РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/813/13Головуючий суду першої інстанції:Авакян А.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"09" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 30 квітня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА

У березні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 67042,28 грн. та судових витрат.

Вимоги мотивовані тим, що 03 травня 2007 року між сторонами був укладений договір № SIXRRX14030233, згідно з яким відповідач отримав строковий кредит у розмірі 3262 гривні 80 копійок зі сплатою за користування кредитом 12 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно Умов. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 14.03.2013 року він має заборгованість на загальну суму - 67042,28 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом -3262,80 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 18569,87 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 959,28 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 40581,65 грн., а також штрафів: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3168,68 грн. - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 30 квітня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення помилково застосував загальну позовну давність до правовідносин, що склались між сторонами, оскільки кредитний договір містить умови про збільшену позовну давність, а відтак кредитний договір в цій частині відповідає нормам ст. 259 ЦК України.

Так, апелянт зазначає, що п.5.5 Умов надання споживчого кредити фізичним особам («Розстрочка») термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у 5 років, що не суперечить вимогам ст. 259 ЦК України. Таким чином, відповідно до ст. 253, ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг п'ятирічного строку позовної давності починається з 03.05.2008 р. та спливає 03.05.2013 року, а позивач звернувся до суду із позовом у квітні 2013 року. Тому, на думку апелянта, суд першої інстанції в порушення норми матеріального права, при ухваленні рішення застосував закон, який не підлягав застосуванню, а саме ст.ст. 257, 267 ЦК України, замість норм, закріплених в ст. 259 ЦК України.

Апелянт також, зазначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тому закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення договору, яке мало місце під час його дії, тому, відповідно до ст.ст. 257, 258 ЦК України вимоги про відшкодування збитків, зумовлених порушенням договору, про стягнення неустойки, тощо, можуть бути пред'явлені незалежно від закінчення строку дії договору протягом встановлених для цих вимог строків позовної давності.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутністю представника позивача та відповідача, який повідомлявся про час та місце розгляду справи за місцем реєстрації, відомостей про поважність причин його неявки до суду не надходило, оскільки явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав, які б перешкоджали розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 03 травня 2007 року був укладений кредитний договір №SIXRRX14030233, згідно з яким відповідач отримав строковий споживчий кредит у сумі 3262 гривні 80 копійок на строк 12 місяців, тобто по 03 травня 2008 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» «Стандарт») (а.с. 6-7, 69-71).

Відповідач взятих на себе обов'язків за вищезазначеним кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим за ним станом на 14 березня 2013 року виникла заборгованість на загальну суму - 67042 грн. 28 коп., яка складається з: 3262 грн. 80 коп. - заборгованість за кредитом, 18569 грн. 87 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 959 грн. 28 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 40581 грн. 65 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3168 грн. 68 коп. - штраф (процентна складова), яку він до теперішнього часу не сплатив, що підтверджується розрахунком заборгованості(а.с.4-5).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Віповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що у відповідача утворилась заборгованість перед банком, у зв'язку з неналежним виконанням покладених на нього зобов'язань за кредитним договором, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про порушення прав позивача внаслідок невиконання ОСОБА_1 взятих на себе договірних зобов'язань.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає матеріалам справи та заснований на законі.

Одночасно, колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду відносно того, що на час звернення позивача до суду сплинув строк позовної давності як до основної вимоги так і до додаткових вимог.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором виходив з того, що згідно положень укладеного між сторонами кредитного договору, його дія триває до 03.05.2008 року, тобто перебіг строку позовної давності починається з цієї дати, а банк звернувся до суду з позовом 22.03.2013 року, тобто поза межами встановленого трирічного строку позовної давності, як до основної вимоги так і до додаткових вимог.

Згідно з ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, сторони домовилися про застосування до вимог про стягнення кредиту, винагороди і процентів за користування кредитом та пені позовної давності у п'ять років (а.с. 71).

Отже, судом першої інстанції при винесенні рішення, не враховані наведені вище норми права та обставини справи і застосований закон, який не поширюється на дані правовідносини та зроблений висновок, який не відповідає обставинам справи.

Враховуючи те, що банк звернувся до суду з позовом 22.03.2013 року, тобто в межах п'ятирічного строку позовної давності, встановленої за домовленістю сторін, колегія суддів приходить до висновку, що наведені норми та встановлені обставини справи є підставами для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 03.05.2007 року в сумі 67042,28 грн. та, з урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України, суми судового збору сплаченого банком при поданні позову в розмірі 670,42 грн.

З наведених вище підстав, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими, заслуговують на увагу, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, є відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3,4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити.

Заочне рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 30 квітня 2013 року - скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЕДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № SIXRRX14030233 від 03 травня 2007 року в сумі 67042 (шістдесят сім тисяч сорок дві) грн. 28 коп., яка складається з: основної суми заборгованість за кредитом - 3 262, 80 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом - 18 569, 87 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 959 грн. 28 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 40581 грн. 65 коп.; штрафу (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в сумі 3168, 68 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЕДРПОУ 14360570, МФО 305299) судові витрати у розмірі 670 (шістсот сімдесят) грн. 42 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Судді:

Самойлова О.В. Приходченко А.П. Авраміді Т.С.