ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"25" липня 2013 р. справа № 926/211-б/13-г

За заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

про порушення справи про власне банкрутство

Суддя Т.І. Ковальчук

За участю представників:

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Тимощук Р.М., дов. №010-01/7622 від 19.09.2011 р.

ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, дов. від 13.08.2012 р.

Ліквідатор - Качмарик Я.М.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 14.03.2013 р. за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 порушено провадження у справі про власне банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, постановою від 28.03.2013 р. ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Качмарика Я. М.

Оголошення про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури опубліковано в газеті "Голос України" № 69 за 10.04.2013 р.

Ухвалою від 12.07.2013 р. до розгляду в судовому засіданні на 25.07.2013 р. призначено заяву публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" з грошовими вимогами до підприємця-банкрута ОСОБА_1 за участю представників сторін і ліквідатора, кредитора зобов'язано надати розрахунок заявлених вимог у національній валюті щодо зобов'язань боржника, визначених в іноземній валюті, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підприємця-банкрута спільно з ліквідатором зобов'язано надати відзив на заяву.

У заяві від 01.06.2013 р (т.с. 3, а.с. 172) ПАТ "Укрексімбанк" просить визнати грошові вимоги на загальну суму 262772,75 грн. та 87596,82 доларів США до ОСОБА_1 як поручителя згідно з договором поруки № 71107Р7 від 13.09.2007 р., відповідно до якого ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 поручилася за виконання ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором № 71107С37 від 11.09.2009 р., посилаючись на те, що заборгованість останнього перед кредитором стягнута солідарно із зазначених осіб рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19.07.2011 р. у справі № 2-437/11.

Ліквідатор Качмарик Я.М. надіслав повідомлення від 12.06.2013 р., в якому заявив про визнання вимог ПАТ "Укрексімбанк" у сумі 618807,19 грн. боргу та 1820,00 грн. витрат по сплаті судового збору (т.с. 3, а.с. 231).

Підприємець-банкрут ОСОБА_1 письмового відзиву на заяву ПАТ "Укрексімбанк" не надала.

У судовому засіданні 25.07.2013 р. представник ПАТ "Укрексімбанк" заявлені вимоги підтримав, представники ОСОБА_1 і ліквідатор Качмарик Я.М. визнали вимоги банку на суму 618807,19 грн. боргу та 1820,00 грн. витрат по сплаті судового збору, які стягнуті в судовому порядку, проти решти вимог заперечували з тих підстав, що донарахування проведено без врахування наслідків введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1

Заслухавши пояснення представників кредитора і підприємця-банкрута ОСОБА_1, ліквідатора Качмарика Я.М., розглянувши заяву, подані на їх підтвердження документи, повідомлення ліквідатора, матеріали справи, суд встановив наступне.

11 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") та ОСОБА_7 було укладено Кредитний договір № 71107С37, на підставі якого банк надав, а ОСОБА_7 отримав кошти кредиту в розмірі 84500 доларів США під визначені проценти річних з умовою погашення згідно погодженого графіку з кінцевим терміном повернення кредиту 10.09.2014 року.

Цільове призначення кредиту згідно договору - для власних потреб (п. 2.1 Кредитного договору, т.с. 3, а.с. 176-182).

13 вересня 2007 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було укладено Договір поруки № 71107Р7, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (батьки позичальника ОСОБА_7.) поручилися перед банком (Кредитором) за виконання ОСОБА_7 (Позичальником) зобов'язань, що випливають з Кредитного договору № 71107С37 від 11.09.2007 р. щодо повернення наданого кредиту, сплати процентів та інших платежів, передбачених Кредитним договором, на умовах та в порядку, передбаченими Кредитним договором (т.с. 3, а.с. 183).

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19.07.2011 р. у справі № 2-437/11 задоволено позов ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором № 71107С37 від 11.09.2007 р. у сумі 618807,19 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн. Дане рішення вступило в законну силу 26.10.2011 р. після його апеляційного перегляду Апеляційним судом Чернівецької області (т.с. 3, а.с. 184-186).

Згідно з розрахунком кредитора заборгованість за Кредитним договором № 71107С37 від 11.09.2007 р. за виконання зобов'язань, по якому поручилася ОСОБА_1, станом на 27.05.2013 р. складає:

- 63767,34 долари США за кредитом,

- 23829,48 доларів США за процентами,

- 260952,75 грн. пеня, що в цілому еквівалентно 961114,13 грн. станом на 27.05.2013 р. (т.с. 3, а.с. 175, т.с. 5, а.с. 82).

Відповідно до ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням фізичної особи - підприємця банкрутом.

Підставою для визнання фізичної особи - підприємця банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або виконати обов'язок із сплати обов'язкових платежів.

Абзацом 4 статті 1 Закону встановлено, що фізична особа - підприємець є боржником лише за зобов'язаннями, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону господарський суд розглядає вимоги, заявлені кредиторами або боржником, у строки, передбачені частиною восьмою статті 91 цього Закону. За наслідками розгляду зазначених вимог господарський суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів.

З Кредитного договору 71107С37 від 11.09.2007 р. видно, що він укладався ОСОБА_7 як фізичною особою-громадянином, а не фізичною особою-підприємцем: зокрема, таке випливає з преамбули договору, цільового призначення кредиту - для власних потреб, пункту 6.3 договору та змісту реквізитів позичальника в кінці договору.

Аналогічно Договір поруки № 71107Р7 від 13.09.2007 р. укладено ОСОБА_1 в статусі фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця.

Так, в преамбулі Договору поруки зазначено ОСОБА_1 як мати позичальника ОСОБА_7, в п. 2.1 договору Поручитель (яким в тому числі є ОСОБА_1.) підтверджує, що він є право-дієздатною фізичною особою

У справі № 2-437/11, яка розглядалася Першотравневим районним судом м. Чернівці, ОСОБА_1 також була відповідачем як фізична особа (ст.ст. 1, 30 Цивільного процесуального кодексу України).

Проте, за змістом Закону, вимоги за зобов'язаннями, не пов'язаними зі здійсненням підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, не є предметом регулювання даного Закону і не можуть визнаватися і задовольнятися в межах справи про банкрутство такої ФОП.

На користь такого висновку суду свідчать, зокрема, наступні норми Закону:

- у разі визнання фізичної особи - підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи - підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності (ч. 8 ст. 90);

- одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця господарський суд накладає арешт на майно фізичної особи - підприємця, за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 91);

- з дня прийняття господарським судом постанови про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями фізичної особи - підприємця, крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; припиняється стягнення з фізичної особи - підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності (абз. 1, 3 , 4 ч. 5 ст. 91).

Відповідно до абз. 3 ч. 3 статті 90 Закону кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги за зобов'язаннями, нерозривно пов'язаними з особою кредитора, мають право заявити свої вимоги під час провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця.

Аналізуючи наведену норму Закону, суд доходить висновку, що вона не поширюється на заявлені ПАТ "Укрексімбанк" вимоги, позаяк останні не є нерозривно пов'язані з особою кредитора в зв'язку з тим, що судом не встановлено обмежень, які б перешкоджали банку передати будь-яким третім особам право вимоги до ОСОБА_1 по зобов'язаннях, що випливають з Договору поруки № 71107Р7 від 13.09.2007 р. в установленому законодавством порядку (ст.ст. 512-516 Цивільного кодексу України).

Відтак, в силу приписів абз. 4 статті 1, абз. 3 частини 3 статті 90 Закону заявлені в даній справі вимоги ПАТ "Укрексімбанк" у розмірі 961114,13 грн. не є такими, що можуть визнаватися в межах справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як кредиторські вимоги.

Той факт, що представники і ліквідатор банкрута частково визнали заявлені банком вимоги, не має юридичного значення для суду, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає, зокрема, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки відповідно до Закону заявлені ПАТ "Укрексімбанк" вимоги не можуть визнаватися як кредиторські у справі про банкрутство, їх визнання представниками підприємця-банкрута ОСОБА_1 ліквідатором Качмариком Я.М. суперечить Закону.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що вимоги ПАТ "Укрексімбанк" належить відхилити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 38, 40, 90-92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 41, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Вимоги ПАТ "Укрексімбанк" в сумі 961114,13 грн. до ОСОБА_1 відхилити.

2. Судовий збір залишити за кредитором.

Суддя Т.І.Ковальчук