У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ     

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 23 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області на постанову Великобілозірського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1,

                            в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, не судима, обвинувачувалася у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Оскаржуваною постановою задоволено клопотання ОСОБА_1 та звільнено її від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу, а кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.366 КК України закрито.

         В апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати постанову щодо ОСОБА_1, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування кримінального закону і зазначає, що виконання умови звільнення щодо застосування до керівника установи заходів виховного характеру з боку підлеглих є неможливим.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до змісту ст.47 КК України  особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки.

         Згідно з роз'ясненнями, що містяться у  постанові Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності ” від 23 грудня 2005 року, звільнення від кримінальної відповідальності за ст.47 КК України можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки.

         Як видно з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 вперше вчинила злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, у вчиненому щиро розкаялася.

Таким чином, суд, обґрунтовано задовольнив клопотання ОСОБА_1 і клопотання трудового колективу Гюновської сільської ради Великобілозірського району та передав  ОСОБА_1 на поруки.

Оскільки ст.47 КК України не передбачено заборони щодо передачі на поруки керівника трудовому колективу, доводи касаційного подання про незаконність судового рішення є непереконливими.

Треба зазначити, що в судовому засіданні прокурор не заперечував проти звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності з цих підстав.

         Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст.398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Запорізької області відмовити.

С у д д і :

  Кравченко К.Т.          Шевченко Т.В.                Гошовська Т.В.