УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
29 листопада 2007 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Широкової Л.В.
суддів Франовської К.С.
Худякова A.M.
при секретарі судового
засідання Забеліній О.О.
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 , подані на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до ОСОБА_13 про стягнення коштів на виділене майно, -
встановила:
У жовтні 2006 р. ОСОБА_5. звернулася до суду з даним позовом, зазначала, що рішенням загальних зборів ТОВ ВКФ „Троковицьке" від 20.01.2003 р. виділено майно в натурі власникам майнових паїв. Рішенням спілки комітету громадян співвласників майнових паїв, протоколом № 12 від 26.09.2005 р. було вирішено довіреній особі від співвласників майнових паїв згідно доручення виділити їй майно, серед якого - корову вартістю 4576 грн. Згідно акту прийому-передачі майна № 12 та на підставі засідання спілки співвласників майнових паїв від 20.09.2005 р. було проведено огляд вищезазначеного майна, що передається у власність. На момент прийому-передачі об'єкти знаходилися у ТОВ ВКФ „Троковицьке" Черняхівського р-ну Житомирської обл.
Відповідно до накладної № 256 від 25.10.2005 р. їй повинно було бути видане виділене майно, в тому числі корова вартістю 4576 грн. Незважаючи на це, корова відсутня по причині того, що засновник ТОВ ВКФ „Троковицьке" ОСОБА_13 в квітні
Справа № 22ц/2145 Головуючий у суді 1-ї інстанції Моніч Б.С.
Категорія 54 Суддя-доповідач Широкова Л.В.
2
2005 p. в присутності свідків вивіз 51 корову в сусіднє господарство СТОВ „Жорна", яке розташоване в с. Крученець, Черняхівського р-ну в зв'язку з нестачею кормів, згідно накладної № 95 від 09.04.2005 р. Засновником даного господарства є ОСОБА_14, а виконавчим директором Іваницький А.Г., який і приймав зазначених корів від відповідача. Неодноразове звернення щодо повернення майна, ОСОБА_13 залишив без реагування. У зв'язку з викладеним позивач просила стягнути з відповідача на її користь вартість корови - 4576 грн.
З аналогічними позовами звернулись ОСОБА_3 , яка зазначала, що їй було виділено корову вартістю 2634 грн.; ОСОБА_1, яка зазначала, що їй було виділено корову вартістю 4141 грн.; ОСОБА_4, який зазначав, що йому було виділено корову вартістю 4480 грн.; ОСОБА_6, який зазначав, що йому було виділено корову вартістю 2692 грн.; ОСОБА_2, яка зазначала, що їй було виділено корову вартістю 2829 грн.; ОСОБА_7 , яка зазначала, що їй було виділено корову вартістю 3500 грн., ОСОБА_8., який зазначав, що йому було виділено корову вартістю 4000 грн.; ОСОБА_9., яка зазначала, що їй було виділено корову вартістю 3031 грн.; ОСОБА_10., яка зазначала, що їй було виділено корову вартістю 4000 грн.; ОСОБА_11, яка зазначала, що їй було виділено корову вартістю 4001 грн.; ОСОБА_12, який зазначав, що йому було виділено корову вартістю 2816 грн. Позивачі зазначали, що їх корови були вивезені за аналогічних обставин та просили стягнути вартість корів з відповідача.
Ухвалами Черняхівського районного суду Житомирської області від 15 січня 2007 р. та від 05 березня 2007 р. вказані позовні заяви об'єднані в одне провадження.
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2007 р. в позовах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7 , ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11, ОСОБА_12 відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивачі подали апеляційні скарги, в яких просять рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Так, зазначають позивачі, суд прийшов до помилкового висновку про те, що вони отримали корови, посилаючись на акти прийому-передачі та начебто підписані ними заяви. Суд впевнившись у фіктивності та недостовірності цих актів, прийняв їх до уваги, визнав їх чинними і поклав в основу рішення. Суд не прийняв до уваги копії накладних № 95 від 09 квітня 2005 p., підписаних відповідачем про передачу ТОВ НВФ „Жорна" в особі ОСОБА_15 51 корови (т.1 а.с. 9 44, 80, 113, 141, 169, т.2 а.с. 12, 27, 47, 63, 80, 103), вказавши, що це були інші корови, які їм не належать. Такий висновок суперечить обставинам справи та їх позовним вимогам. Суд не залучив до участі по справі в якості співвідповідачів осіб, причетних до неправомірного заволодіння їх майном. Суд встановив, що в результаті такої передачі корів до ТОВ „Жорна" їм були заподіяні збитки, оскільки вивезені корови повернуті не були і їм не відшкодовано їх вартість, проте дійшов помилкового висновку про те, що винних в цьому не має, а відповідач діяв як представник юридичної особи СТОВ ВКФ „Троковицьке", і віддав корів іншому товариству, не маючи коштів на відгодування худоби, тому відшкодовувати таку шкоду повинно товариство, а не відповідач.
Крім того, суд дійшов помилкового висновку щодо оцінки вартості заподіяної шкоди внаслідок відсутності майна.
Позивачі вважають, що відповідач зобов'язаний був передати належні їм корови, а не віддавати їх без згоди в інше господарство. Такі дії відповідача є неправомірними і не пов'язані з діяльністю СТОВ „Троковицьке", тому він особисто повинен відшкодувати заподіяну їм шкоду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд, виходячи з наступного.
3
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що хоча факт передачі майна позивачів відповідачем від імені СТОВ «Троковицьке» іншому ТОВ є встановленим, відповідач, як засновник, не може нести відповідальність за втрату цього майна, тому, на думку суду, позов має бути закладено до СТОВ «Троковицьке», а крім того, встановити, кому конкретно передано майно ( корови) неможливо і доказів про належність позивачам втраченого майна ( 51 корови ) не добуто.
Ухвалене судом рішення не може бути визнано законним та обгрунтованим, оскільки покладені в його основу висновки не грунтуються на досліджених доказах і не відповідають обставинам справи. Крім того, вирішуючи спір, суд не встановив які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Суд встановив, що всі позивачі були членами КСП «Мирне ( село Троковичі). Майно КСП на підставі Указу Президента України від 3.12.1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» було розпайовано у 2003 році і позивачі одержали свідоцтва про право власності на пай ( майнові сертифікати) у серпні 2005 року та частково одержали майно в натурі, відповідно до структури пайового фонду за виключенням худоби ( ВРХ).
Рішенням зборів уповноважених КСП «Мирне» від 10 лютого 2000 року колективне сільськогосподарське підприємство було реформовано і на його базі створено приватне сільськогосподарське підприємство «Мирне» ( директор-засновник ОСОБА_2), яке, відповідно до Статуту, стало правонаступником КСП «Мирне» (а.с. 235, т.1).
Рішенням зборів засновників від 21 червня 2001 року в селі Троковичі створено сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Троковицьке» ( далі- СТОВ ВКФ «Троковицьке», засновниками якого стали : ТОВ «Вікторія» ( засновники: ОСОБА_16 та ОСОБА_17, директор ОСОБА_13) та 8 фізичних осіб .
Рішенням зборів засновників СТОВ ВКФ «Троковицьке» від 3.10.2001 року (а.с. 195, т.1) за пропозицією засновника ПСП «Мирне» ОСОБА_2., товариства об»єднались з втратою ПСП «Мирне» статусу юридичної особи, з відступленням ТОВ «Вікторія» особисто ОСОБА_2 1% частки до статутного фонду та з внесенням відповідних змін до Установчого договору та Статуту ( про правонаступництво щодо приватного сільськогосподарського підприємства «Мирне» (а.с. 191)
У зв»язку з виходом частини засновників СТОВ ВКФ «Троковицьке» з товариства, станом на липень 2003 року у складі засновників СТОВ залишились ТОВ «Вікторія» (74%), ОСОБА_18(13%), ОСОБА_19 (6%), ОСОБА_2(1%).
Вироком Черняхівського районного суду від 29 серпня 2005 року встановлені факти зловживань директором СТОВ ВКФ «Троковицьке» Войналовичем Л.М. , який у період з січня 2003 року по грудень 2004 року без згоди співвласників продав за готівку худобу (ВРХ, коней, свиней), яка входила до майнового пайового фонду чим заподіяв шкоду співвласникам на суму понад 60 тис. грн. ( а.с. 20-21т.1 ).
Директор СТОВ ВКФ «Троковицьке» Войналович Л.М. з посади звільнений 16 березня 2005 року (а.с. 91).
Перевіряючи доводи позивачів, суд встановив, що у квітні 2005 року з СТОВ ВКФ «Троковицьке» вивезено у інші господарства велику рогату худобу- зокрема, 51 корову у ТОВ НВФ «Жорна», у обмін на борошно, що надійшло у липні 2005 року. Суд також встановив, що ще 35 корів з пайового фонду ОСОБА_13 було передано ТОВ «Ганеш» згідно накладної від 9 квітня 2005 року . Оплата за відвантажену худобу не надійшла. Відповідач цих обставин не заперечував, посилаючись на те, що передав дану худобу ТОВ «Ганеш» на зберігання з ініціативи власників майнових паїв, відповідно до їх рішення на зборах від 1 квітня 2005 року.
4
Факт одержання від СТОВ ВКФ 35 голів ВРХ не заперечував і директор ТОВ
«Ганеш» ОСОБА_20, зазначаючи про це в заяві на ім»я прокурора Черняхівського району ( відмовний матеріал, а.с. 47).
Встановивши , що 35 корів, щодо яких позивачі заявили позов, дійсно передані ТОВ «Ганеш», суд першої інстанції допустив неповноту у дослідженні доказів і внаслідок цього прийшов до помилкового висновку. Так, вважаючи що ОСОБА_13, відвантажуючи корів, діяв від імені СТОВ ВКФ «Троковицьке», суд не взяв до уваги, що рішення зборів про призначення ОСОБА_13 директором, як того вимагає Статут (а.с. 217), не приймалось. Сам відповідач факт виконання будь-яких адміністративно-управлінських функцій заперечував.
Що стосується рішення зборів співвласників майнових паїв від 1.04.2005 року, на яке посилається відповідач, як підставу для домовленості по зберіганню корів, то із змісту даного протоколу вбачається, що з ініціативою обміняти ВРХ на борошно для погашення боргів по зарплаті виступив ОСОБА_13, обіцяючи учасникам відремонтувати корівники та закупити на зиму 300 племінних корів. Разом з тим, як видно з протоколу, рішення щодо передачі 35 корів ТОВ «Ганеш» на відгодівлю за клопотанням власників майнових паїв, не приймалось. Не містить рішення даних і щодо кількості корів , які слід передати на відгодівлю, і кількості тих, які мають бути продані чи обміняні на товар для проведення розрахунків по зарплаті.
Вважаючи дії відповідача по обміну 51 корови на борошно правомірними, суд не взяв до уваги що за відсутності згоди власників на таке відчуження, наслідки укладеної угоди правового значення не мають.
Суд також не дав належної правової оцінки тим фактам , що угоди про збут худоби відбувались між підприємствами, де засновниками є члени однієї сім»ї , -ОСОБА_13 , є директором ТОВ «Вікторія» ( засновника СТОВ ВКФ «Троковицьке», власник 74 % часток статутного фонду), засновниками ТОВ «Вікторія» є ОСОБА_17 та ОСОБА_16 (а.с. 201 т.1), ТОВ Ганеш», - засновниками якого є ОСОБА_20 та ОСОБА_21
Не дав суд належної оцінки поясненням відповідача щодо передачі корів від ТОВ «Ганеш» ТОВ «Жорна», яке утримує корів і не проводить їх оплату, суд не з»ясував у зв»язку з цим причин приховання ОСОБА_13 цієї дебіторської заборгованості від ліквідаційної комісії в процесі ліквідації СТОВ ВКФ «Троковицьке» та не внесення суми боргу у ліквідаційний баланс, та не врахував, що подальша реалізація худоби правового значення для оцінки дій відповідача не має.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення, ухвалене у справі судом першої інстанції не може бути визнано законним, а тому воно підлягає скасуванню з поверненням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене в ухвалі, уточнити позовні вимоги кожного відповідача, перевірити подані сторонами докази та заперечення, дати їм правильну правову оцінку, і, відповідно до вимог закону вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
5
задовольнити , а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного
суду.