КС № 174/382/13-к

п/с № 1-кп/174/21/2013

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2013 року Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого- судді Борцової А.А.,

при секретарі- Килинчук Л.Л.,

за участю прокурора- Селецького А.А.,

потерпілого та цивільного позивача- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вільногірську Дніпропетровської області кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця міста Вільногірська Дніпропетровської області, освіта професійно-технічна, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, в/з, не працює, проживає в АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 30 червня 2004 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ст.309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання звільнений з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, із виконанням обов'язків відповідно до ст.76 КК України,

- 21 липня 2005 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбутий строк 3 місяці позбавлення волі за вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 30 червня 2004 року і остаточно до відбування призначено 4 роки позбавлення волі. Звільнений з Криворізької ІК-80 30 квітня 2008 за постановою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2008 умовно-достроково, на невідбутий строк 1 рік 17 днів, на підставі ст.81 КК України,

- 14.02.2011 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ст.ст. 185 ч.3, 75 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з виконанням обов'язків згідно п.4 ч.1 ст.76 КК України, -

- 19 червня 2013 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, білоруса, уродженця с.Озеріще Мінського району Мінської області Білорусь, освіта професійно-технічна, розлученого, має неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_8, в/з, не працює, зареєстрованого в АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 16 лютого 2012 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ст.ст. 185 ч.2, 75 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, з випробувальним терміном 1 рік, з виконанням на підставі ст.76 ч.1 п.3 КПК України обов'язки з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції,

- 25.06.2012 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області по ст. 185 ч.3, ст.70 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття призначеного покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки, з виконанням обов'язків відповідно до п.п.3,4 ст. 76 КК України,

- 19 червня 2013 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Повторно, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 14.01.2013 року, близько 21 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшли на територію гаражного кооперативу «Лада», розташованого по вул. Транспортній, 17, м. Вільногірська Дніпропетровської області, де вступивши між собою у попередню змову, направлену на таємне викрадення чужого майна, підійшли до гаража НОМЕР_1, належного ОСОБА_3 та побачили в лівій стіні гаражу отвір. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливої зацікавленості, за попередньою змовою групою осіб, через вказаний отвір проникли в середину приміщення, де зі столу, який знаходився у вказаному приміщенні, викрали автомагнітолу марки «Shuttle» модель SCP-470, серійний номер НОМЕР_2 вартістю 800 гривен, дві колонки вартістю 300 гривен та ліхтарик налобний з 8 діодами вартістю 35 гривен, а всього на загальну суму 1135 грн., після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав повністю і показав, що 14 січня 2013 року, близько 20 год., з ОСОБА_2 знаходились біля магазину «Рустам», пили пиво. До них на автомобілі «Волга» під'їхав ОСОБА_4, представився головою гаражного кооперативу та запропонував їм заробити грошей, на що погодилися. Сказав, що для цього потрібно прийти в кооператив. Приблизно о 21 год. 30 хв. прийшли до кооперативу «Лада», де ОСОБА_4 показав їм на гараж, в стіні якого був отвір, розміром приблизно 40х50 см, і сказав, що їм потрібно з гаражу забрати магнітолу з колонками, а він за це заплатить їм 200 грн. Погодилися на цю пропозицію і разом з ОСОБА_2 пролізли через отвір у стіні в гараж, де забрали магнітолу, колонки до неї та ліхтар, які знаходились на столі. Вийшли з гаражу через двері, які були відчинені, замки були зірвані та пошкоджені. Принесли їх ОСОБА_4, але він сказав, що у нього грошей немає і запропонував їм її продати за більшу суму ніж та, що він пропонував. Магнітолу та колонки продали ОСОБА_5, виручені гроші поділили порівну, свою частку витратив на власні потреби. У вчиненому щиро кається. Заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 не визнав, мотивуючи тим, що працівникам міліції вказав, кому саме продали викрадене майно, а вони його не вилучили. Моральну шкоду потерпілому не завдавав.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину визнав повністю і показав, що 14 січня 2013 року, близько 20 год. з ОСОБА_1 стояли біля магазину «Рустам», пили пиво. До них під'їхала чорна «Волга», з неї вийшов чоловік, знав, що він позаштатний працівник міліції, пізніше взнав, що його прізвище ОСОБА_4. ОСОБА_4 запропонував роботу, пообіцяв заплатити 300 гривень, сказав, що для цього їм необхідно прийти до гаражного кооперативу «Лада». Приблизно на початку 21 год. прийшли до кооперативу, де ОСОБА_4 вказав на гараж і сказав, що з його господарем у нього склалися неприязнені стосунки, і запропонував їм проникнути в цей гараж через отвір у стіні і взяти там магнітолу, на що погодилися. Разом з ОСОБА_1 проникли в гараж через цей отвір, побачили, що на стелажах знаходилось різне майно, а на саморобному столі були автомагнітола, ліхтар та колонки, які забрали з собою. Так як у ОСОБА_4 не було грошей, щоб розрахуватися, він сказав, що автомагнітолу можна продати за більшу суму, ніж він їм обіцяв. В цей же день продали автомагнітолу і колонки до неї ОСОБА_5, а ліхтарик залишився у ОСОБА_1. Гроші поділили та витратили на власні потреби. Заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 не визнав, мотивуючи тим, що вказав працівникам міліції, що викрадене майно продав ОСОБА_5, але вони його не вилучили. Моральну шкоду потерпілому не завдавав.

Крім повного визнання вини обвинуваченими, їх вина підтверджується показами потерпілого, свідків, письмовими матеріалами справи.

Так, потерпілий ОСОБА_3 показав, що вранці 15 січня 2013 року прийшов до свого гаражу, який розташований в кооперативі «Лада» і побачив, що ворота гаражу відчинені, а в стіні вибитий отвір, розміром 67х62 см. В гаражі був безлад, майно знаходилося не на своїх місцях. Виявив, що зникла магнітола з колонками, яка була в автомобілі, ліхтарик та інше майно. Звернувся до міліції з заявою. Підозрював в причетності до крадіжки голову гаражного кооперативу ОСОБА_4, з яким склалися неприязні стосунки із-за його діяльності на цій посаді. Про причетність ОСОБА_4 до крадіжки йому також розповіла ОСОБА_6, яку невдовзі після цієї події зустрів на вулиці. Всього крадіжкою йому завдано матеріальну шкоду на загальну суму 1135 гривень, а також моральну шкоду, яку оцінює в 5000 грн. З викраденого майна йому працівниками міліції повернуто ліхтарик вартістю 35 грн. Крім того, на надання правової допомоги при складанні цивільного позову витратив 400 грн. Просить цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_7 показала, що вранці 15.01.2013 р. була на роботі, приблизно о 10 год. їй зателефонував її чоловік і повідомив, що з належного їм гаражу вчинено крадіжку. Прийшла з роботи приблизно о 22 год. Спитала чоловіка, чи телефонував він голові гаражного кооперативу ОСОБА_4, він сказав, що ні, і тоді подзвонила сама. ОСОБА_4 сказав, що чергував до 07 год. ранку, а потім поїхав на роботу, стверджував, що крадіжка скоріше за все трапилася вдень, але вона вважає, що крадіжка трапилася вночі, під час чергування ОСОБА_4, який належним чином не організував це чергування.

Свідок ОСОБА_4 показав, що був головою гаражного кооперативу «Лада», в січні 2013 р., в день, що передував крадіжці з гаражу ОСОБА_3, приблизно о 17.20 год. приїхав в кооператив і побачив натоптані сліди біля гаражів, які закінчувались біля забору кооперативу. В цей час до кооперативу прийшов ОСОБА_8, разом з яким пройшли по кооперативу, подивились, але усі гаражі були зачинені. Поїхав до ОСОБА_9 та повідомив, що натоптано біля їх гаражу, після чого повернувся в кооператив, де чергував до 07 год. ранку, після чого поїхав додому. Вранці, приблизно о 08 годині, попрохав знайомого на ім'я ОСОБА_17 об'їхати гаражі. Пізніше він зателефонував і повідомив, що ворота гаража НОМЕР_3 були відчинені, а на гаражі ОСОБА_3- зняті. Про крадіжку з гаража НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, дізнався від дружини останнього, яка подзвонила ввечері того ж дня. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не знає, чому вони його оговорюють, йому не відомо, до крадіжки він будь-якого відношення не має. На даний час повноваження голови кооперативу склав, та як не бажає виконувати ці функції після виказаних на його адресу обвинувачень.

Свідок ОСОБА_10 показав, що взимку цього року, точну дату не пам'ятає, на вулиці до нього підійшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2. У когось з них в руках був пакет. Вони спитали, чи потрібна йому магнітола, де вони її взяли - не пояснювали. Від придбання магнітоли відмовився, тому її обвинувачені йому не показували.

Свідок ОСОБА_6 показала, що в січні 2013 р. разом з чоловіком у своїх справах пришли до гаражів, де також знаходилися невідомі їй чоловіки, які між собою розмовляли про те, що з гаража ОСОБА_3 якісь хлопці, що були на мотоциклі, вчинили крадіжку майна. Хтось із цих чоловіків сказав, що крадіям допомагав голова кооперативу ОСОБА_4, хто саме це казав, не пам'ятає, це було сказано в загальній розмові, нікого з присутніх тоді чоловіків не знає. Приблизно через 1-2 дні зустріла на вулиці ОСОБА_3 і розповіла йому про цю розмову. Чи правда те, що розповідали чоловіки, їй не відомо.

Свідок ОСОБА_9 показала, що в січні 2013 р., точної дати не пам'ятає, ОСОБА_4 повідомив їй, що в них відчинений гараж. Поїхали туди з чоловіком в той же день і закрили. Також відомо, що у сусіда- ОСОБА_3, в той же день з гаражу була вчинена крадіжка. Коли ходила до свого гаражу, бачила в стіні гаражу ОСОБА_3 дірку.

Свідок ОСОБА_8 показав, що 14 січня 2013 року з 17 до 19 години прийшов до гаражу, щоб взяти свій автомобіль. В цей час там був голова кооперативу ОСОБА_4, який попрохав його пройти вздовж гаражів, сказав, що бачив біля гаражів підозрілі сліди. Разом пройшли по кооперативу, біля двох гаражів дійсно були сліди взуття, але гаражі були зачинені. Наступного дня ввечері, приблизно о 20 годині, на заправці, зустрів ОСОБА_4, який розказав, що 2 гаража були пограбовані, з одного гаража було викрадено автомобільну магнітолу та колонки.

Свідок ОСОБА_11 показав, що взимку, можливо, 14 січня 2013 року, після 19 години, прийшов до кооперативу, щоб відкидати сніг від свого гаражу. В кооперативі зустрів ОСОБА_4, який сказав, що бачив біля гаражів якісь сліди. Разом пішли до цих гаражів і побачив сліди взуття, які вели від одного гаража до іншого. Ворота цих гаражів були зачинені. Приблизно через тиждень, зустрів ОСОБА_4, який сказав, що в кооперативі таки трапилася крадіжка із гаражу, але кому він належить, не розказував.

Свідок ОСОБА_12 показав, що 14 лютого 2013 року, з 17 до 19 годині, був присутній як понятий при проведенні обшуку в квартирі ОСОБА_1 по вул.Гагаріна. В ході обшуку було виявлено різні інструменти, паспорт, ліхтарик чорного кольору, який вилучили. ОСОБА_1 казав, що ці речі належать йому та членам його родини. В послідуючому приймав у огляді вказаного ліхтарика в міліції.

Свідок ОСОБА_13 дав аналогічні свідчення.

Свідок ОСОБА_14 показав, що взимку, 15 січня 2013 р., біля будинку зустрів сусіда ОСОБА_3, який був дуже стурбований, розповів, що в нього обікрали гараж. Подзвонив голові гаражного кооперативу ОСОБА_4 і попросив допомогти ОСОБА_3, той відповів, що когось підозрює, але прізвищ не називав. В цей час до них підійшла ОСОБА_6, яка на питання потерпілого в розмові сказала, що в кооперативі без відому голови кооперативу нічого не проходить, однак про те, що ОСОБА_4 має безпосереднє відношення до крадіжки, не говорила.

Згідно з протоколом огляду від 15 січня 2013 /а.с.11-12 т.2/ слідує, що оглянуто місце події- цегляний гараж, розташований в гаражному кооперативі «Лада», м. Вільногірськ. Маються двохстворчасті ворота, облаштовані 2 накладними замками, один замок відсутній, ворота відчинені. В гаражі знаходяться стелажі з інструментом, автомобіль ВАЗ 2110, н/з НОМЕР_4 зеленого кольору. На відстані 1 м від входу в стіні знаходиться отвір розміром 60х50 см.

Згідно довідки приватного підприємства «Вільногірський центральний ринок» /а.с.13 т.2/ слідує, що станом на 15.01.2013 року вартість б/к авто-магнітоли «Shuttle SCP-470» складає 800 грн., вартість б/к аудіоколонки - 150 грн., вартість налобного ліхтарика - 35 гривен.

Згідно протоколу додаткового огляду речей від 15 лютого 2013 року /а.с.58-59 т.2/ оглянутий ліхтарик чорного кольору з резинкою.

Відповідно протоколу пред'явлення речей для впізнання від 22 лютого 2013 року /а.с.67-68 т.2/ слідує, що ОСОБА_3 впізнав належний йому ліхтарик.

Згідно протоколу одночасного допиту осіб - свідка ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_1 від 25 лютого 2013 року /а.с. 80-81 т.2/ слідує, що ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_1 разом ще з одним чоловіком пропонували йому купити автомагнітолу, від чого відмовився. ОСОБА_1 підтвердив покази ОСОБА_5 частково, наполягав на тому, що свідок придбав у них вказану автомагнітолу за 200 грн.

Відповідно протоколів проведення слідчого експерименту з фототаблицями до них /а.с.94-98, 100-104 т.2/ слідує, що підозрювані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 показали гараж, з якого ними було вчинено крадіжку майна, отвір у стіні, через який вони проникли до приміщення та місцезнаходження викраденого майна.

Оцінюючи зібрані на досудовому слідстві та дослідженні в судовому засіданні докази, суд не приймає до уваги твердження обвинувачених, а також потерпілого ОСОБА_3 в частині вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_15 спільно з ОСОБА_4, а також викрадення у потерпілого іншого майна, оскільки відповідно до вимог ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Право змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення та відмовитися від підтримання держаного обвинувачення під час судового розгляду справи належить прокурору.

Разом з тим, матеріали по факту викрадення 14.01.2013 р. іншого майна, належного потерпілому ОСОБА_3, причетності до вчинення злочину ОСОБА_4, відповідно до постанови прокурора від 15.04.2013 р., виділені в окреме провадження, досудове розслідування доручено СВ Вільногріського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 126-127 т.2), і в судовому засіданні прокурор пояснив, що підстав для зміни обвинувачення не вбачає, а питання притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності відноситься до компетенції органів досудового слідства і виходить за межі даного судового розгляду.

Також, суд на підставі ст. 97 КПК України, не приймає у якості допустимого та належного доказу покази свідка ОСОБА_6 щодо причетності до вчинення злочину ОСОБА_4, оскільки ці покази не стосуються предмета доказування у справі, і крім того, остання свідчила з чужих слів, при цьому не змогла зазначити осіб від яких вона отримала повідомлені нею відомості.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи сторони обвинувачення щодо виникнення між обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попередньої змови на вчинення крадіжки майна потерпілого ОСОБА_3 14.01.2013 р. о 17 год. біля магазину «Рустам», оскільки вказані обставини не підтверджуються зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, і вважає встановленим, що у вказану змову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили безпосередньо перед вчиненням злочину, тобто 14.01.2013 р., близько 21 год. 30 хв., перебуваючи на території гаражного кооперативу «Лада», розташованого по вул. Транспортній, 17, м. Вільногірська Дніпропетровської області.

Також, суд критично оцінює і не приймає до уваги покази обвинувачених щодо продажу викраденої ними автомагнітоли свідку ОСОБА_5, оскільки останній цей факт заперечував як на досудовому слідстві, так і в суді, а інших доказів на підтвердження показів обвинувачених, органом досудового слідства не здобуто.

Усі інші докази, зібрані на досудовому слідстві, досліджені в судовому засіданні та наведені вище, суд приймає у якості належних та допустимих доказів по справі, оскільки вони отримані у законний спосіб, стосуються предмета доказування по справі, логічно взаємопов'язані та послідовно доповнюють одне одного.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що факт вчинення злочину обвинуваченими знайшов своє підтвердження в суді.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органом досудового слідства вірно кваліфіковані по ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в інше приміщення.

При призначенні покарання обвинуваченим, суд враховує тяжкість вчиненого ними злочину, обставини, які обтяжують та пом'якшують їх покарання, особу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили тяжкий злочин.

До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Разом з тим, суд не відносить до обставин, які обтяжують покарання обвинувачених, рецидив злочинів та вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, про що зазначено в обвинувальному акті, оскільки вказані обставини враховані при кваліфікації їх дій, і відповідно до ч.4 ст. 67 КК України, не можуть бути враховані двічі при призначенні покарання.

До обставин, які пом'якшують покарання обох обвинувачених, суд відносить їх щире каяття.

За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується посередньо, не мав постійного місця роботи, має на утриманні неповнолітню дитину.

За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується посередньо, не мав постійного місця роботи, має на утриманні неповнолітню дитину.

Врахувавши обставини справи та особи обвинувачених, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки їх виправлення можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства.

Оскільки ОСОБА_1 раніше засуджений вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2013 року по ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі, і вчинив злочин по даній справі до постановлення вказаного вироку, то загальну міру покарання йому слід обрати за правилами ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

ОСОБА_2 раніше засуджений вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25.06.2012 року по ст. 185 ч.3, ст.70 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбуття призначеного покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки, і даний вирок виконується окремо від вироку Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2013 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.3 ст.185, ч.1 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі, вчинив злочин по даній справі до постановлення останнього за часом вироку, однак в період іспитового строку по попередньому вироку, то загальну міру покарання йому слід обрати за правилами ч.4 ст. 70, ст. 71 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів та часткового приєднання покарання за вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25.06.2012 року до знову призначеного.

Вирішуючи заявлений по справі цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, заявлений цивільний позов ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди , завданої злочином, в розмірі 1135 грн. підлягає задоволенню частково, в розмірі 1100 гривень, з урахуванням вартості повернутого потерпілому майна - ліхтарика, вартістю 35 грн..

Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачу злочином, суд з врахуванням вимог розумності та справедливості, прийшов до висновку, що в цій частині позов також підлягає задоволенню частково, так як хоча позивачу втратою належного йому майна було завдано моральних страждань, однак ним не надано доказів, підтверджуючих завдання йому вказаної шкоди у зазначеному ним розмірі, тому з обвинувачених на його користь слід стягнути солідарно 1000 грн. вказаної шкоди, що, буде достатньою сатисфакцію для відшкодування завданої потерпілому моральної шкоди.

Понесені потерпілим і документально підтверджені витрати на правову допомогу в розмірі 400 грн. також підлягають стягненню з обвинувачених на користь потерпілого (а.с. 145 т.2 ).

Речові докази по справі: налобний ліхтарик, який знаходиться на збереженні у потерпілого ОСОБА_3- слід залишити останньому.

Керуючись ст.ст. 128, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, знову призначене покарання поглинути покаранням, призначеним вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2013 року у вигляді 4 (чотирьох) років 7 (семи) місяців позбавлення волі і остаточно до відбуття ОСОБА_1 призначити 4 (чотири) роки 7 (сім) місяців позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи на призначений строк.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 ( трьох) років 6 ( шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, знову призначеним покаранням поглинути покарання, призначене вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2013 року у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі і остаточно за сукупністю злочинів до відбуття ОСОБА_2 призначити 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.ч.1, 4, 5 ст.71 КК України до призначеного покарання частково, у вигляді 1 (одного) року 7 (семи) місяців, приєднати невідбуте покарання по вироку Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25.06.2012 р. і остаточно до відбуття ОСОБА_2 призначити 5 (п'ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи на призначений строк.

Речовий доказ по справі: налобний ліхтарик, який знаходиться на збереженні у потерпілого ОСОБА_3- залишити останньому.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Вільногірська Дніпропетровської області, який проживає: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_5), та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с.Озеріще Мінського району Мінської області, Білорусь, який проживає: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_6), солідарно, на користь ОСОБА_3, 1100 гривень матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди, завданої злочином, а також 400 грн. витрат на правову допомогу.

Запобіжний захід до вступу вироку в закону силу ОСОБА_1 залишити - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обраховувати з 01 липня 2013 р., зарахувавши в цей строк покарання, відбуте ОСОБА_1 по попередньому вироку з 19 червня 2013 року по 01 липня 2013 року.

Запобіжний захід до вступу вироку в закону силу ОСОБА_2 залишити - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обраховувати з 01 липня 2013 р., зарахувавши в цей строк покарання, відбуте ОСОБА_2 по попередньому вироку з 19 червня 2013 року по 01 липня 2013 року.

На вирок протягом тридцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляцію в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області, а засудженими, які знаходяться під вартою- в той саме строк з часу отримання копії вироку.

Головуючий - суддя: підпис А.А.Борцова