АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого: Литвинюк І.М.

суддів: Кулянди М.І., Яремка В.В.

секретаря: Ковальчук Н.О.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 червня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Посилалася на те, що 25 листопада 2001 року між нею та ОСОБА_3 Чернівецьким міським відділом РАЦСу був зареєстрований шлюб, актовий запис № 1650. Від даного шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскільки спільне життя через постійні конфлікти та сварки не склалося просила даний шлюб розірвати.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 червня 2013 року позов задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 25 листопада 2001 року Чернівецьким міським відділом РАЦСу, актовий запис № 1650.

На рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 червня 2013 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

_______________________________________________________________________

№22ц-999/13 Головуючий у 1 інстанції: Іщенко І.В.

Категорія: 47 Доповідач: Литвинюк І.М.

Посилається на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи взагалі не з'ясовані фактичні взаємини подружжя, не взято до уваги наявність малолітньої дитини та інших обставин їхнього подружнього життя.

Позивачка ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції звернулася до суду із заявою про скасування рішення та залишення позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що сім'я розпалася остаточно і поновленню не підлягає, шлюб між сторонами на даний час існує формально і сам факт перебування їх в зареєстрованому шлюбі дає підстави сторонам для взаємних образ, скандалів і сварок.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 25 листопада 2001 року Чернівецьким міським відділом РАЦСу був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, актовий запис № 1650.

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_4.

Згідно з ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 111, ч.1 ст. 112 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007року, N 11 проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечує проти розірвання шлюбу, вважає, що рішення суду винесено передчасно, оскільки він любить та поважає свою дружину і бажає зберегти сім»ю. Однак суд першої інстанції даних вимог не врахував та залишив поза увагою заперечення відповідача, строк на примирення всупереч ст. 111 СК України сторонам не надавав.

Крім того, в суді першої інстанції сторони пояснювали, що вони підтримували шлюбні стосунки після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про розірвання шлюбу, а тому відсутні підстави вважати, що шлюб між сторонами розпався остаточно і його збереження неможливе.

Щодо клопотання позивачки ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду, то воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

У главі 1 ЦПК України про апеляційне провадження є лише два випадки, коли сторони можуть реалізувати диспозитивні права щодо розпорядження своїми процесуальними способами захисту: відмова позивача від позову та мирова угода сторін (ст. 306 ЦПК України), унаслідок чого рішення суду на підставі статей 205 і 310 ЦПК України підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Отже, на стадії апеляційного провадження позивач не має права подавати заяву про залишення позовної заяви без розгляду, а суд апеляційної інстанції задовольняти її, оскільки таке право він може реалізувати лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку судових дебатів.

Тобто на цій стадії за заявою позивача неможливо залишити без розгляду позов, оскільки він уже розглянутий.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про необхідність розірвання шлюбу за недоведеності остаточного припинення подружніх стосунків між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 червня 2013 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні підстави вважати, що шлюб між сторонами розпався остаточно і його збереження неможливе.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 червня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - підпис /Литвинюк І.М./

Судді - підписи /Кулянда М.І., Яремко В.В./

З оригіналом згідно: