Справа № 127/9383/13-ц Провадження № 22-ц/772/2067/2013Головуючий в суді першої інстанції:Король О.П.
Категорія: 48Доповідач: Матківська М. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2013 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів: Марчук В.С., Оніщука В.В.
При секретарі: Сніжко О.А.
За участю: позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини, -
В с т а н о в и л а:
В квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини, яким просив зменшити розмір аліментів, стягнутих рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 травня 2012 року з нього на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ? частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття; та зменшити розмір аліментів, стягнутих з нього на користь ОСОБА_3 на її утримання з 1/8 частини до 1/12 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2013 року позов задоволено частково.
Зменшено розмір аліментів, які стягуються за рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 травня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на її утримання з 1/8 до 1/12 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат зі сплати судового збору 76,47 грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення змінити та задовольнити позов в частині зменшення розміру аліментів, стягнутих на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 травня 2012 року з нього на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ? частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Зазначив, що справа була розглянута судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, що є порушенням принципу всебічного, об'єктивного розгляду в судовому процесі обставин справи в їх сукупності, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення в частині відмови в задоволенні частини позову.
Рішення суду в частині зменшення розміру аліментів, які стягуються на користь відповідача на її утримання, сторонами не оскаржується.
В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася і не надала письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції встановив, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 травня 2012 року визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з дня подання заяви, тобто з 01.08.2011 року, і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на її утримання в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, з дня подання заяви, тобто з 01.08.2011 року, і до досягнення дитиною трьох років (а. с. 5-6).
Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 14 липня 2012 року позивач ОСОБА_2 14 липня 2012 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 (а. с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача народилась донька ОСОБА_7, про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 26 грудня 2012 року (а. с. 10).
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині 1 статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
По справі встановлено, що відповідач ОСОБА_3 працює у Вінницькій об'єднаній державній податковій інспекції Вінницької області Державної податкової служби з 21 грудня 2009 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу супроводження актуальних та резонансних справ юридичного управління та з 21 березня 2011 року по 31 січня 2014 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати (а. с. 27).
Згідно довідки МПК «ЖЕК № 7» від 11 червня 2013 року № 1387 дитина ОСОБА_4 проживає разом із матір'ю ОСОБА_3 (а. с. 28).
Позивач ОСОБА_2 працює у КНВО «Форт» МВС України, розмір його заробітної плати за період з вересня 2012 року по березень 2013 року склав 52 870,00 грн., що підтверджується довідкою № 93 від 9 квітня 2013 року, тобто має середньомісячний заробіток 7 553 гр. (а. с.8).
Суд першої інстанції з урахуванням змін сімейного стану позивача, а саме народження ІНФОРМАЦІЯ_4 доньки, дійшов висновку про зменшення розміру аліментів, які стягуються із позивача на утримання відповідача з 1/8 до 1/12 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трьох років.
Разом з цим суд першої інстанції відмовив позивачу у зменшенні розміру аліментів, які стягуються із нього на користь відповідача, на утримання дитини в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Згідно зі ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доводи позивача в тому, що з часу ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, погіршився його матеріальний стан, оскільки на його утриманні знаходиться дружина та малолітня донька, а загальний розмір аліментів, який утримується із його заробітної плати на користь відповідача складає більше половини його заробітку, через що його сім'я знаходиться у скрутному матеріальному становищі, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються наступним.
По справі встановлено, що згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 травня 2012 року із позивача стягуються аліменти на користь відповідача на утримання дитини в розмірі ? частини всіх видів заробітку та на її утримання - в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку.
Після відкриття виконавчих проваджень з виконання вказаного рішення суду, державним виконавцем було проведено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів та нараховано заборгованість за період з серпня 2011 року по серпень 2012 року: в частині стягнення аліментів на утримання дитини (1/4 частина заробітку) в сумі 18 506,30 грн. та заборгованість в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 (1/8 частина заробітку) - 9 253,12 грн. (а. с. 31).
Кошти в погашення заборгованості по аліментах відраховуються із заробітної плати відповідача на підставі постанов державного виконавця від 10 вересня 2012 року (а. с. 7).
Таким чином не знайшли підтвердження доводи позивача в тому, що загальний розмір аліментів, який відраховувався із його заробітної плати на утримання сина та відповідача становив більше половини його заробітку, оскільки відрахування аліментів за рішенням суду із заробітної плати відповідача проводилося у визначеному судом розмірі: ? частина заробітку - на утримання дитини та 1/8 частина заробітку - на утримання відповідача, а решта коштів - відраховувалося на погашення заборгованості по сплаті аліментів, яка була допущена з вини позивача.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування божником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Доводи апеляційної скарги в тому, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на утримання дитини, суд першої інстанції врахував лише інтереси його малолітнього сина, однак не врахував інтереси його малолітньої доньки, яка знаходиться на утриманні позивача, спростовуються тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що його дружина та малолітня донька перебувають виключно на його утриманні.
Як вбачається із матеріалів справи донька позивача народилась ІНФОРМАЦІЯ_4, у зв'язку з чим дружина позивача на даний час отримує щомісячні соціальні виплати: допомогу при народженні дитини (810 грн. на місяць) та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (не менше 130 грн. на місяць), передбачені Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Крім того, виходячи із розміру заробітної плати позивача, яка складає 7 - 8 тисяч грн. в місяць (з вересня 2012 року - 7 020 гр., з лютого 2013 року - 8 190 гр.), частка заробітної плати, яка залишається після відрахування аліментів (1/4 частини на утримання дитини та 1/12 частини на утримання відповідача) буде достатньою для забезпечення мінімального рівня життя, враховуючи розмір прожиткового мінімуму, встановлений Законом на 2013 рік.
Тобто, оскаржуваним рішенням суду будь-яким чином не порушуються інтереси малолітньої доньки позивача.
За наведених обставин, суд першої інстанції, врахувавши те, що у позивача змінився сімейний стан (укладення шлюбу та народження доньки), що він є молодим чоловіком працездатного віку (1978 року народження), має задовільний стан здоров'я, постійне місце роботи, одержує досить високу заробітну плату, прийшов до вірного висновку, що позивач має можливість сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі ? частини всі видів заробітку щомісячно, в зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів в цій частині.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального й процесуального права, в зв'язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська
Судді: /підпис/ В.С. Марчук
/підпис/ В.В. Оніщук
Згідно із оригіналом
Суддя: М.В. Матківська