Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц/778/3491/13 Головуючий у 1 інстанції: Суркова В.П.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2013 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого судді:Онищенко Е.А.
суддів:Ломейко В.О.
Кухаря С.В.
при секретаріОстащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 24 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6, до ОСОБА_5, Головного УМВС у Запорізькій області в особі Сектору громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, третя особа - міське комунальне підприємство «Основаніе», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права користування жилим приміщенням,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що їй на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2012 року, належить квартира АДРЕСА_1.
У квартирі зареєстрований відповідач, за домовленістю між ними відповідач повинен був сплачувати комунальні послуги, але комунальні послуги він не сплачував та ніколи у квартирі не проживав, його речі у квартирі відсутні. Без її згоди відповідач здавав квартиру в оренду, а орендну плату залишав собі.
Оскільки відповідач не проживає у спірній квартирі без поважних причин понад встановлені строки, просила визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати СПРФО Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області зняти ОСОБА_5 з реєстраційного обліку.
Відповідач не визнав позов, звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання за ним права користування спірною квартирою, в якому зазначив, що з 2003 року він зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 До 2008 року у нього з позивачкою були нормальні стосунки, він оплачував усі комунальні послуги, але з травня 2008 року позивачка вимагає від нього знятися з реєстраційного обліку. Оскільки він з реєстрації не знявся, позивачка поставила залізні двері та змінила замки і таким чином перешкоджає йому користуватися квартирою. У зв'язку з тим, що його шлюб розпався, будь-якого іншого житла він не має, вимушений був зламати замки та вселитися у спірну квартиру. Але позивачка вселила у квартиру орендарів і він залишився без житла.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 24 травня 2013 року позов задоволено частково Визнано ОСОБА_5, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права користування жилим приміщенням відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, зустрічний позов задовольнити.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 23.07.2012 року на підставі рішення Шевченківського районного суду від 11.06.2012 року зареєструвала своє право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 10).
З 24.10.2003 року відповідач ОСОБА_5, який є батьком ОСОБА_6 зареєстрований у вказаній квартирі (а.с. 11).
За ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позов ОСОБА_6 вважав встановленим факт не проживання відповідача без поважних причин понад рік.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Так суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на час ухвалення рішення позивач була власником квартири (реєстрація права власності 23.07.2012 року) лише 10 місяців, а тому підстав для застосування судом вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України не було.
Окрім цього суд послався на те, що відповідач за первісним позовом не проживав в квартирі з поважних причин, однак в матеріалах справи є договір оренди всієї квартири АДРЕСА_1 укладений 15.08.2012 року ОСОБА_6 з ОСОБА_7 до 15.08.2014 року (а.с. 28). Вказаний факт сторонами не оспорений, фактично вся квартира перейшла у користування сторонніх щодо ОСОБА_5 осіб, що унеможливлює його користування нею і фактично є поважною причиною не проживання ОСОБА_5, на що він і посилався в суді.
За ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
За положеннями ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина, їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Встановлено, що при вселенні не було укладено угоди про порядок користування жилим приміщенням між власником та на той час членами його родини.
Виходячи з вказаного, колегія суддів вважає, що законних підстав для задоволення позову ОСОБА_6 не має.
ОСОБА_5 посилаючись на наявність перепон у користуванні вказаною квартирою вселити його туди суд не просив, а просив лише визнати за ним право користування. Однак в задоволенні позову щодо визнання його права користування необхідно відмовити оскільки він у вказаній квартирі зареєстрований, вселився туди на законних підставах і за законом в тому числі за ч. 1 ст. 405 ЦК України має таке право незалежно від наявності судового рішення.
Таким чином, зазначені порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом при розгляді справи даної справи, призвели до неправильного вирішення спору, а тому ухвалене по справі рішення у відповідності до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні обох позовів з вказаних колегією суддів підстав.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2013 року по даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: