ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
23.07.2013 Справа № 920/1132/13
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Маркет",
м. Суми
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал" в особі
ліквідатора арбітражного керуючого Кунцевича Станіслава
Володимировича, м. Суми
про визнання права власності
СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.
За участю представників сторін:
від позивача: Шевченко В.В. (довіреність б/н від 07.12.2012 р.)
від відповідачів: Кунцевич С.В.
При секретарі судового засідання Лєпковій О.О.
Суть спору: позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу б/н від 17.01.2013 р., укладений між позивачем та відповідачем; визнати за позивачем право власності на майно, яке розташовано за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122: нежитлове приміщення - Відділення сушильно-пічне під літ. "Р", цегляне, загальною площею 115,5 кв. м; нежитлове приміщення - Депо (теплячок) під літ. "Ш", з/бетонні блоки, загальною площею 192,5 кв.м; нежитлове приміщення - Склад відпрацьованих масел під літ. "О", цегляний, загальною площею 33,9 кв.м; нежитлове приміщення - Склад сировини під літ. "Л", цегляний, загальною площею 1 441,1 кв.м.
Представник позивача в судове засідання надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої відмовився від позовної вимоги в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу б/н від 17.01.2013 р., укладеного між ТОВ «Агро-Маркет» та ТОВ «Мінерал» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кунцевича С.В. Разом з цим зазначив, що арбітражний керуючий в даній справі не є належним відповідачем, а тому в частині вимог, заявлених до нього, відмовляється. Відповідно до положень ст. ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України суд приймає відмову від позову в цій частині, як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювальні законом інтереси, в тому числі сторін.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає. Окрім цього, надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що на даний час іпотека на майно боржника не зареєстрована в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а, отже, не може бути перешкодою у визнанні прав власності на нерухоме майно.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:
Постановою господарського суду Сумської області від 12.01.2009 р. у справі № 6/256-08 визнано банкрутом ТОВ «Мінерал», відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Закорко В.В.
Ухвалою господарського суду від 20.02.2012 р. ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кунцевича Станіслава Володимировича.
Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 17.01.2013 р. ліквідатором було реалізоване позивачу нежитлове приміщення - Відділення сушильно-пічне під літ. "Р", цегляне, загальною площею 115,5 кв. м; нежитлове приміщення - Депо (теплячок) під літ. "Ш", з/бетонні блоки, загальною площею 192,5 кв.м; нежитлове приміщення - Склад відпрацьованих масел під літ. "О", цегляний, загальною площею 33,9 кв.м; нежитлове приміщення - Склад сировини під літ. "Л", цегляний, загальною площею 1 441,1 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122.
Позивач в підтвердження законності придбання вищезазначеного майна додає до матеріалів позову договори купівлі-продажу нежитлових приміщень між ТОВ «Мінерал» та ТОВ «Домобудівник» (а.с. 24-26).
Відповідно до п. 3.4 Договору б/н від 17.01.2013 р. право власності на придбане майно виникає після повної сплати вартості майна та підписання акту приймання-передачі. Вартість майна була визначена у 160 000 грн. 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом від 21.01.2013 р. вих. № 3 звернувся до ліквідатора арбітражного керуючого Кунцевича С.В. з проханням надати час для акумулювання грошових коштів для оплати за придбане майно.
27.03.2013 р. листом за вих. № 9 позивач повідомив відповідача про те, що кошти для оплати придбаних об'єктів закумульовано і попрохав надати рахунок-фактуру для здійснення оплати (а.с. 19).
29.03.2013 р. згідно платіжного доручення № 520 від 29.03.2013 р. сплачені кошти за вищевказане майно, і по акту від 29.03.2013 р. відбулась передача зазначеного нерухомого майна.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вказаний вище договір не був нотаріально посвідчений через відмову відповідача здійснити нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу вищезгаданого майна, посилаючись на те, що придбане майно свого часу знаходилось в іпотеці банку.
У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 328 зазначеного Кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 182 Цивільного кодексу України, вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
В судове засідання від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що на даний час іпотека на майно боржника не зареєстрована в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а, отже, не може бути перешкодою у визнанні прав власності на нерухоме майно.
У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В статті 316 цього Кодексу зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Також в частині першій статті 320 вказаного Кодексу зазначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Відсутність реєстрації за позивачем права власності на придбане нерухоме майно позбавляє можливості реалізувати право щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Відповідний спосіб захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання також міститься у ст. 20 Господарського кодексу України. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.
Крім того, за приписами статті 124 Конституції України, юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. В силу положень цивільного законодавства предметом судового розгляду та вирішення можуть бути будь-які правовідносини, включаючи ті підстави, виникнення, зміна та припинення яких передбачені правовими нормами, так і не передбачені ними, але в силу загально-дозвільного принципу регулювання приватноправових відносин породжують правові наслідки. Конституція України у статті 55 гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах вказівки на можливість такого захисту (ст. 8 Конституції України). Тобто будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть заслуговувати на судовий захист.
У відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на нерухоме майно проводиться на підставі рішень судів. Згідно ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
З урахуванням викладених обставин, господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення - Відділення сушильно-пічне під літ. "Р", цегляне, загальною площею 115,5 кв. м; нежитлове приміщення - Депо (теплячок) під літ. "Ш", з/бетонні блоки, загальною площею 192,5 кв.м; нежитлове приміщення - Склад відпрацьованих масел під літ. "О", цегляний, загальною площею 33,9 кв.м; нежитлове приміщення - Склад сировини під літ. "Л", цегляний, загальною площею 1 441,1 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122.
Керуючись ст. ст. 317, 319, 328 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Маркет" (40020, м. Суми, вул. Ковпака, б. 4, код 31547713) право власності на нежитлове приміщення - Відділення сушильно-пічне під літ. "Р", цегляне, загальною площею 115,5 кв. м; нежитлове приміщення - Депо (теплячок) під літ. "Ш", з/бетонні блоки, загальною площею 192,5 кв.м; нежитлове приміщення - Склад відпрацьованих масел під літ. "О", цегляний, загальною площею 33,9 кв.м; нежитлове приміщення - Склад сировини під літ. "Л", цегляний, загальною площею 1 441,1 кв.м., що розташованіза адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122.
Повне рішення складено 25.07.2013 року.
СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА