Справа № 357/4635/13-к Головуючий у І інстанції Сливка В.В.

Провадження № 11-кп/780/284/13 Доповідач у 2 інстанції Дрига А.М.

Категорія 19 25.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

25 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Капічон О.М.,

суддів: Дриги А.М., Ященко І.Ю.,

при секретарі Шовкоплясу С.П.,

за участю прокурора Красківського В.П.,

захисників - адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

особи, щодо якої з

застосовано примусові

заходи медичного характеру ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційними скаргами заступника прокурора Київської області на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Цибульвки, Дубосарського району Республіки Молдови, молдованина, громадянина Молдови, з неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі;

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків відповідно до ст. 76 КК України;

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 784 гривні в рахунок відшкодування судових витрат;

Вироком вирішено питання щодо речових доказів,

та ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2013 року, якою до

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Білої Церкви, Київської області, громадянина України, з початковою освітою, неодруженого, приватного підприємця, жителя АДРЕСА_3, раніше не судимого,

застосовано примусові заходи медичного характеру у виді примусового амбулаторного лікування у психіатричній лікарні із звичайним наглядом.

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_4 21.01.2013 року, близько 19 години, за попередньою змовою з ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, через незамкнені вхідні двері проникли до будинку гр. ОСОБА_7, що знаходиться на АДРЕСА_1. Знаходячись в будинку ОСОБА_4, застосовуючи насильство, що є небезпечним для життя та здоров'я, накинув на потерпілого ОСОБА_7 ковдру і, поваливши останнього на ліжко, став утримувати на ліжку, закутаним у ковдру, доки його не змінив ОСОБА_5 Після цього ОСОБА_4 відкрито викрав з будинку ОСОБА_7 телевізор марки «Pilot», вартістю 508 гривень, шуруповерт марки «Eirhell 18 V», вартістю 350 гривень, мобільний телефон марки «Nokia 1110 І», вартістю 250 гривень, зі стартовим пакетом мобільного оператора «Київстар», вартістю 10 гривень, магнітофон марки «KANSAI», вартістю 100 гривень, велосипед «Україна», вартістю 50 гривень, та гроші в сумі 80 гривень, і разом з ОСОБА_5, котрий весь цей час утримував потерпілого на ліжку, покинув з викраденим місце події, завдавши потерпілому ОСОБА_7 збитків в сумі 1348 гривень.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі на вирок щодо ОСОБА_4, не оспорюючи доведеність вини останнього, просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного йому покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та ухвалити в цій частині новий вирок, яким засудити ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі. Виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку - попередня змова групою осіб та вказівку суду про вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою з ОСОБА_5 В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що судом не взято до уваги акт № 118 комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 27.03.2012 року, відповідно до якої ОСОБА_5 страждає на розумову відсталість у ступені вираженої дебільності, що ускладнена зловживанням алкоголем та за своїм психічним станом не міг у час, коли були скоєні кримінальні дії, і не може у даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними, і тому ОСОБА_5 не є суб'єктом злочину, а дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не можна кваліфікувати як вчинення злочину групою осіб. Крім того, прокурор вказує, що поза увагою суду залишилась та обставина, що ОСОБА_4 вчинив корисливий злочин поєднаний з насильством, в стані алкогольного сп'яніння, який проник в житло потерпілого ОСОБА_7, завдав останньому збитків, а викрадене майно повернув лише в ході досудового розслідування.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 прокурор просить змінити ухвалу у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та виключити з мотивувальної частини ухвали кваліфікуючу ознаку - попередня змова осіб та вказівку суду про вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою з ОСОБА_4, так як відповідно до акту № 118 комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 27.03.2012 року, ОСОБА_5 страждає на розумову відсталість у ступені вираженої дебільності, що ускладнена зловживанням алкоголем та за своїм психічним станом не міг у час, коли були скоєні кримінальні дії, і не може у даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними, і тому ОСОБА_5 не є суб'єктом злочину, а його дії не можна кваліфікувати як вчинення злочину групою осіб.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу прокурора на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 захисник ОСОБА_3 просить залишити вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області щодо ОСОБА_4 без зміни, так як останнім відшкодовані матеріальні та моральні збитки потерпілому, який відмовився від позовних вимог та просив суворо не карати.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційні скарги прокурора, думки ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_2, які частково підтримали апеляційні скарги прокурора, в частині виключення з мотивувальної частини вироку та ухвали суду кваліфікуючої ознаки - попередня змова осіб та вказівку суду про вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Винність обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення доведена сукупністю наведених у вироку та перевірених в судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку.

Міра покарання, призначена судом обвинуваченому відповідає тяжкості та суспільній небезпечності скоєного, даними про його особу. Суд у вироку правильно зазначив про наявність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення. Ствердження в апеляційній скарзі прокурора про неврахування судом тяжкості злочину та особи обвинуваченого суперечать матеріалам справи, оскільки у вироку чітко зазначено, що ОСОБА_4 вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно і в повному обсязі відшкодував потерпілому завдані збитки.

Крім того, судом враховані дані про особу обвинуваченого та обставини справи, а саме: позитивна характеристика ОСОБА_4 та притягнення до кримінальної відповідальності вперше.

Також, судом взято до уваги думку потерпілого ОСОБА_7, який просив суворо не карати ОСОБА_4, вказував на те, що він не був ініціатором злочину, виріс без батьків, повернув всі викрадені речі та в повному обсязі відшкодував завдані збитки.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України і є домірним скоєному.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що посилання прокурора в апеляційних скаргах на відсутність в даному випадку кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого за ч. 3 ст. 186 КК України, у якому обвинувачувались ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - попередня змова групою осіб та вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою, та виключення її з мотивувальної частини вироку та ухвали суду є обґрунтованими, а апеляційні скарги в цій частині підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно акту № 118 комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 27 березня 2012 року ОСОБА_5 страждає на розумову відсталість у ступені вираженої дебільності, що ускладнена зловживанням алкоголем та за своїм психічним станом не міг у час, коли були скоєні кримінальні дії, і не може у даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відповідно до ст. 26 КК України та абз. 2 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06 листопада 2009 року співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Тому в разі, коли із групи осіб, які вчинили злочин, лише одна особа є суб'єктом злочину, а решта осіб внаслідок неосудності або у зв'язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, чи з інших підстав не можуть бути суб'єктами злочину, дії винної особи, яка за таких обставин притягується до кримінальної відповідальності, не можна розглядати як вчинення злочину групою осіб.

Відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.05.2013 року до ОСОБА_5 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді примусового амбулаторного лікування у психіатричній лікарні із звичайним наглядом.

Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_5 не є суб'єктом злочину, а тому дії обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не можна кваліфікувати як вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, в даному випадку кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України - вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.05.2013 року та ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.05.2013 року.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2013 року щодо ОСОБА_4 - змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України - попередня змова групою осіб та вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою з ОСОБА_5

В решті вирок суду залишити без зміни.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 - змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України - попередня змова групою осіб та вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою з ОСОБА_4

В решті ухвалу суду залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: