Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Могильницький М.С.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
28 жовтня 2008 року Справа № 22-а-11713/08
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф.,
Старосуда М.І.,
при секретареві Кірсановій М.В.,
розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року у справі НОМЕР_1 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И Л А :
07 липня 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області (далі УПФУ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 01.01.2008 року у відповідності до діючого законодавства згідно ст. ст. 49, 50. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з наступним перерахунком пенсії у відповідності до змін чинного законодавства.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року вказані позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: визнані неправомірними дії УПФУ щодо відмови в перерахунку пенсії у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і відповідача зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивачеві на підставі ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 червня 2008 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, місце та дату апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач повинен здійснити перерахунок пенсій позивачеві, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
Позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серіНОМЕР_1(а. с. 9), є інвалідом 3 групи, причина інвалідності пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що не оспорюється відповідачем та підтверджується листом НОМЕР_2 (а .с. 11).
12.06.2008 року позивачеві Управлінням Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області на його заяву про перерахунок пенсії у відповідності до вимог Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»листом НОМЕР_2 (а .с. 11) від 12.06.2008 р. відмовлено за відсутністю правових підстав.
Згідно абзацу першого пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(від 09.07.2003р. № 1058-4), який набрав чинності 01.01.2004 року, якщо особа має право на підвищення пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається один з видів пенсії за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно від зазначених законодавчих актів та розміром пенсії із солідарної системи відповідного до цього закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
22 травня 2008 року рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни зокрема до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тобто судом першої інстанції правильно застосовані норми Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІI групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІII групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин колегія суддів визнає правильними та такими, що відповідають Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", висновки суду першої інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо неправомірності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд першої інстанції правильно зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсій позивачеві з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком і відповідно до вимог ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вірно визначив дату перерахунку пенсії. .
При апеляційному розгляді справи і постановленні судового рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності застосування норм спеціального закону у межах спірних відносин і вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, але постанова підлягає зміні, оскільки суд дійшовши до правильних висновків в мотивувальній частині постанови, а саме, визнавши неправомірними дії відповідача у відмові в перерахунку державної та додаткової пенсії і необхідності здійснення перерахунку цих пенсій на підставі ст.50, ст.54 ч.4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних громадян, незрозуміло виклав в резолютивній частині постанови задоволені вимоги і тому другий та третій абзаци резолютивної частини необхідно уточнити, змінивши їх редакцію.
При цьому колегія суддів зазначає, що в рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивачем також заявлені вимоги про перерахунок пенсії згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», в задоволенні яких відмовлено. В цій частині постанову суду не оскаржене. Але суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні цієї частини позовних вимог, у мотивувальній частині, не обґрунтував свого рішення. Апеляційний суд вважає, що судом правильно відмовлено в задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки відповідно до ст.13 Закону №3551 цей вид додаткової пенсії позивачеві виплачується (а.с.11).
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Сніжне Донецької області задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії змінити, другий та третій абзаци резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м.Сніжне Донецької області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне Донецької області ОСОБА_1 здійснити перерахунок державної пенсії по інвалідності з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсій за віком згідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 червня 2008р.
В решті постанову суду, з врахуванням ухвали від 08.09.2008р. про виправлення описки, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: