УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
05 грудня 2007 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Широкової Л.В.
суддів Франовської К.С.
Худякова A.M.
при секретарі судового
засідання Забеліній О.О.
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця", подану на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 жовтня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Коростені Житомирської області про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з смертю фізичної особи під час виконання трудових обов'язків, -
встановила:
У червні 2007 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2.3вернулися до суду з позовом до госпрозрахункового підприємства станція Коростень Коростенської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця", просили стягнути з відповідача на їх користь 50 тис. грн. моральної шкоди, посилались на те, що їх син ОСОБА_3. працював складачем поїздів на ст. Коростень. В ніч з 24 на 25 серпня 2005 р. він вийшов на роботу відповідно до графіку роботи із іншими працівниками. Після 5 год. ночі тепловозом заїхав на 6 колію для подачі маневрового складу поїзда № 2307 на 21 витяжну колію для розформування. В подальшому проводячи маневрові роботи підтримував радіозв'язок з гірковим складачем поїздів ОСОБА_4. та виконував його вказівки. Під час відчеплення секції з 13 вагонів при розформуванні поїзда № 2307 о 5 год. 54 хв. зник з поля зору гіркового складача і не відповів на його виклик по радіостанції. Пізніше ОСОБА_4. прийшов до місця розчеплення вагонів і побачив шматки тіла і кров на рейках та шпалах, доповів про подію маневровому диспетчеру ОСОБА_5., який викликав швидку допомогу і доповів про нещасний випадок в.о. начальника станції Васильчуку С. Ф. О 6 год. 20 хв. приїхала швидка допомога та лікарем було констатовано смерть. В ході розслідування причин даного
Справа № 22ц/2551 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Ольшевська Н.В.
Категорія 21 Суддя-доповідач Широкова Л.В.
2
^нещасного випадку було виявлено низку порушень та недоліків охорони праці, що підтверджується актом Н-1. Наведені в акті Н-1 причини свідчать про те, що підприємство не забезпечило нормальних умов праці їх сина та в силу певних обставин, в порушення правил особистої безпеки він був вимушений виконувати роботу та поставити під загрозу особисте життя. У зв'язку втратою сина у них погіршився стан здоров'я, вони втратили душевний спокій, були порушені життєві стосунки.
В процесу розгляду справи замінено відповідача на належного - Державне територіально-галузеве об'єднання „Південно-західна залізниця" (далі - ДТГО „ПЗЗ") та притягнуто якості відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Коростені Житомирської області (а.с. 27 зв., 52 зв.).
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 жовтня 2007 р. позов задоволено частково, стягнуто з ДТГО „ПЗЗ" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2. по 5 тис. грн. кожному.
Додатковим рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 жовтня 2007 р. стягнуто з ДТГО „ПЗЗ" на користь держави 255 грн. судового збору.
Не погоджуючись з даним рішенням, ДТГО „ПЗЗ" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи.
Зокрема, суд не з'ясував чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Суд не встановив в чому полягає протиправність діяння відповідача та не врахував тієї обставини, що згідно з актом за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, основною причиною нещасного випадку є порушення ОСОБА_3 Інструкції з охорони праці для складача поїздів, затвердженої наказом начальника станції Коростень від 26.11.2003 р. № 249.
Крім того, суд не врахував тієї обставини, що страховий випадок настав 25.08.2005 р. і з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, тому при вирішенні справи необхідно керуватись нормативними актами, чинними на час настання страхового випадку і відповідно до яких відшкодування моральної шкоди покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, отже ДТГО „ПЗЗ" є неналежним відповідачем.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив суд, син позивачів під час виконання трудових обов'язків загинув на залізній дорозі. У зв'язку із смертю свого сина позивачі просили суд стягнути з відповідачів заподіяну їм моральну шкоду.
Прийшовши до висновку, що позивачам смертю сина, який загинув при виконанні своїх трудових обов'язків заподіяна моральна шкода, суд першої інстанції стягнув таку шкоду з роботодавця. Проте, з таким висновком колегія судців не може погодитися.
Як встановлено судом першої інстанції нещасний випадок з сином позивачів стався 25 серпня 2005 року.
3
Відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIУ „Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" з 1 квітня 2001 року відшкодування шкоди особам, які потерпіли та мали право на зазначені страхові виплати й соціальні послуги, провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків. А тому, висновок суду про те, що підприємство, на якому загинув син позивачів, а саме, Державне територіальне галузеве об'єднання „Південно-Західна залізниця", повинно відшкодувати моральну шкоду є неправильним. Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановлениям нового про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди до Державного територіального галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" за безпідставністю.
Разом з тим, колегія суддів не може покласти обов'язок по відшкодуванню позивачам моральної шкоди на Фонд соціального страхування від нещасних випадків та погоджується з судовим рішенням в цій частині, оскільки за нормами статтей 21, 28, 34 вищезазначеного Закону, відшкодування моральної шкоди передбачено потерпілим, а не членам їх сімей.
Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимог про відшкодування моральної шкоди.
Оскільки колегія суддів ОСОБА_1, ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовляє, підлягає скасуванню додаткове рішення цього ж суду від 26 жовтня 2007 року про стягнення з Державного територіального галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" судового збору.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-західна залізниця" задовольнити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 жовтня 2007 року скасувати частково.
Додаткове рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 жовтня 2007 року скасувати.
В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з смертю фізичної особи під час виконання трудових обов'язків відмовити за безпідставністю. В решті рішення залишити без зміни.
Рішення може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.