Справа № 755/16015/13-к
В И Р О К
іменем України
"24" липня 2013 р. Дніпровський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Галиги І.О.,
з участю прокурора Нідзельської Л.А.,
потерпілого ОСОБА_1,
при секретарі Сазоновій В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12013110040007233 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий 20.08.2010 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 198 КК України до 2 років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 20.01.2011 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 28.09.2012 року з заміною невідбутої частини покарання громадськими роботами строком 200 год.,
у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України;
в с т а н о в и в :
21.04.2013 року приблизно о 07 год. 00 хв. ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись за адресою м. Київ, просп. Миру, 1, неподалік торгово-розважального центру «Дарниця», де сумісно із ОСОБА_1 вживали спиртні напої. Після погіршення стану здоров'я, внаслідок вживання спиртних напоїв ОСОБА_1 відійшов у сторону підземного переходу, що знаходився неподалік вищевказаного супермаркету, а ОСОБА_2 в свою чергу направився за ним. В подальшому обвинувачений побачив, що у правій кишені джинсів ОСОБА_1 знаходиться мобільний телефон марки «Нокіа С7», а тому користуючись безпорадним станом потерпілого, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, викрав із правої кишені джинсів ОСОБА_1 вище вказаний мобільний телефон, після чого став залишати місце події. Однак потерпілий, помітивши злочинні дії ОСОБА_2, висловив останньому вимогу повернути викрадений телефон, проте обвинувачений продовжив вчинення дій спрямованих на утримання викраденого майна та зник з місця скоєння кримінального правопорушення, викраденим, а саме мобільним телефоном марки «Нокіа С 7», вартістю 4 000 грн. в якому знаходилась сім карта мобільного оператора «Лайф», яка матеріальної цінності не становить, на рахунку якої грошові кошти були відсутні, розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на вищевказану суму.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду визнав повністю, покази давати відмовився.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 21.04.2013 року приблизно о 05 год. 00 хв. він вийшов із кафе «Сад», що знаходиться на Ленінградській площі в м. Києві. Біля торгово-розважального центру «Дарниця» він познайомився з обвинуваченим ОСОБА_2, з яким згодом вирішив вжити алкогольні напої. Після того як обвинувачений із потерпілим придбали алкогольні напої, то вони разом ще із двома дівчатами пішли на вул.Харківське шосе, що в м. Києві, де в одному із підземних переходів і стали вживати ці алкогольні напої. Через певний час потерпілому стало погано у зв'язку із чим він відлучився від усієї компанії до одного із кіосків, розташованих на вищевказаній вулиці. ОСОБА_2 пішов слідом за ним та під час розмови витягнув у нього із кишені мобільний телефон марки «Нокіа С7». Коли він помітив, що ОСОБА_2 викрав його телефон, то висловив йому вимогу про повернення телефону, проте ОСОБА_2 не реагував та почав тікати. Через декілька днів потерпілий ОСОБА_1 зустрів ОСОБА_2 по вул. Празькій в м. Києві у якого на той момент знаходився викрадений ним телефон. На повторні прохання потерпілого до обвинуваченого, стосовно повернення викраденого телефону, ОСОБА_2 став вимагати від ОСОБА_1 грошової винагороди за це, після чого між ними виник фізичний конфлікт. Усвідомивши, що обвинувачений не збирається повертати мобільний телефон, ОСОБА_1 звернувсь до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. На наступний день працівники міліції повернули потерпілому ОСОБА_1 його мобільний телефон під відповідну розписку.
Оскільки обвинуваченим ОСОБА_2, прокурором та потерпілим не оспорються фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначені обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями потерпілого ОСОБА_1, дослідженням протоколу огляду речових доказів, постановою про визнання та передачу на зберігання речових доказів, зберігальною розпискою, та матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у тому, що він своїми діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 186 КК України.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 виду та міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до середньої тяжкості правопорушень, конкретні обставини справи, дані про особу підсудного, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг та нарікань не надходило, раніше судимий.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні та примирення з потерпілим.
Обставинами, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин справи, ставлення обвинуваченого до скоєного, його молодий вік, те, що він під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, завдана матеріальна шкода потерпілому відшкодована, враховуючи думку потерпілого, який просив суд призначити обвинуваченому покарання не пов'язане із реальним позбавленням волі, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливе без відбуття покарання, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покласти на підсудного обов'язки, визначені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Цивільний позов у провадженні не заявлений.
В порядку ст. 100 КПК України підлягають вирішенню питання речових доказів.
Судові витрати у провадженні не заявлені
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд
з а с у д и в :
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 без дозволу органу КВІ не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтись на реєстрацію.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.
Цивільний позов у провадженні не заявлений.
Речові докази у справі, а саме мобільний телефон марки «Нокіа С-7», який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_1 - вважати власністю ОСОБА_1
Судові витрати у провадженні відсутні.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: