання всіх послуг одночасно, а тому колегія суддів вважає, що представник позивача витлумачив умови договору на власний розсуд.
Доводи апеляційної скарги з приводу недосягнення сторонами згоди на розірвання договору та посилання на лист в якому позивач відмовив відповідачам в призупиненні послуг, правового значення не має, тому, що відповідно до умов договору, які наведені вище у відповідачів існувало право на розірвання договору в односторонньому порядку.
Доводи представників позивача з приводу порушення судом п.26 постанови КМ України від 03.10.2007 року є безпідставні, тому, що позивач не довів, що з технічної точки зору проведення відключення теплопостачання в приміщення відповідачів є неможливим, без спричинення шкоди іншим споживачам послуг.
Так як приміщення відповідачів наразі відключене від вказаних послуг, через не оплату, про що зазначає сам позивач, відповідно така технічна можливість у позивача існує.
Крім того, укладаючи договір та включаючи до нього положення про можливість відмови від послуг, позивач відповідно знав, що така можливість з технічної точки зору допускається.
Доводи представників позивача з приводу того, що послуги відповідачам були надані , а тому вони повинні бути оплачені не ґрунтуються на законі, умовах договору та є недоведеними, тому, що покази головного інженера позивача Артемчук Т.П. з приводу того, що відключення теплопостачання не було проведене є недостатніми доказами, що приміщення отоплювалось за рахунок послуг наданих позивачем, а не електрообладнанням як вказують відповідачі.
Доводи скарги про те, що електрообігрівачами приміщення не могло опалюватись є лише припущенням представників позивача та належними доказами також не підтверджені.
Інші доводи скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку , що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року залишити без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: